Рішення № 14419903, 25.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р. Справа № 10/018-07/18-09/14/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Полюс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”

про стягнення 172 737,84грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Цонда О.І. (директор);

від відповідача Проценко М.П. (довіреність № КАМ-2010/11/17 від 17.11.2010р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Полюс” (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (далі - відповідач) про стягнення 172 737,84грн. заборгованості, з яких: 130 243грн. основного боргу, 10 419,44грн. пені, 19 536,45грн. штрафу, 8 856,48грн. інфляційних втрат та 3 682,48грн. 3 % річних. Також позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України заявлено клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача в банківських установах.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за виконані позивачем роботи за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.) від 08.11.2004р. та за додатком № 1 від 09.11.2004р. до договору і за додатковою угодою № 2 від 23.03.2005р. до договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2007р. (суддя Тищенко О.В.) порушено провадження у справі № 10/018-07, розгляд справи призначено на 19.02.2007р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2007р. призначено будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.

08.04.2009р. до загального відділу господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 4043/7277 судової будівельно-технічної експертизи від 27.03.2009р. (а.с. 178-192, т. 1).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2009р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.04.2009р.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області від 25.05.2009р., на підставі ст. 24 Закону України „Про судоустрій України”, справу № 10/018-07 25.05.2009р. із провадження судді Тищенко О.В. передано до провадження судді Кошику А.Ю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2009р. (суддя Кошик А.Ю.) справу № 10/018-07 прийнято до провадження, присвоєно їй № 10/018-07/18-09, розгляд справи призначено на 09.07.2009р.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.07.–03.08.2009р. (суддя Кошик А. Ю.) позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 130 243грн. основного боргу, 10 419,44грн. пені, 19 536,45грн. штрафу, 76 452,61грн. інфляційних збитків, 12 995,16грн. 3 % річних.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. здійснено заміну ЗАТ „Комплекс Агромарс” його правонаступником –ТОВ „Комплекс Агромарс”.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. рішення господарського суду Київської області від 28.07. –03.08.2009р. у справі № 10/018-07/18-09 змінено в частині стягнення з відповідача судових витрат та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 130 243грн., пеню у сумі 10 419,44грн., штраф у сумі 19 536,45грн., інфляційні нарахування у сумі 76 452,61грн., 3 % річних у сумі 12 995,16грн., державне мито у сумі 2 496,47грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2010р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 28 липня–03 серпня 2009р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009р. у справі № 10/018-07/18-09, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

29.04.2010р. господарським судом Київської області одержано матеріали справи № 10/018-07/18-09 разом із супровідним листом Вищого господарського суду України № 02.03-29/240 від 23.04.2010р.

На підставі резолюції голови господарського суду Київської області від 13.05.2010р. справу № 10/018-07/18-09 передано до розгляду судді Бацуці В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2010р. (суддя Бацуца В.М.) справу № 10/018-07/18-09 прийнято до свого провадження, присвоєно їй № 10/018-07/18-09/14, розгляд справи призначено на 16.06.2010р.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.07.2010р. (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010р., вирішено: позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Полюс” 130 243 (сто тридцять тисяч двісті сорок три) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 19 536 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять шість) грн. 45 (сорок п’ять) коп. штрафу, 76 452 (сімдесят шість тисяч чотириста п’ятдесят дві) грн. 61 (шістдесят одна) коп. інфляційних збитків, 12 995 (дванадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 16 (шістнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 392 (дві тисячі триста дев’яносто дві) грн. 27 (двадцять сім) коп. державного мита і 113 (сто тринадцять) грн. 28 (двадцять вісім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відмовити в задоволенні інших позовних вимог, відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Полюс” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві № 1112 від 13.11.2006р.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010р. вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

30.12.2010р. господарським судом Київської області одержано матеріали справи № 10/018-07/18-09/14 разом із супровідним листом Вищого господарського суду України № 02.03-29/789 від 28.12.2010р.

06.01.2011р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Київської області забезпечено розподіл справи № 10/018-07/18-09/14, згідно якого останню передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2011р. (суддя Горбасенко П.В.) справу № 10/018-07/18-09/14/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.01.2011р.

В судовому засіданні 21.01.2011р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 93, т. 5), згідно якого останній просив суд стягнути з відповідача 288 153,18грн., з яких: 130 243грн. основного боргу, 10 419,44грн. пені, 19 536,45грн. штрафу, 105 460,67грн. інфляційних втрат та 22 493,62грн. 3 % річних, яка прийнята судом.

