Рішення № 14419325, 03.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/4903.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компані»

Про стягнення 5111,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Матковський Я.В. –по дов. № б/н від 05.11.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компані»4423,28 грн. основного боргу, 317,68 грн. пені, 290,52 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 79,73 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору купівлі-продажу № 08/01/08-3 від 08.01.2009.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 18.02.2011.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу 21.02.2011.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.03.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компані»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 08/01/08-3 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.2. договору продавець продає, а покупець купує продукцію (товар) та здійснює оплату згідно з умов цього договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов‘язань не було у повному обсязі сплачено вартість отриманого товару, в зв’язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 4423,28 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 317,68 грн. пені, збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 290,52 грн. та 3% річних в сумі 79,93 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого згідно накладних протягом терміну дії договору (п. 4.1. договору).

За умовами п. 4.2. договору ціна товару, що являється предметом купівлі-продажу зазначається в накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії товару і є невід‘ємною частиною даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5379,72 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: СФ-0949 від 01.07.2010 на суму 442,08 грн., СФ 9879 від 07.07.2010 на суму 463,50 грн., СФ 10217 від 13.07.2010 на суму 388,44 грн., СФ 10589 від 20.07.2010 на суму 542,64 грн., СФ11020 від 27.07.2010 на суму 311,76 грн., СФ 11376 від 03.08.2010 на суму 396,72 грн., СФ 11865 від 10.08.2010 на суму 389,46 грн., СФ 12207 від 17.08.2010 на суму 316,62 грн., СФ 13003 від 01.09.2010 на суму 646,20 грн., СФ 13489 від 08.09.2010 на суму 370,26 грн., СФ13887 від 14.09.2010 на суму 452,28 грн., № 14786 від 28.09.2010 на суму 659,76 грн.

Також, позивачем за вищезазначеними накладними було виписано відповідачу податкові накладні на суму 5379,72 грн.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було частково повернуто твар позивачу на загальну суму 650,52 грн. за наступними накладними про повернення : СФ 0005680 від 02.07.2010 на суму 48 грн., СФ 0006212 від 08.07.2010 на суму 72 грн., СФ 0006421 від 23.07.2010 на суму 108 грн., СФ 0006422 від 23.07.2010 на суму 22,14 грн., СФ 0006423 від 23.07.2010 на суму 24 грн., СФ 0006902 від 06.08.2010 на суму 72 грн., СФ 0006903 від 06.08.2010 на суму 17,64 грн., СФ 0006904 від 06.08.2010 на суму 44,10 грн., СФ 0006905 від 06.08.2010 на суму 40,92 грн., СФ 0007073 від 06.08.2010 на суму 26,46 грн., СФ 0007765 від 06.08.2010 на суму 36 грн., СФ 0007255 від 13.08.2010 на суму 18 грн., СФ 0007256 від 13.08.2010 на суму 21,84 грн., СФ 0007257 від 13.08.2010 на суму 8,82 грн., СФ 007536 від 20.08.2010 на суму 49,38 грн., СФ 0007537 від 20.08.2010 на суму 28,80 грн., СФ 0008151 від 04.09.2010 на суму 12,42 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов‘язаний сплатити продавцю вартість конкретної поставки товару не пізніше ніж через 10 календарних днів від дати отримання товару, згідно накладної та/або рахунку-фактури на товар, без врахування дня відпуску товару.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем складає 4423,28 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4423,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за отриманий товар не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що в разі несвоєчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в цьому договорі, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу, від суми несплаченого боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати отриманого товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі протягом 10 днів з моменту отримання кожної партії товару, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожної партії товару, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожну партію товару окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.6. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 306,79 грн.

На суму боргу 88,16 грн. по накладній № СФ 0949 від 01.07.2010 за період з 12.07.2010 по 12.01.2011 –7,03 грн.

На суму боргу 391,50 грн. по накладній № СФ 9879 від 07.07.2010 за період з 18.07.2010 по 18.01.2011 –31,13 грн.

На суму боргу 388,44 грн. по накладній № СФ 10217 від 13.07.2010 за період з 24.07.23010 по 24.01.2011 –30,79 грн.

На суму боргу 388,50 грн. по накладній № СФ 10589 від 20.07.2010 за період з 03.08.2010 по 03.02.2011 –30,63 грн.

На суму боргу 311,76 грн. по накладній № СФ 11020 від 27.07.2010 за період з 07.08.2010 по 07.02.2010 –24,53 грн.

На суму боргу 159,60 грн. по накладній № СФ 11376 від 03.08.2010 за період з 18.08.2010 по 14.02.2011 (дата нарахування визначена позивачем) –12,27 грн.

На суму боргу 340,80 грн. по накладній № СФ 11865 від 10.08.2010 за період з 25.08.2010 по 14.02.2011 –25,18 грн.

На суму боргу 238,44 грн. по накладній № СФ 12207 від 17.08.2010 за період з 31.08.2010 по 14.02.2011 –17,01 грн.

На суму боргу 633,78 грн. по накладній № СФ 13003 від 01.09.2010 за період з 15.09.2010 по 14.02.2011 –41,18 грн.

На суму боргу 370,26 грн. по накладній № СФ 13489 від 08.09.2010 за період з 19.09.2010 по 14.02.2011 –23,43 грн.

На суму боргу 452,28 грн. по накладній № СФ 13887 від 14.09.2010 за період з 25.09.2010 по 14.02.2011 –27,47 грн.

На суму боргу659,76 грн. по накладній № СФ 14786 від 28.09.2010 за період з 09.10.2010 по 14.02.2011 –36,14 грн.

Загалом розмір пені складає 306,79 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 306,79 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру пені в сумі 10,89 грн. слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням чинного законодавства України.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 290,52 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 79,93 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд не погоджується з розрахунками позивача розміру інфляційних втрат та 3% річних, оскільки вони нараховані на суму боргу 4423,28 грн. за період з 21.07.2010 по 14.02.2011, тоді як сума боргу в розмірі 4423,28 грн. виникла з моменту прострочення оплати останньої накладної, а саме з 09.10.2011.

За наступними розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції становить

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

09.10.2010 - 14.02.20114423.281.026115.014538.29

За наступними розрахунками суду розмір 3% річних становить

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4423.2809.10.2010 - 14.02.20111293 %46.90

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 115,01 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 46,90 грн. та відповідно в частині нарахування інфляційних збитків в розмірі 175,51 та 3% річних в розмірі 33,03 грн. позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС-Компані»(м. Київ, вул. Рибальська, 2, код ЄДРПОУ 31241468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Фуд»(м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 32629021) 4 423 (чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 28 коп. основного боргу, 306 (триста шість) грн. 79 коп. пені, 115 (сто п‘ятнадцять) 01 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 46 (сорок шість) грн. 90 коп. - 3% річних, 48 (сорок вісім) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита, 225 (двісті двадцять п‘ять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 10.03.2011.