Рішення № 14419566, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/5021.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм»

ДоДержавного комітету України з державного матеріального резерву

Простягнення 777492, 22 грн.

СуддяМитрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Іващенко А.А. –за дов. № б/н від 20.01.2011

Від відповідача Висотенко І.М. –за дов. № 8056/0/4-10 від 25.11.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм»(далі –ТОВ «Альянс Фарм»або позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв або відповідач) про стягнення 777492, 22 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, щодо оплати отриманої від позивача продукції згідно з Договором № ЮР –2/1354 пром - 2010 від 27.12.2010 року про закупівлю товарів за державні кошти та закладання до державного резерву (далі –договір).

Крім того, позивачем за прострочення оплати товару на підставі пункту 7.1 Договору, пункту 14 статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»та статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) нараховано відповідачу за період з 01.01.2011 до 27.01.2011 пеню у сумі 8289, 00 грн. та 3% річних у сумі 1703, 22 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.02.2011 року.

У судовому засіданні 21.02.2011 року представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду, довідку про заборгованість відповідача перед ним згідно якої заборгованість складає 767500, 00 грн. та надав письмові пояснення.

Також, представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 року в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.02.2011 року подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем була поставлена продукція в порушення пункту 5.1. договору, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2010 року між ТОВ „Альянс Фарм” та Держкомрезервом було укладено договір, відповідно до якого Позивач (Постачальник) зобов’язується поставити у 2010 році Відповідачу (Замовникові) для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (далі –продукція), а Замовник –прийняти і оплатити цю продукцію (пункт 1.1 договору).

Даний договір підписано представниками Замовника та Постачальника і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія договору наявна в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1.2. договору - найменування, кількість та ціна продукції: шприц одноразового використання 5 мл. кількість 500000 штук вартістю 225000, 00 грн.; шприц одноразового використання 10 мл. кількість 500000 штук вартістю 325000, 00 грн.; шприц одноразового використання 20 мл. кількість 250000 штук вартістю 217500, 00 грн. Загальна вартість продукції 767500, 00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Договору - обсяги закупівлі матеріальних цінностей можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пункт 4.3. договору встановлює, що строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання Замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 5.1. договору - поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає Постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від Замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки всього обсягу товару: до 30 грудня 2010 року включно.

Відповідно до пункту 5.2. договору –закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют»(49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

Підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору встановлює, що Постачальник зобов’язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим Договором.

29 грудня 2010 року на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію зазначену в пункті 2.1. договору на ДО «Комбінат «Салют», із наданням документів визначених у пункті 3.3 Договору, на загальну суму 767500, 00 грн.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується наступними видатковими накладними:

-          № АФ –00000945 від 29.12.2010 року;

-          № АФ –00000946 від 29.12.2010 року;

-          № АФ –00000947 від 29.12.2010 року;

Видаткові накладні підписані представниками позивача та ДО «Комбінат «Салют», їх підписи скріплено печатками. Факт отримання даної продукції відповідачем не оспорюється та підтверджується. Повернення даної продукції позивачу не було, як і не було зауважень щодо її якості.

У зв’язку з отриманням товару у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати його вартості.

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов’язання щодо оплати отриманої продукції не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 767500, 00 грн.

Представник відповідача у своєму відзиві та усних поясненнях зазначив, що оплата продукції не була здійснена, оскільки позивач порушив пункт 5.1. договору, відповідно до якого на позивача покладається обов’язок здійснити поставку продукції після отримання від замовника письмового повідомлення. Натомість, у зв’язку з недостатністю фінансування видатків з державного бюджету відповідач не мав можливості виконати договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару у строк, визначений договором, і на підставі цього не надсилав позивачу повідомлення про обсяг та строк поставки окремої партії продукції.

Проте, суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача, оскільки, підпунктом 6.2.3 пункту 6.2 Договору передбачено, що Замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяги закупівлі, або ж розірвати Договір залежно від реального фінансування видатків, про що повідомляється Постачальнику протягом 3-х робочих днів з дня прийняття такого рішення. Також, згідно з підпунктом 6.2.5 пункту 6.2 Договору замовник зобов’язаний у разі виникнення непередбачуваних обставин, зупинити поставку продукції, повідомивши про це Постачальника за 3 робочих дні до початку відвантаження товару.

Судом встановлено, що відповідачем будь –яких рішень щодо зменшення обсягів закупівлі або ж розірвання Договору враховуючи реальне фінансування видатків не проводилось, а також не зупинялась поставка продукції, і, відповідно, вищезазначені повідомлення про ці рішення позивачу не надсилались.

Більше того, відповідач прийнявши дану продукцію будь –яких дій направлених на її повернення не вчиняв, що підтверджується листами Держкомрезерву щодо стану фінансування закупівлі матеріальних цінностей (за підписом Першого заступника Голови Держкомрезерву –Голови комісії з проведення реорганізації О.П. Тараненко) адресованих Першому віце-прем’єр-міністру –Міністру економічного розвитку і торгівлі України Клюєву А.П. (лист вих. №9112/0/4-10 від 31.12.2010) та Голові Державного казначейства України Марченку С.І. (лист вих. №70/0/4-11 від 06.01.2011), з яких вбачається, що відповідач не має наміру повертати отриману медичну продукцію, а натомість намагається вжити заходів для її оплати в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3. Договору –строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання Замовнику документів, передбачених у п. 4.2. даного Договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійсненні до 31 грудня 2010 року.

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Договору передбачено, що Замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Проте, відповідач, як у встановлений договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов’язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, позивач здійснив поставку продукції на загальну суму 767500, 00 грн., яка була прийнята відповідачем для закладання до державного резерву. Проте, відповідач свого зобов’язання щодо остаточного розрахунку за весь обсяг поставленої продукції строком до 31 грудня 2010 року включно, як це встановлено пунктом 4.3 Договору, не виконав.

Крім того, відповідачем не були використані надані йому підпунктами 6.2.3 та 6.2.5 пункту 6.2 Договору права в односторонньому порядку розірвати Договір, зупинити поставку продукції, зменшити обсяги закупівлі чи відмовитись від закупівлі продукції, повідомивши Товариство за 3 робочих дні до початку відвантаження товару або прийняття відповідного рішення.

Приписи частин 1, 2, 4 статті 538 ЦК України встановлюють, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач заборгованість за виконані роботи у встановлений договором строк не сплатив, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ «Альянс Фарм»обґрунтовані, документально підтверджені та не спростовані відповідачем належними засобами доказування, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у судовому засіданні 21.02.2011 представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8289,00 грн. та 3% річних у розмірі 1703,22 грн., тому в цій частині тому провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 7675,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Києва, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016), з будь –якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм»(03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19/4, код ЄДРПОУ 31807524) 767 500, 00 грн. (сімсот шістдесят сім

тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. боргу, а також державне мито в розмірі 7 675, 00 (сім тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 00 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 8289,00 грн. та 3% річних у розмірі 1703,22 грн. припинити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 28.02.2011