Рішення № 14419975, 22.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р. Справа № 12/017-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення заборгованості у розмірі 20067,40 грн. в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Шупик О.А. представник (довіреність №6 від 04.01.2011 року);

від відповідача: Золюк М.С. представник (довіреність №2337 від 30.08.2010 року),

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(далі позивач) до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20067,40 грн. в порядку регресу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: 21 вересня 2010 року на вул. Лермонтова у м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілем марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_1, що належить державному підприємству «Дослідницьке господарство «Мелітопольське», під керуванням ОСОБА_1, були завдані пошкодження автомобілю марки Hyundai, державний номер НОМЕР_2

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19.10.2010 року винним у дорожньо-транспортній пригоді було визнано ОСОБА_1. Крім цього, Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області встановлено, що ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське»та виконував покладені на нього трудові обовязки.

Між власником автомобіля марки Hyundai, ОСОБА_2 (далі страхувальник), та позивачем був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті №009027/4002/0000036 від 19.10.2009 року (далі договір), згідно з умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

22 вересня 2010 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача за виплатою страхового відшкодування.

27 жовтня 2010 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 20067,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №029972.

Державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське» було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відповідача за договором першого типу, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9625169.

16 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою №2225, однак, відповіді на зазначену вимогу не отримав.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у розмірі 20067,40 грн. в порядку регресу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2011 року, справу призначено до розгляду 22 лютого 2011 року.

22 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

19 жовтня 2009 року між власником автомобіля марки Hyundai, ОСОБА_2 (далі страхувальник), та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»був укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті №009027/4002/0000036 (далі договір), згідно з умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

21 вересня 2010 року на вул. Лермонтова у м. Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Hyundai, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі Hyundai), під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі ГАЗ), що належить державному підприємству «Дослідницьке господарство «Мелітопольське», під керуванням ОСОБА_1.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано пошкоджень автомобілю Hyundai на загальну суму 20602,41 грн., що підтверджується звітом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №479 від 01.10.2010 року.

У постанові Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по справі №3-7835 від 19.10.2010 року зазначено, що особою, винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, є водій автомобіля ГАЗ ОСОБА_1 Крім цього, Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області встановлено, що ОСОБА_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське»та виконував покладені на нього трудові обовязки.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

П. 1.3 договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

22 вересня 2010 року, у звязку з настанням страхового випадку, страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

27 жовтня 2010 року страхувальнику було виплачено страхове відшкодування у розмірі 20067,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №029972.

Державним підприємством «Дослідне господарство «Мелітопольське» було застраховано цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відповідача за договором першого типу, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/9625169 (далі поліс).

Згідно з ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Ст. 27 Закону України «Про страхування»закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до п. 38.2.3 ст. 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобовязаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим законом.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

22 лютого 2011 року у судовому засіданні представник відповідача позов визнала.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

П. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»закріплено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У п. 2 полісу зазначено, що франшиза становить 510,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 1172, Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ст. 228, ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, п. 38.2.3 ст. 38, п. 15.1 ст. 15, п. 12.1 ст. 12, п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27, ст. 9, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»про стягнення заборгованості у розмірі 20067,40 грн. в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, код 20602681) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код 20033533) борг у розмірі 19557,40 грн. (девятнадцять тисяч пятсот пятдесят сім грн. 40 коп.); 195,58 грн. (сто девяносто пять грн. 58 коп.) витрат на сплату державного мита; 230,00 грн. (двісті тридцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

СуддяДьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 28.02.2011 року.