Крім того, в судовому засіданні 21.01.2011р. представником позивача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про забезпечення позову (а.с. 96, т. 5), згідно якої останній просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2011р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „Полюс” у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (рахунки в банківських установах), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”.

В судовому засіданні 21.01.2011р. оголошено перерву до 25.02.2011р.

25.02.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення у справі (вх. № 2800 від 25.02.2011р.), згідно яких останній визнав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 25.02.2011р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 93, т. 5), представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Полюс” (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Комплекс Агромарс” (Замовник) укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.), згідно якого виконавець зобов’язався надати замовнику послуги у вигляді виготовлення проектно-кошторисної документації та будівельно-монтажних робіт по улаштуванню теплотраси низького тиску (с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область) з наданням виконавцем будівельних матеріалів, а замовник - прийняти якісно, у встановлений термін виконані роботи, та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбачених договором.

Згідно п. 2.1. договору вартість виконання проектно-кошторисної документації та будівельно-монтажних робіт по договору встановлюється додатками до нього. Вартість будівельних матеріалів по кожному об’єкту, які використовуються для виконання робіт, визначаються відповідним кошторисом, який є невід’ємною складовою договору та відповідного додатку.

Відповідно до п. 3.1.1. договору замовник зобов’язаний провести оплату робіт по договору в порядку та строки визначені додатками до договору, які є невід’ємною частиною.

Пунктом 3.2.5 договору встановлено, що виконавець зобов’язаний провести монтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи і комплексне випробування теплотраси і тільки по результатам випробування сторони по договору підписують остаточний акт виконаних робіт.

Згідно п. 3.2.6. договору результатом виконаних робіт виконавця по договору є змонтована, в робочому стані теплотраса, яка пройшла випробування.

Договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 7.3. договору).

08.11.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Полюс” (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Комплекс Агромарс” (Замовник) було укладено додаток № 1 до договору, згідно якого виконавець зобов’язався надати замовнику послуги по виготовленню проектно-кошторисної документації та виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву теплотраси низького тиску 7 атмосфер довжиною 4 500 метрів від діючої теплотраси до цеху забою та переробки птиці (діючого) ЗАТ „Комплекс Агромарс” (с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область) з власних будівельних матеріалів, а замовник - прийняти, у встановлений даним договором термін якісно виконані роботи, та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбачених даним додатком до договору.

Згідно п. 3 додатку № 1 до договору вартість робіт з урахуванням матеріалів, робіт та виготовлення проектно-кошторисної документації по договору складає 1 199 328грн.

Відповідно до п. 6.1. додатку № 1 до договору замовник зобов’язаний перерахувати на рахунок виконавця, в порядку передоплати аванс в розмірі 50 % від загальної вартості матеріалів, що становить 410 458грн. Решта коштів на придбання виконавцем необхідних матеріалів перераховується замовником через 15 календарних днів з дати перерахування авансу.

Пунктом 6.2. додатку № 1 до договору передбачено, що розрахунок за виконані проектні та будівельно-монтажні роботи замовник проводить з виконавцем протягом 5 банківських днів з дати підписання повноважними представниками сторін актів виконаних робіт, які виконавець надає за кожен календарний місяць.

Додаток вступає в силу з дати його підписання уповноважними представниками сторін і діє до повного виконання всіх своїх зобов’язань (п. 7. додатку № 1 до договору).

23.03.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Полюс” (Виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Комплекс Агромарс” (Замовник) було підписано додаткову угоду № 2 до договору, згідно якої виконавець зобов’язався надати замовнику послуги по будівництву теплотраси низького тиску 7 атмосфер довжиною 1223 метрів від діючої теплотраси до цеху забою та переробки птиці (діючого) ЗАТ „Комплекс Агромарс” (с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область) з власних будівельних матеріалів, а замовник - прийняти, у встановлений даним договором термін якісно виконані роботи, та оплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбачених даним додатком до договору.

Згідно п. 3. додаткової угоди до договору термін виконання робіт по даній угоді - 01.05.2005р.

Відповідно до п. 4. додаткової угоди до договору вартість робіт з урахуванням матеріалів, робіт по даному додатку складає 357 409грн.

Замовник зобов’язаний перерахувати на рахунок виконавця, в порядку передоплати аванс в розмірі 30 % від загальної суми даної угоди, що становить 107 222грн. (п. 5. додаткової угоди).

Пунктом 6. додаткової угоди до договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить з виконавцем на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт. Замовник зобов’язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 5 днів з дати підписання таких актів.

