Рішення № 14419620, 03.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/2103.03.11 За позовом Акціонерного товариства «ОЛІМП» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: не зявились;

від відповідача: ОСОБА_1. (фізична особа-підприємець)

В судовому засіданні 03 березня 2011 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Акціонерне товариство «ОЛІМП»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості на суму 185963,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в повному обсязі не оплатив поставленого йому товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Окрім основного боргу в розмірі 136 392,30 грн. позивач просить суд стягнути з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання зобовязання за договором в сумі 49 570,99 грн. Так, в своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних втрат в розмірі 39 555,38 грн. та 3% річних в сумі 10 015,61 грн. за період з 22.05.2008р. по 02.02.2011р. посилаючись при цьому, як на підставу для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору на ст. ст. 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, однак, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що товар на загальну суму 268 027,47 грн. було поставлено позивачем відповідачу на підставі договору №1/2603 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи) з п. 8.1 якого вбачається, що строк його дії закінчився 31.12.2007р., а відтак, зважаючи на відсутність документально підтверджених підстав для застосування положень глави 54 Цивільного кодексу України, в тому числі ст. ст. 691, 692, 712 Цивільного кодексу України на які позивач посилається в своїй позовній заяві, а також те, що позивач поставив відповідачу товар в період з лютого по травень 2008 року, тобто після закінчення дії договору №1/2603 від 03 січня 2007 року та до початку дії укладеного між ними наступного договору №1/20.05 від 20 липня 2008 року, судом застосовуються загальні положення про виконання зобовязання.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання забезпечив частково. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 10.02.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 22.02.2011р. Ухвалою від 22.02.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника відповідача було відкладено до 03.03.2011р., в яке представник позивача не зявився.

Через канцелярію до суду від представника позивача надійшло клопотання про можливість розгляду справи за його відсутності.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що протягом 2008 року позивач передав, а відповідач прийняв від нього товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками накладними: № 485 від 22 лютого 2008 року на суму 96417,44 грн., накладною № 536 від 29 лютого 2008 року на суму 18149,98 грн., накладною № 619 від 11 березня 2008 року на суму 57267,99 грн., накладною № 936 від 09 квітня 2008 року на суму 16690,01 грн., накладною № 1015 від 18 квітня 2008 року на суму 17284,01 грн., накладною № 1078 від 25 квітня 2008 року на суму 10318,01 грн., накладною № 1208 від 19 травня 2008 року на суму 50362,02 грн. та накладною № 1249 від 22 травня 2008 року на суму 1518,01 грн. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

Загальна сума поставленого товару за накладними становить 268 027,47 грн.

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар на загальну суму 131 635,17 грн., а відтак, внаслідок несплати останнім грошових коштів за товар в повному обсязі відповідач має заборгованість в розмірі 136 392,30 грн., тобто 268 027,47 грн. 131 635,17 грн. (розрахунок вбачається зі змісту позовних вимог).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач внаслідок несплати відповідачем в повному обсязі суми наданого йому товару, в порядку досудового врегулювання спору надіслав останньому претензію № 120 від 14.06.2010р. з вимогою оплатити борг та штрафні санкції (копія претензії в справі). Факт надання позивачем відповідного документа відповідачу підтверджується його підписом про отримання на вимозі. Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму боргу на його рахунок не провів.

На час розгляду справи сума заборгованості відповідача до позивача не надійшла.

Частиною 3 ст. 55 ГПК України передбачено, що ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Так, судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що відповідачем за поставлений йому товар було сплачено на користь позивача грошових коштів в сумі 136 297,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, а не в розмірі 131 635,17 грн., як зазначив позивач в своїй позовній заяві, відтак, зважаючи на надане суду ст. 55 ГПК України право визначити ціну позову, судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача перед позивачем в частині основного боргу за поставлений та неоплачений товар, що становить 131 730,47 грн., тобто 268027,47 грн. - 136297,00 грн. (копії банківських виписок в матеріалах справи).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з основного боргу за неоплату товару обґрунтовані в частині - 131730,47 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено правовідносин між ним та відповідачем саме на підставі договору № 1/2603 від 03 січня 2007 року, зважаючи на надане суду ст. 55 ГПК України право визначити ціну позову, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості відповідача за неоплачений товар після закінчення семиденного терміну з дня отримання останнім вимоги про сплату боргу, тобто з 21.06.2010р., що становить: 3% річних 2446,94 грн. та інфляційних втрат 10029,22 грн.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення основного боргу 131 730,47 грн., 3% річних 2446,94 грн. та інфляційних втрат 10029,22 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1626,15 грн. (1442,07 грн. державного мита та 184,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Акціонерного товариства «ОЛІМП»(ідентифікаційний код: 31555986, адреса: 61009, м. Харків Червонозаводський район, провулок Артюховський, будинок, 38, р/р 26001151741 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) грошові кошти: основного боргу 131 730,47 грн. (сто тридцять одна тисяча сімсот тридцять гривень 47 копійок), 3% річних 2446,94 грн. (дві тисячі чотириста сорок шість гривень 94 копійки), інфляційних втрат 10 029,22 грн. (десять тисяч двадцять девять гривень 22 копійки), та судові витрати: державного мита 1442,07 грн. (одна тисяча чотириста сорок дві гривні 07 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 184,08 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 08 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 10.03.2011р.