Рішення № 14419999, 25.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р. Справа № 17/238-10

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Броварського районного споживчого товариства

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Броварської районної спілки споживчих товариств

та за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибалтика”

про визнання права на оренду, визнання договору оренди обєкту нерухомості недійсним та стягнення 100000грн. моральної шкоди

та за зустрічним позовом Броварського районного споживчого товариства

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсним договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_4 (довіреність від 30.10.2010р.),

ОСОБА_5 (довіреність від 14.12.2010р.);

від відповідача Балинська Л.М. (довіреність від 10.01.2011р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Броварської районної спілки споживчих товариств Балинська Л.М. (довіреність від 10.01.2011р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” не зявилися.

Обставини справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до Броварського районного споживчого товариства (далі відповідач) про визнання права на оренду, визнання договору оренди обєкту нерухомості недійсним та стягнення 100000грн. моральної шкоди. Також позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України заявлено клопотання про накладення арешту на майно відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним розірванням в односторонньому порядку відповідачем договору оренди обєкту нерухомості від 01.01.2010р. та неправомірним укладенням між Броварською районною спілкою споживчих товариств та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” договору оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р. щодо передачі останньому в користування майна, яке одночасно перебуває на праві оренди в позивача на підставі договору оренди обєкту нерухомості від 01.01.2010р. Позивач вважає, що даними неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду у розмірі 100000грн., яку просить відшкодувати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2010р. порушено провадження у справі № 17/238-10, розгляд справи призначено на 14.01.2011р.

14.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 476 від 14.01.2011р.), згідно якої останній просив суд зобовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем майном приміщенням для комерційної діяльності, загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнати договір оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р., який укладений між Броварським районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” недійсним, стягнути з відповідача на користь позивача 15000грн. моральної шкоди, 52000грн. витрат на оплату послуг представника, 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яка прийнята судом. Також позивачем в порядку ст. 66, 67 ГПК заявлено клопотання про накладення арешту на майно відповідача.

14.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 478 від 14.01.2011р.), згідно якого останній просив суд залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яке задоволено судом.

Крім того, 14.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 480 від 14.01.2011р.) Броварського районного споживчого товариства (позивача за зустрічним позовом) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача за зустрічним позовом) про визнання договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р., укладених між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” недійсними, яка прийнята судом.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що орендар спірного обєкту нерухомості на підставі договору оренди обєкту нерухомості від 01.01.2010р. Фізична особа підприємець ОСОБА_1, неправомірно, без отримання згоди орендодавця спірного нерухомого майна - Броварського районного споживчого товариства надала орендовані нею у останнього приміщення в суборенду іншій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” шляхом укладення договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р.

14.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 477 від 14.01.2011р.), згідно якого останній визнав первісні позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні, який прийнятий судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2011р. розгляд справи відкладено на 21.01.2011р., прийнято до провадження зустрічний позов Броварського районного споживчого товариства до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р. для спільного розгляду з первісним, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Прибалтика”.

18.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 686 від 18.01.2011р.), згідно якого уточнені первісні позовні вимоги визнані необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнятий судом.

18.01.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 687 від 18.01.2011р.), згідно якого останній просив суд залучити до участі в справі Броварську районну спілку споживчих товариств в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке задоволено судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2011р. розгляд справи відкладено на 25.02.2011р., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Броварську районну спілку споживчих товариств.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2011р. задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи № 17/238-10 до 11.03.2011р.

25.02.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника Броварської районної спілки споживчих товариств надійшов відзив на позовну заяву та уточнення позовних вимог (вх. № 2812 від 25.02.2011р.), згідно якого останній визнав уточненні первісні позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнятий судом.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно п. 3 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23.08.1994р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В судовому засіданні 25.02.2011р. суд, розглянувши клопотання представника позивача про накладення арешту на майно відповідача, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

В судовому засіданні 25.02.2011р. представники позивача підтримали первісний позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову просили суд відмовити. Представник відповідача підтримав зустрічний позов в повному обсязі, а первісний не визнав повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Броварської районної спілки споживчих товариств, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006р. між Броварською райспоживспілкою (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди основних засобів, за умовами якого орендодавець зобовязався передати в строкове платне користування приміщення загальною площею 160 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, а орендар прийняти обєкт оренди та своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно п. 1.3. договору майно, вказане в п. 1.1. договору передається орендарю для торгівельної діяльності.

