Рішення № 14420376, 01.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 10/001-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/001-11

за позовом відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро», с. Коржі Баришівського району

до приватного підприємства «Яготинські ковбаси», м. Яготин

про стягнення 33408,41 грн.

Представники:

від позивача: Іванченко І.М. - довіреність № 09/06/09 від 09.06.2009 р.;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Яготинські ковбаси»(далі-відповідач) про стягнення 33408,41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі - продажу продукції тваринництва № 10/03 від 10.03.2009 р. в частині оплати поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 27850,50 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1806,58 грн. інфляційних втрат, 632,03 грн. 3 % річних та 3119,30 грн. пені.

Ухвалою суду від 24.01.2011 р. порушено провадження у справі № 10/001-11 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 15.02.2011 р. представником позивача, до початку розгляду справи по суті, подано суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій останній, змінюючи предмет позову, просить суд стягнути з відповідача 27850,50 грн. заборгованості, 1806,58 грн. інфляційних втрат, 632,03 грн. 3 % річних та 2026,77 грн. відсотків за користування чужими коштами; в судовому засіданні 01.03.2011 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 15.02.2011 р. та 01.03.2011 р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 24.01.2011 р. та відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвали суду від 15.02.2011 р., направленої на адресу відповідача, зазначену у витягу з ЄДРПОУ серії АГ № 734903; вимоги ухвал суду від 24.01.2011 р. та від 15.02.2011 р. відповідач не виконав, відзив на позов до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі - продажу продукції тваринництва № 10/03, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти такий товар та оплатити його.

Умовами п. 2.3 договору визначено, що покупець набуває права власності на товар на підставі накладної продавця і несе пов'язаний з цим ризик з моменту передачі йому товару на складі продавця.

Пунктами 3.1, 3.2 договору між сторонами погоджено, що ціна продукції встановлюється за домовленістю сторін та фіксується в рахунках-фактурах, виставлених продавцем. Покупець проводить розрахунок з продавцем в повному обсязі по факту загрузки товару.

Так, на виконання умов договору позивачем за період з 23.02.2010 р. по 01.04.2010 р., згідно з видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 51152,00 грн.

Також в якості доказу передання відповідачеві товару, позивачем надані податкові накладні № 000590 від 23.02.2010 р. на суму 21082,00 грн., № 000920 від 12.03.2010 р. - 18603,00 грн., № 001174 від 01.04.2010 р. - 11467,00 грн., які підтверджують сплату податку на додану вартість.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов’язань, відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем, згідно з видатковими накладними, товар, залишок вартості товару в сумі 27850,50 грн. залишений відповідачем не сплачений.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.11.2010 р. сальдо на користь позивача становить 27580,50 грн.

30.11.2010 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 612 з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 27850,50 грн.

Проте відповідач відповіді на претензію не надав, оплату вартості товару в сумі 27850,50 грн. не здійснив.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору купівлі - продажу № 10/03 від 10.03.2009 р. товару на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 27850,50 грн. визнається судом правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 632,03 грн. та інфляційні втрати у сумі 1806,58 грн., нарахованих за період з 02.04.2010 р. по 20.12.2010 р., враховуючи часткові оплати відповідачем сум заборгованості.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який є арифметично вірним та міститься в матеріалах справи.

Також позивач, посилаюсь на норми ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 2026,77 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Проте, розглянувши зазначену вимогу позивача, суд приходить до висновку про відмову в її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З наданого суду Договору купівлі - продажу № 10/03 від 10.03.2009 р. вбачається, що при його укладенні сторонами не досягнуто згоди щодо відповідальності сторін у вигляді сплати процентів за користування чужими грошовими коштами із зазначенням розміру таких процентів, а посилання позивача на ч. 6 ст. 231 ГК України, як на підставу розміру нарахування процентів, не може братися судом до уваги, оскільки зазначений розмір процентів встановлюється для нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 230 ГК України, а саме: неустойка, штраф, пеня, що в свою чергу є різними правовими категоріями.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Яготинські ковбаси»(07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Заслонова, 33; код ЄДРПОУ 34233624) на користь відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1; код ЄДРПОУ 34821667) 27850,50 грн. заборгованості, 1806,58 грн. інфляційних втрат, 632,03 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 302,90 грн. витрат по сплаті державного мита та 221,20 грн. витрат по сплаті на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 14.03.2011 р.