Рішення № 14420556, 11.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2011 р. Справа № 12/008-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

до сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю «Співдружність»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Башкіров Д.П. –представник (довіреність №КАМ-2010/09/29

від 29.09.2010 року);

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(далі –позивач) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору складського зберігання зерна №16/12-1/КЕ-0985 від 16.12.2009 року (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався прийняти від відповідача на зберігання зерно, а відповідач зобов’язувався оплатити надані послуги вчасно та в повному обсязі.

Відповідач надані йому позивачем послуги не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 140,00 грн. суми основного боргу, три проценти річних у розмірі 17,56 грн., 1 068,84 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 30,21 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2011 року, справу призначено до розгляду 25.01.2011 року.

25 січня 2011 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 863,64 грн. пені, три проценти річних у розмірі 14,20 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 26,45 грн.

Відповідач у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.02.2011 року.

31 січня 2011 року на адресу суду надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є: Київська обл., Рокитнянський р-н, с.м.т. Рокитне, вул. Поповича, 41, корпус А, що свідчить про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

15 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку розгляду справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи, на підставі вимог ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 11.03.2011 року.

11 березня 2011 року представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

16 грудня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі –позивач) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність»(далі –відповідач) був укладений договір складського зберігання зерна №16/12-1/КЕ-0985 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався прийняти від відповідача на зберігання зерно, а відповідач зобов’язувався оплатити надані послуги вчасно та в повному обсязі.

Позивач у період з грудня 2009 року до лютого 2010 року надав відповідачу послуг на загальну суму 1 140,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт №КЕ-0000816 від 31.12.2009 року, №КЕ-0000038 від 31.01.2010 року, №КЕ-0000052 від 10.02.2010 року, №КЕ-0000053 від 11.02.2010 року.

Відповідач надані йому позивачем послуги вчасно не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 140,00 грн. суми основного боргу, три проценти річних у розмірі 17,56 грн., 1 068,84 грн. пені, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 30,21 грн.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема, з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

25 січня 2011 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №373 від 24.06.2010 року, просив суд стягнути з відповідача 863,64 грн. пені, три проценти річних у розмірі 14,20 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 26,45 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 4.1 договору передбачено, що відповідач сплачує надані при зберіганні зерна послуги грошовими коштами у безготівковій формі протягом 5 банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 8.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 13.01.2010 року до 24.06.2010 року, суму боргу у розмірі 1 140,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що у період з 13.01.2010 року до 07.06.2010 року становила 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), а з 08.06.2010 року до 24.06.2010 року становила 9,5 % (Постанова НБУ від 07.06.2010 р. №259), становить 95,87 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 13.01.2010 року до 24.06.2010 року у 2010 році: у січні –101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому –101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні –100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні –99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні –99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 1 140,00 грн., складає 54,05 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 26,45 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Прострочення платежу з 13.01.2010 року до 24.06.2010 року складає 163 дні, тому три проценти річних від суми 1 140,00 грн. становлять 14,15 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 957, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 1 140,00 грн. основного боргу припинити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність»про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність»(Київська обл., Рокитнянський р-н, с.м.т. Рокитне, вул. Поповича, 41, корпус А, код 24886652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код 30160757) 95,87 грн. (дев’яносто п’ять грн. 87 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 14,15 грн. (чотирнадцять грн. 15 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 26,45 грн. (двадцять шість грн. 45 коп.); 15,39 грн. (п'ятнадцять грн. 39 коп.) витрат на сплату державного мита; 35,62 грн. (тридцять п’ять грн. 62 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 15.03.2011 року.