Договір вступає в дію з 01.08.2006р. по 31.07.2007р. Зміна, розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін (п.п. 7.1., 7.2. договору).

31.07.2007р. між Броварською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., згідно якої сторони дійшли згоди продовжити до 29.07.2010р. договір оренди основних засобів від 01.08.2006р.

30.07.2010р. між Броварською районною спілкою споживчих товариств (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., згідно якої сторони дійшли згоди продовжити до 30.07.2011р. договір оренди основних засобів від 01.08.2006р.

01.01.2010р. між Броварським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди обєкта нерухомості, за умовами якого орендодавець зобовязався передати в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а орендар прийняти обєкт оренди та щомісячно сплачувати орендну плату та відшкодовувати експлуатаційні та комунальні витрати відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.3. договору від 01.01.2010р. обєкт оренди використовується орендарем для комерційної діяльності.

Згідно п. 2.1. договору від 01.01.2010р. обєкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 2 днів після укладення договору за актом приймання-передачі, який є невідємною частиною договору (додаток № 1).

Пунктом 3.4.3. договору від 01.01.2010р. встановлено, що здавання орендарем орендованого майна в суборенду дозволяється лише за письмовою згодою орендодавця.

Договір діє з 01.01.2010р. до 30.07.2010р. включно (п. 4.1. договору від 01.01.2010р.).

Відповідно до п. 5.1. договору від 01.01.2010р. орендна плата за користування одним квадратним метром обєкта оренди становить 10грн. за місяць. Загальний розмір орендної щомісячної плати становить 1600грн.

Згідно п.п. 7.1., 7.2. договору від 01.01.2010р. всі зміни та доповнення до договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох сторін. Всі додаткові угоди до договору є його невідємною частиною.

На виконання договору від 01.01.2010р. позивач передав у строкове платне користування орендоване майно, що підтверджується актом прийому-здачі основних засобів від 14.01.2010р. (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Листом № 163 від 25.06.2010р. (а.с. 90) Броварська районна спілка споживчих товариств повідомила позивача про надання останньому згоди на здавання в суборенду приміщення за адресою АДРЕСА_2

12.08.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” (Сторона 2) укладено договір піднайму приміщення № 1-а, згідно якого сторона 1 зобовязалася передати у тимчасове платне користування (піднайом) з 12.08.2010р. для здійснення комерційної діяльності (виробництва) на умовах, вказаних в договорі приміщення рибопереробного цеху, а сторона 2 прийняти обєкт суборенди та щомісячно сплачувати платежі за користування приміщенням. Зазначений договір був погоджений Броварською райспоживспілкою, що підтверджується підписом голови правління Броварської райспоживспілки та відтиском печатки спілки на першому аркуші договору (а.с. 38).

В тимчасове платне користування „Стороні 2” переходять наступні приміщення у будівлі загальною площею 160 кв. м., в тому числі: приміщення основного цеху площею 108 кв. м., приміщення виробничого цеху площею 34 кв. м., підсобні приміщення площею 18 кв. м., переданого за актом приймання-передачі, який є додатком № 1 від 12.08.2010р. до договору та є невідємною частиною договору (п. 1.3. договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р.).

Згідно п. 2.1. договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. строк дії договору встановлюється сторонами на термін дії основного договору, тобто по 30.07.2011р., і ні за яких обставин не може бути розірваний в односторонньому порядку, окрім порушень однією з сторін умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. плата за користування приміщеннями встановлюється сторонами у національній валюті України і складає 3200грн. на місяць.

На виконання договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. позивач передав у строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.08.2010р. (а.с. 40), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

12.08.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” (Наймач) укладено договір найму основних засобів (нерухомості та обладнання) за № 2-а, згідно якого наймодавець зобовязався передати у тимчасове платне користування (найм) з 12.08.2010р. для здійснення комерційної діяльності та виробництва на умовах, вказаних в договорі: офісне приміщення, складське приміщення, холодильні камери, холодильне обладнання та устаткування та інше, а наймач прийняти обєкт оренди та щомісячно сплачувати орендні платежі. В будівлі в тимчасове платне користування наймача переходять в тому числі наступні приміщення: холодильна камера 1 площею 20 куб. м., холодильна камера 2 площею 25 куб. м., та не території, на якій розташована будівля: офісне приміщення площею 20,4 кв. м., складське приміщення площею 55 кв. м., приміщення охорони площею 7 кв. м. (п. 1.2. договору найму основних засобів (нерухомості та обладнання) за № 2-а від 12.08.2010р.).