Згідно п. 9.1. додаткової угоди до договору приймання виконаних робіт проводиться по етапам або кожного календарного місяця до 25 числа. Виконавець надає замовнику до 25 числа звітного місяця акти виконаних робіт встановленої форми (КБ-2), акти на приховані роботи, сертифікати та паспорти на використані матеріали та конструкції. Протягом 3 робочих днів з дати передачі всіх вищевказаних актів та документів замовник зобов’язується їх розглянути та підписати в разі відсутності заперечень. В разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору, відсутності всіх документів та актів, або інших недоліків замовник зобов’язується негайно заявити про них виконавцю у письмовій формі.

Пунктом 9.2. додаткової угоди до договору передбачено, що виконані роботи оформляються актами форми КБ-2 і підписуються повноважними представниками сторін. На виконавцю лежить обов’язок по оформленню актів виконаних робіт та наданню їх замовнику.

Відтак, загальна вартість виконання проектно-кошторисної документації та будівельно-монтажних робіт, передбачених договором та додатком № 1 і додатковою угодою № 2 до нього, склала 1 556 737грн. ((1 199 328грн. + 357 409грн.).

20.04.2005р. приймальною комісією, до складу якої ввійшли представники обох сторін договору складено акт про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання від 20.04.2005р. (а.с. 15-16, т. 1), згідно якого приймальною комісією прийнято рішення про те, що будівельно-монтажні роботи виконані в повному обсязі згідно з проектом.

На виконання п. 1.1. договору № 301-04/КАМ (дим.) на виконання будівельно-монтажних робіт від 08.11.2004р., п. 1 додатку № 1 до договору від 09.11.2004р. та п. 1 додаткової угоди № 2 від 23.03.2005р. до договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 1 426 424грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 1-27, т. 3), актами на приховані роботи (а.с. 57-75, т. 1), висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4043/7277 від 27.03.2009р. (а.с. 178-192, т. 1), актом про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання (а.с. 15-16, т. 1), актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 14, т. 1), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору. Крім того, позивачем в жовтні 2005р. виконано решту підрядних робіт на загальну суму 130 243,20грн., що підтверджується актом прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р. (а.с. 18-21, т. 1), які залишилися неоплаченими відповідачем. Тобто, всього позивачем виконано підрядні роботи на загальну суму 1 556 737грн. (1 426 494грн. + 130 243грн.).

За період дії договору та станом на момент судового розгляду справи відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи на суму 1 426 494грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8324 від 09.11.2004р. на суму 50 000грн. (а.с. 114, т. 1), платіжним дорученням № 8330 від 10.11.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 113, т. 1), платіжним дорученням № 8499 від 16.11.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 113, т. 1), платіжним дорученням № 8629 від 19.11.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 118, т. 1), платіжним дорученням № 8734 від 23.11.2004р. на суму 60 458грн. (а.с. 114, т. 1), платіжним дорученням № 9095 від 03.12.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 115, т. 1), платіжним дорученням № 9137 від 06.12.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 119, т. 1), платіжним дорученням № 9239 від 08.12.2004р. на суму 110 458грн. (а.с. 116, т. 1), платіжним дорученням від 08.12.2004р. на суму 100 000грн. (а.с. 119, т. 1), платіжним дорученням № 2038 від 01.04.2005р. на суму 107 222,70грн. (а.с. 118, т. 1), платіжним дорученням № 2145 від 04.04.2005р. на суму 107 896грн. (а.с. 116, т. 1), платіжним дорученням № 3467 від 19.05.2005р. на суму 140 690грн. (а.с. 117, т. 1), платіжним дорученням № 3468 від 19.05.2005р. на суму 64 302,90грн. (а.с. 115, т. 1), платіжним дорученням № 6906 від 06.09.2005р. на суму 185 466грн. (а.с. 117, т. 1), внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склала 130 243грн. (1 556 737грн. - 1 426 494грн.).

З метою досудового врегулювання спору, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу відповідача претензію № 65 від 14.12.2005р. (а.с. 41, т. 1), якою просив відповідача оплатити заборгованість за виконані роботи за договором у розмірі 189 845,76грн., що підтверджується квитанцією № 382/6897 від 14.12.2005р. про відправлення рекомендованого листа (а.с. 40, т. 1), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

14.11.2006р. позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 38 від 14.11.2006р. (а.с. 54, т. 1), якою просив відповідача оплатити заборгованість за виконані роботи за договором у розмірі 130 243грн., що підтверджується квитанцією № 546/180240 від 14.11.2006р. про відправлення рекомендованого листа (а.с. 53, т. 1).

