Рішення № 14419887, 24.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р. Справа № 7/011-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомМалого приватного підприємства «Ліна», м. Київ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Богуслав,

простягнення 14601,86грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Видмеденко Т.В. представник за довіреністю б/н від 24.01.2011року;

від відповідача: не зявились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Мале приватне підприємство «Ліна»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №253 від 26.01.2011року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 14601,86грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобовязань щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлені згідно накладних товари, а тому просить суд стягнути з відповідача 14601,86грн суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2011року було порушено провадження у справі №7/011-11 та призначено її розгляд на 10.02.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 10.02.2011року представників відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи відкладався на 24.02.2011року.

У судовому засіданні 24.02.2011року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 24.02.2011року повторно не зявились. Відповідач про дату, час та місце розгляду спору повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 24.02.2011року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

У період з 10 жовтня 2008 року по 13 листопада 2008року Мале приватне підприємство «Ліна»(позивач у справі) поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідач у справі) товари, на загальну суму 14601,86грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №Л-00013893 від 10.10.2008року на суму 785,34грн, №Л-00013898 від 10.10.2008року на суму 10,40грн, №Л-00013981 від 13.10.2008року на суму 5406,01грн, №Л-00014425 від 23.10.2008року на суму 5353,95грн, №Л-00014620 від 28.10.2008року на суму 175,82грн, №Л-00014913 від 03.11.2008року на суму 1953,42грн, №Л-00015025 від 05.11.2008року на суму 374,76грн, №Л-00015385 від 13.11.2008року на суму 542,16грн.

Судом встановлено, що вищезазначені накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обовязкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції(у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_1, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей серії ЯОЯ №052524 від 10.10.2008року, №052532 від 22.10.2008року, №052534 від 27.10.2008року, №052536 від 03.11.2008року, №052537 від 05.11.2008року та №052538 від 13.11.2008року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що за період з 10 жовтня 2008 року по 13 листопада 2008року Мале приватне підприємство «Ліна»поставило, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав продукцію на загальну суму 14601,86грн без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

З метою оплати поставленого позивачем товару, Малим приватним підприємством «Ліна»були виставлені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 рахунки-фактури:

-№Л-00021282 від 10.10.2008року на суму 785,34грн, який був дійсним до сплати до 13.10.2008року;

-№Л-00021334 від 13.10.2008року на суму 5406,01грн, який був дійсним до сплати до 16.10.2008року;

-№Л-00022312 від 22.10.2008року на суму 5353,95грн, який був дійсним до сплати до 25.10.2008року;

-№Л-00022601 від 27.10.2008року на суму 175,82грн, який був дійсним до сплати до 30.10.2008року;

-№Л-00023134 від 03.11.2008року на суму 1953,42грн, який був дійсним до сплати до 06.11.2008року;

-№Л-00023381 від 05.11.2008року на суму 374,76грн, який був дійсним до сплати до 08.11.2008року;

-№Л-00024119 від 13.11.2008року на суму 542,16грн, який був дійсним до сплати до16.11.2008року.

Оскільки поставка товару здійснювалась позивачем не на підставі договору, а у вказаний у рахунках термін оплати відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач в порядку вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України звертався до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогою №1 від 21.12.2010року про сплату заборгованості за поставлений товар у сумі 14601,86грн. Вказана вимога була направлена на адресу відповідача 23.12.2010року, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №4103 від 23.12.2010року та описом вкладення у цінний лист. Відповіді на надіслану вимогу відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарський суд зазначає, що згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, дії сторін (а саме поставка позивачем товару та його прийняття відповідачем по видатковим накладним, які містять найменування товару, його кількість, ціну) в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід вважати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Позивач 23.12.2010року звертався до відповідача з вимогою №1 від 21.12.2010року про сплату заборгованості за поставлений товар. Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 ЦК України та беручи до уваги затверджені нормативні строки пересилання поштових відправлень, відповідач зобовязаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня предявлення претензії, тобто до 04.01.2011року, а не до 03.01.2011року, як помилково зазначає позивач у позовній заяві.

Так, в п. 4.1.2 ст. 4 Наказу Міністерства транспорту та звязку від 12.12.2007року №1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»зазначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового звязку (без урахування вихідних днів обєктів поштового звязку), зокрема, в межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в обєкті поштового звязку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Оскільки вимога позивача про сплату боргу за поставлений товар була відправлена відповідачу 23.12.2010року, згідно фіскального чеку № 4103 від 23.12.2010року, і враховуючи трьохденний строк поштового обігу, то відповідач повинен був отримати надіслану вимогу 28.12.2010року (23.12.2010року+3дні поштового обігу без врахування вихідних днів). Відтак, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, то згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобовязаний був оплатити вартість поставленого товару до 04.01.2011року.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що станом на момент розгляду справи у господарському суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 14601,86грн.

Приписами статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними, проте доказів сплати заборгованості по оплаті його вартості не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у сумі 14601,86грн боргу.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного підприємства «Ліна»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 9, кв.9, код ЄДРПОУ 21575414) 14 601 (чотирнадцять тисяч шістсот одну) грн 86 коп. боргу та судові витрати: 146 (сто сорок шість) грн 02 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 01.03.2011року

СуддяАнтонова В.М.