Згідно п. 2.1. договору найму основних засобів (нерухомості та обладнання) за № 2-а від 12.08.2010р. строк дії договору встановлюється сторонами на термін дії основного договору, тобто по 30.07.2011р., і ні за яких обставин не може бути розірваний в односторонньому порядку, окрім порушень однією з сторін умов договору.

Відповідно до п. 3.1. договору найму основних засобів (нерухомості та обладнання) № 2-а від 12.08.2010р. плата за користування приміщенням, обладнанням та устаткуванням встановлюється сторонами в сумі 13500грн. на місяць.

На виконання договору найму основних засобів (нерухомості та обладнання) № 2-а від 12.08.2010р. позивач передав у строкове платне користування орендоване майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.08.2010р. (а.с. 37), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Як вбачається з листа відповідача № 16 від 15.10.2010р. про розірвання договору оренди (а.с. 54), останній повідомив позивача, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порушено умови надання в суборенду орендованого приміщення за адресою: АДРЕСА_2, а саме про те, що договір № 2а від 12.08.2010р. не був погоджений з Броварським районним споживчим товариством, у звязку з чим відповідач, керуючись п. 7.5. договору оренди обєкта нерухомості від 01.01.2010р. достроково розірвав вищезазначений договір від 01.01.2010р.

Листом № 15 від 27.10.2010р. (а.с. 55) позивач повідомив відповідача про те, що згідно договору найму основних засобів (нерухомості та обладнання) за № 2-а від 12.08.2010р. позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” було передано в оренду обєкти, які належать ФОП ОСОБА_1, а не Броварському районному споживчому товариству. Відтак позивач заперечив проти розірвання договору оренди від 01.01.2010р. в односторонньому порядку.

02.11.2010р. між Броварським районним споживчим товариством (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” (Орнедар) укладено договір оренди обєкта нерухомості, за умовами якого орендодавець зобовязався передати в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н., АДРЕСА_2, а орендар прийняти обєкт оренди та щомісячно сплачувати орендну плату та відшкодовувати експлуатаційні та комунальні витрати відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1. договору оренди обєкту нерухомості від 02.11.2010р. обєкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 2 днів після укладення договору за актом приймання-передачі, який є невідємною частиною договору (додаток № 1).

Пунктом 4.1. договору оренди обєкту нерухомості від 02.11.2010р. погоджено, що договір діє з 02.11.2010р. до 02.11.2011р.

Відповідно до п. 5.1. договору оренди обєкту нерухомості від 02.11.2010р. загальний розмір орендної місячної плати за користування обєктом оренди становить 3200грн.

На виконання договору оренди обєкту нерухомості від 02.11.2010р. позивач передав у строкове платне користування орендоване майно, що підтверджується актом здачі-прийому основних засобів від 02.11.2010р. (а.с. 44), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Предметом первісного позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 476 від 14.01.2011р.) є вимоги про зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем майном приміщенням загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнання договору оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р., який укладений між Броварським районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” недійсним, стягнення з відповідача на користь позивача 15000грн. моральної шкоди, 52000грн. витрат на оплату послуг представника, 85грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами абз. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним, тобто коли майно не вибуло з юридичного володіння власника і спір щодо його приналежності власникові відсутній.

Таким чином, однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Суд встановив, що позивач за період з серпня 2006р. по жовтень 2010р. належними чином виконував зобовязання за договором оренди основних засобів від 01.08.2006р., зокрема вчасно та в повному обсязі сплачував орендні платежі, що підтверджується квитанціями (а.с. 45-53).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд також встановив, що договір оренди основних засобів від 01.08.2006р. є дійсним на момент судового розгляду справи, оскільки відповідачем суду не доведено, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, факту досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору оренди основних засобів від 01.08.2006р. та/або набрання законної сили судовим рішенням про розірвання вказаного договору або визнання його недійсним. Як вбачається з матеріалів справи, на момент судового розгляду справи, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 є користувачем спірних приміщень на підставі договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., дію якого продовжено до 30.07.2011р. на підставі двосторонньої угоди від 30.07.2010р.