Предметом позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 93, т. 5) є вимога про стягнення з відповідача 288 153,18грн., з яких: 130 243грн. основного боргу, 10 419,44грн. пені, 19 536,45грн. штрафу, 105 460,67грн. інфляційних втрат та 22 493,62грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2010р. у справі № 10/018-07/18-09/14 суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення місцевим господарським судом під час нового розгляду справи наступних обставин: перевірити належними засобами доказування доводи відповідача стосовно того, що: акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р. підпису відповідача не містить, доказ надсилання його відповідачу у позивача відсутній, а відповідно до пункту 9.2. додаткової угоди № 2 на виконавці лежить обов’язок по оформленню актів виконаних робіт та наданню їх замовнику; відповідно до акта про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання, роботи позивачем виконані в серпні 2005р., а остаточно оплачені відповідачем, відповідно до платіжних доручень та акта звірки (із зазначенням відсутності в ньому заборгованості), в вересні 2005р.; згідно пункту 3 підписаного комісіями сторін акта про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання –„Будівництво систем теплопостачання закінчено в серпні 2005р.”, тобто в серпні 2005 року договір підряду № 301-04/КАМ на виконання будівельно-монтажних робіт від 08.11.2004р. припинив свою дію, і, відповідно, у позивача не було підстав для здійснення будь-яких робіт в жовтні 2005 року, вже після того, як договір підряду припинив свою дію, а підписання акта про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання без зазначення в ньому зауважень сторін є підтвердженням припинення зобов’язання виконанням, проведеним належним чином. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність дослідження місцевим господарським судом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4043/7277 від 27.03.2009р., складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до якого зазначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005 року роботи не були передбачені розробленою раніше кошторисною документацією, будь-яка договірна та проектно-кошторисна документації на проведення робіт, зазначених в акті за жовтень 2005р. в матеріалах справи та представленій документації відсутня.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно п. 7.3. договору договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України неодноразово звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу, який виник у останнього у зв’язку з неоплатою передбачених договором робіт згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005 року.

Суд встановив, що сторони п. 3 додатку № 1 до договору від 08.11.2004р. та п. 4 додаткової угоди № 2 до договору від 23.05.2005р. погодили загальну вартість підрядних робіт на загальну суму 1 556 737грн. (1 199 328грн. + 357 409грн.), які залишилися частково неоплаченими на суму 130 243грн., що свідчить про часткове виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати виконаних позивачем робіт, а відтак і про факт існування між сторонами зобов’язань за договором на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.) від 08.11.2004р. та за додатком № 1 від 09.11.2004р. і за додатковою угодою № 2 від 23.03.2005р. до договору на момент складення спірного акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, складення приймальною комісією акту про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання від 20.04.2005р. (а.с. 15-16, т. 1), де міститься інформація про те, що будівництво систем теплопостачання закінчено в серпні 2005р. не може вважатися доказом припинення зобов’язань за договором саме у серпні 2005р., оскільки неможливо встановити факт закінчення будівництва на майбутнє, а саме: в квітні 2005р. неможливо встановити момент закінчення робіт в серпні 2005р. Крім того, як вбачається з підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаєморозрахунків від 14.12.2005р. (а.с. 14, т. 1) відповідач не розрахувався в повному обсязі перед позивачем за виконані підрядні роботи на суму 130 243грн.

Як вбачається з договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.) від 08.11.2004р., додатку № 1 від 09.11.2004р. та додаткової угоди № 2 від 23.03.2005р. до договору загальна вартість виконання проектно-кошторисної документації та будівельних монтажних робіт склала 1 556 737грн. Зазначене підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4043/7277 від 27.03.2009р. (а.с. 178-192, т. 1).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність факту погодження сторонами у кошторисній документації спірних робіт на загальну суму 130 243грн. не може свідчити про відсутність згоди сторін щодо визначення вартості виконаних позивачем згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р. робіт, оскільки сторони в договорі на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.) від 08.11.2004р., додатку № 1 від 09.11.2004р. та додатковій угоді № 2 від 23.03.2005р. до договору погодили вартість підрядних робіт у розмірі 1 556 737грн., які залишилися частково неоплаченими відповідачем на суму 130 243грн.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1 договору (дим.) на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ від 08.11.2004р., п. 1 додатку № 1 від 09.11.2004р. та п. 1 додаткової угоди № 2 від 23.03.2005р. до договору виконав будівельно-монтажні роботи по будівництву теплотраси довжиною на загальну суму 1 556 737грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 1-27, т. 3), актом прийняття виконаних підрядних робіт за жовтень 2005р. (а.с. 18-21, т. 1), актом актами на приховані роботи (а.с. 57-75, т. 1), висновком судової будівельно-технічної експертизи № 4043/7277 від 27.03.2009р. (а.с. 178-192, т. 1), актом про прийняття закінченого будівельного об’єкту системи теплопостачання (а.с. 15-16, т. 1), актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 14, т. 1), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору; станом на момент судового розгляду справи відповідач за виконані позивачем підрядні роботи розрахувався частково на загальну суму 1 426 424грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 113-119, т. 1), решту заборгованості у сумі 130 243грн. (1 556 737грн. –1 426 424грн.) станом на момент судового розгляду справи відповідач не сплатив.

