Рішення № 14419739, 12.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. Справа № 14/030-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Нікітіна Т. С. (довіреність № 288 від 30.07.2009 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного банку „Київська Русь”, м. Київ

до Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська”, с. Данилівка, Васильківський район

про стягнення 147 229, 25 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АБ „Київська Русь” звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Агрофірма „Данилівська” про стягнення 103 065, 59 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 38 093, 03 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 070, 62 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредит.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010 р. порушено провадження у справі № 14/030-10 за позовом АБ „Київська Русь” до ПП „Агрофірма „Данилівська” про стягнення 147 229, 25 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.03.2010 р.

17.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 07.04.2010 р.

07.04.2010 р. до загального відділу суду від відповідача надійшов відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

07.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.04.2010 р.

28.04.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.05.2010 р.

26.05.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 11.06.2010 р.

11.06.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.06.2010 р.

25.06.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.07.2010 р.

29.06.2010 р. ПП „Агрофірма „Данилівська” (відповідач по справі) до прийняття рішення у справі № 14/030-10 звернулось в господарський суд Київської області із зустрічним позовом до АБ „Київська Русь” про визнання недійсним кредитного договору № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р., укладеного між АБ „Київська Русь” та ПП „Агрофірма „Данилівська”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. повернуто Приватному підприємству „Агрофірма „Данилівська” зустрічну позовну заяву б/н від 24.06.2010 р. та додані до неї матеріали без розгляду.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду від 29.06.2010 р., відповідач через місцевий господарський суд 01.07.2010 р. подав на неї апеляційну скаргу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” на ухвалу господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. у справі № 14/030-10 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. –без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2010 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.10.2010 р.

27.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.11.2010 р.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010 р. та прийнятою постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р., відповідач через місцевий господарський суд 27.10.2010 р. подав на них касаційну скаргу.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 р. касаційну скаргу Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” залишено без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.09.2010 р. у справі № 14/030-10 –без змін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2010 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 12.01.2011 р.

12.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, документи, витребувані судом, у повному обсязі не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

27.04.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 7011-20/6-1, згідно умов п. 2.1. якого банк надає позичальнику кредит в сумі 600 000, 00 грн. строком з 27 квітня 2006 року по 27 квітня 2007 року зі сплатою 21 % відсотків річних.

Згідно п. 2.3. договору призначення кредиту: фінансування виробничих витрат, пов’язаних із закупівлею пально-мастильних матеріалів, кормів, ветеринарних препаратів, запасних частин для ремонту сільськогосподарської і зрошувальної техніки та обладнання, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння і посівного матеріалу, кормів, молодняку сільськогосподарських тварин, птиці, енергоносіїв, а також здійсненням платежів фінансового лізингу і страхових платежів.

Відповідно до п. 2.4. договору за надання кредиту позичальник в день отримання першого траншу сплачує банку фіксовану плату (процент) в сумі 1 200, 00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що нарахування банком відсотків за користування кредитом починається з дати перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку по день повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. В розрахунку суми відсотків приймається 360 днів в році.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період включно з „26”-го числа попереднього місяця по „25”-е число поточного місяця та сплачуються позичальником щомісячно, до 27 числа поточного місяця та одночасно з повним погашенням кредиту.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту відсотки на суму кредиту нараховуються і за період прострочення до моменту погашення заборгованості за кредитом.

Згідно п. 5.2.1. договору позичальник зобов’язується використати кредитні кошти на цілі, передбачені цим договором, та повернути одержані кредитні кошти в строк не пізніше „27” квітня 2007 року.

Відповідно до п. 5.2.5. договору позичальник зобов’язується у випадку порушення умов кредитного договору (як своєчасного повернення основного боргу та/або сплати відсотків так і будь-яких інших платежів) протягом п’яти днів від настання відповідної події достроково повернути банку кредитні кошти у повному обсязі та сплатити відсотки за фактичне користування кредитом та інші зобов’язання за цим договором.

Пунктом 9.1. договору визначено строк його дії, згідно умов якого цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а також інших боргових зобов’язань позичальника за цим договором.

23.04.2008 р. між сторонами було підписано договір про внесення змін до кредитного договору № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р., згідно умов п. 1. якого сторони домовились про погашення заборгованості за кредитним договором № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р. в сумі 385 940, 00 грн. строком до 01.07.2008 р.

На виконання умов договору та додаткової угоди до нього позивачем у травні 2006 р. було надано відповідачу кредит та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 600 000, 00 грн., що підтверджується кредитним договором № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р. та додатковою угодою до нього, відповідними виписками по особовому рахунку, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов’язок по поверненню кредиту, а 31.12.2009 р. ним повернуто кредит у повному обсязі та перераховано позивачу відповідні грошові кошти, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку, платіжними дорученнями, виконавчим написом від 09.09.2008 р., постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.02.2010 р., наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати відсотків за користування кредитом у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем за період користування кредитом з 09.09.2008 р. по 31.12.2009 р. складає 103 065, 60 грн., що підтверджується кредитним договором № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р. та додатковою угодою до нього, відповідними виписками по особовому рахунку, відповідними виписками по особовому рахунку, платіжними дорученнями, виконавчим написом від 09.09.2008 р., постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.02.2010 р., розрахунком заборгованості –додатком № 1 до позовної заяви, що підписаний головою правління банку та головним бухгалтером банку, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по оплаті відсотків за період користування кредитом з 09.09.2008 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 103 065, 60 грн. за кредитним договором № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену кредитним договором № 7011-20/6-1 від 27.04.2006 р., за періоди прострочення відповідачем виконання зобов’язання по поверненню кредиту з 01.07.2009 р. по 30.12.2009 р. у розмірі 38 093, 03 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом з 01.03.2009 р. по 07.02.2010 р. у розмірі 6 070, 62 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2.3. договору передбачено, що позичальник зобов’язується за порушення строків повернення кредитних коштів та відсотків, сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

Із аналізу вказаних положень договору вбачається, що умовами договору за прострочення відповідачем виконання обов’язку по поверненню кредитних коштів та по сплаті відсотків за користування кредитом встановлено обов’язок по сплаті пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період такого прострочення.

Розрахунок пені від суми заборгованості по поверненню кредиту, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості по поверненню кредиту за договором у вищевказані періоди у розмірі 38 093, 03 грн.

Розрахунок пені від суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором у вищевказані періоди у розмірі 6 070, 62 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Агрофірма „Данилівська” (ідентифікаційний код 19415169) на користь Акціонерного банку „Київська Русь” (ідентифікаційний код 24214088) 103 065 (сто три тисячі шістдесят п’ять) грн. 60 (шістдесят) коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 38 093 (тридцять вісім тисяч дев’яносто три) грн. 03 (три) коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 6 070 (шість тисяч сімдесят) грн. 62 (шістдесят дві) коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та судові витрати 1 472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 29 (двадцять дев’ять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

18 березня 2011 р.