Водночас, суд критично ставиться до посилань представника відповідача про помилкове підписання відповідачем додаткової угоди від 30.07.2010р., оскільки жодних, належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підтвердження зазначеного останнім суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладеним між Броварським районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” договором оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р. останні порушили право позивача на користування приміщенням загальною площею 160 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться у користуванні Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 згідно договору оренди основних засобів від 01.08.2006р., строк дії якого у відповідності до додаткової угоди до договору від 30.07.2010р. закінчується лише 30.07.2011р.

За таких обставин, враховуючи, що станом на момент судового розгляду даної справи договір оренди основних засобів від 01.08.2006р. є дійсним; при передачі Броварським районним споживчим товариством в тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” приміщення загальною площею 160 кв. м. останнє на законних підставах знаходилося у фактичному користуванні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1; договір оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р., укладений між Броварським районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 3 ст. 215 ЦК України.

Відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем майном приміщенням загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, визнання договору оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р., який укладений між Броварським районним споживчим товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” недійсним є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15000грн. моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача щодо неправомірного розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 01.01.2010р.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон повязує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абзац 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995р.).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вимог вищезазначених норм Закону позивачем не доведено розмір заявленої до стягнення шкоди, а детального та обґрунтованого розрахунку суми завданої відповідачем моральної шкоди, саме у розмірі 15 000грн., позивачем суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що витяг з історії хвороби № 15580 (а.с. 65) та квитанція про придбання ліків (а.с. 66) не приймаються судом в якості належних доказів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди у сумі 15000грн., оскільки останнім не доведено суду наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачами наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 15000грн. моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірного розірвання договору оренди від 01.01.2010р.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2006р. у справі № 13/190.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 52000грн. витрат на оплату послуг представника.

Позивачем надано суду договір про надання правової допомоги у господарському процесі від 06.12.2010р. (а.с. 60-62), акт звіту про виконані роботи по наданню правової допомоги від 12.01.2011р. (а.с. 63) та видатковий касовий ордер від 12.01.2011р. (а.с. 64) як докази витрат на оплату послуг представника.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки витрати на оплату послуг представника не підпадають під поняття судових витрат, тому вимоги позивача про відшкодування даних витрат не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 04.08.2004р. у справі № 13/385.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р., укладених між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика”, недійсними.

Приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд встановив, що договір піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. був укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” щодо передачі останньому в суборенду приміщень площею 160 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Як вбачається з листа Броварської районної спілки споживчих товариств № 163 від 25.06.2010р. (а.с. 90) та першого аркушу договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. (а.с. 38), на якому наявні підпис голови правління Броварської райспоживспілки - ОСОБА_8 та печатка спілки, позивач за зустрічним позовом надав згоду на укладення відповідачем за зустрічним позовом даного договору суборенди з ТОВ „Прибалтика”.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, не доведено суду факту ненадання відповідачу за зустрічним позовом згоди на укладення спірного договору суборенди.

Суд критично ставиться до посилань представника позивача за зустрічним позовом щодо відсутності факту отримання позивачем за первісним позовом згоди Броварського районного споживчого товариства на укладення з ТОВ „Прибалтика” договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р., оскільки як вбачається зі змісту вказаного договору та акту приймання-передачі від 12.08.2010р. (а.с. 37) ФОП ОСОБА_1 здала в оренду власне майно: приміщення, устаткування та обладнання та інше, що є формою реалізації права власності останньої на вказане майно, а не порушенням порядку надання орендованих обєктів в піднайм (суборенду), як зазначає представник позивача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Броварського районного споживчого товариства до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання договору піднайму приміщення № 1-а від 12.08.2010р. та договору найму основних засобів № 2-а від 12.08.2010р., укладених між Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика”, недійсними є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобовязати Броварське районне споживче товариство (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35115300) усунути перешкоди у користуванні Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) майном приміщенням, загальною площею 160 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

3. Визнати недійсним договір оренди обєкта нерухомості від 02.11.2010р., укладений між Броварським районним споживчим товариством (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35115300) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Прибалтика” (07413, Київська обл., Броварський р-н., с. Пухівка, вул. Жовтнева, 1-а; код ЄДРПОУ 37014925).

4. Стягнути з Броварського районного споживчого товариства (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, буд. 139; код ЄДРПОУ 35115300) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02232, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 85 (вісімдесят пять гривень) 00 коп. державного мита та 157 (сто пятдесят сім гривень) 33 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. У задоволенні решти первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 02.03.2011р.