У зв’язку з вищевикладеним вимога позивача про стягнення з відповідача 130 243грн. основного боргу є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем за період з березня 2006р. по вересень 2006р. нараховано 10 419,44грн. пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що в разі недотримання строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт, в разі, якщо прострочка оплати виконаних та оформлених актом приймання-передачі робіт перевищить 5 банківських днів, замовник зобов’язаний сплатити виконавцеві штраф в розмірі 5 % від вартості оформлених актом приймання-передачі вчасно та якісно виконаних, але неоплачених робіт.

В разі недотримання строку оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 15 % від вартості виконаних, але не оплачених робіт, підтверджених формами КБ-2 (п. 10.1. додаткової угоди № 2 до договору).

Враховуючи, що з простроченням виконання відповідачем обов’язку щодо оплати виконаних за договором робіт почалось і нарахування штрафних санкцій відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за таке прострочення припинилось раніше заявленого позивачем періоду з березня 2006р. по вересень 2006р., то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті виконаних робіт у заявлений період, а саме з березня 2006р. по вересень 2006р., а тому вимога про стягнення 10 419,44грн. пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 536,45грн. штрафу за порушення строків оплати виконаних робіт.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання сплачується неустойка. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України штраф і пеня є різновидами неустойки, які стягуються окремо за невиконання грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України штраф і пеня є різновидами штрафних санкцій у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Пунктом 6. додаткової угоди до договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить з виконавцем на підставі актів виконаних робіт, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об’ємів робіт. Замовник зобов’язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 5 днів з дати підписання таких актів.

У пункті 10.1. додаткової угоди № 2 до договору передбачено, що в разі недотримання строку оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 15 % від вартості виконаних, але не оплачених робіт, підтверджених формами КБ-2.

Суд встановив, що відповідач порушив 5 денний строк оплати виконаних позивачем, згідно договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 301-04/КАМ (дим.) від 08.11.2004р., з додатку № 1 від 09.11.2004р. та додаткової угоди № 2 від 23.03.2005р. до договору, підрядних робіт.

Враховуючи те, що штраф за порушення 5 денного строку оплати виконаних підрядних робіт у розмірі 19 536,45грн. (10 % від 130 243,20грн. –вартості неоплаченого товару), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 19 536,45грн. штрафу підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2007р. у справі № 04/2976.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором позивачем за період з 01.11.2005р. по 31.12.2010р. також нараховано 105 460,67грн. інфляційних втрат та 22 493,62грн. 3 % річних за період з 01.11.2005р. по 20.01.2011р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем в поданих ним розрахунках інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 6-7, 206, т. 1, 94-94, т. 5), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2005р. по 31.12.2010р. та 3 % річних, нарахованих за період з 01.11.2005р. по 20.01.2011р. з урахуванням суми заборгованості за договором, складає 129 201,06грн. інфляційних втрат та 20 414,25грн. 3 % річних відповідно. Оскільки суд, приймаючи рішення не може вийти за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 105 460,67грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 105 460,67грн., а вимога про стягнення 22 493,62грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 414,25грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 130 243грн. основного боргу, 19 536,45грн. штрафу, 105 460,67грн. інфляційних втрат та 20 414,25грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (07350, Київська обл., Вишгородський р-н., с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Полюс” (20900, Черкаська обл., Чигиринський р-н., м. Чигирин, вул. Енергетиків, 13, к. 75; код ЄДРПОУ 20642156) 130 243 (сто тридцять тисяч двісті сорок три гривні) 00 коп. основного боргу, 19 536 (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять шість гривень) 45 коп. штрафу, 105 460 (сто п’ять тисяч чотириста шістдесят гривень) 67 коп. інфляційних втрат, 20 414 (двадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень) 25 коп. 3 % річних, 2 756 (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень) 54 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять гривень) 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 01.03.2011р.