Рішення № 14419264, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/6601.03.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

в особі Миколаївської філії

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

Про стягнення 9 357,69грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Великородний А.О. предст. (дов. у справі);

Від відповідача:Кучма О.Д. предст. (дов. у справі)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 9 357,69 грн. в порядку регресу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 було порушено провадження у справі № 47/66, розгляд якої призначено на 01.03.2011.

В судовому засіданні 01.03.2011 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до полісу №19G-0243368 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності від 17.10.2008, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 9 357,69 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Представник відповідача у судове засідання 01.03.2011 зявився, позовні вимоги визнав, надав суду документи викладені в ухвалі суду.

У судовому засіданні 01.03.2011 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2008 року між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», як страховиком та гр. ОСОБА_1, як страхувальником було укладено поліс №19G-0243368 добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8347567від 18.11.2008, між відповідачем ВАТ «НАСК”Оранта”, як страховиком та гр. ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зі строком дії з 18.11.2008до18.11.2009, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Iveco Eurocargo, рік випуску 2003, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 24.06.2009, яка видана УДАІ УМВС України в Миколаївській області ВОМ ДТП та дізнання ВДАІ з ОАТ м. Миколаєва, 18.06.2009 в м. Миколаїві на вул. Авангардна 6-А, сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1,під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки Iveco Eurocargo, рік випуску 2003, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.07.2009 у справі №3-3126/2009, гр. ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №110 про незалежне експертне дослідження вартості матеріального збитку заподіяного власникові дорожнього транспортного засобу від 25.06.09.складеного спеціалістом авто товарознавцем ОСОБА_3 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП,складає 10 414,13грн.

Згідно страхового акту №82673 від 26.06.2009 по страховому випадку згідно з полісом №19G-0243368 від 17.10.2008, пошкодження транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1внаслідок ДТП, яка сталася 18.06.2009 на вул. Авангардна 6-А, сталося ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Iveco Eurocargo, рік випуску 2003, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9 867,69 грн (10 530,75 грн. вартість відновлювального ремонту згідно рахунку-фактури №СЧ-0002230 від 22.06.09. 663,06 грн. франшиза).

Відповідно до платіжних доручень №1829 від 21.08.2009, №1849 від 25.08.2009 позивачем було виплачено на користь ТОВ «Автоваз-Сервіс», який здійснював ремонт забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1, страхове відшкодування в сумі 9 867,69 грн. з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно полісу №19G-0243368 від 17.10.2008».

11.09.2009 позивачем, на адресу відповідача направлено заяву про виплату відшкодування з вимогою сплатити на користь позивача в порядку регресу суму заборгованості в розмірі 10 370,69 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів - полісу №19G-0243368 від 17.10.2008 та згідно страхового акту №82673 від 26.06.2009 перерахував на користь ТОВ «Автоваз-Сервіс», який здійснював ремонт забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1, страхове відшкодування в сумі 9 867,69грн., оскільки, ДТП в м. Миколаєві на вул. Авангардна 6-А, яка сталася 18.06.2009 за участю застрахованого автомобіля марки Chevrolet Aveo, рік випуску 2008, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та автомобіля марки Iveco Eurocargo, рік випуску 2003, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.07.2009 у справі №3-3126/2009, гр. ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) в розмірі 9 867,69грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 9 867,69 грн. - є обґрунтованою, законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Жилянська,буд. 75) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Миколаївської філії (код ЄДРПОУ 16467237, місцезнаходження: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3) суму виплаченого страхового відшкодування - 9357 (девять тисяч триста пятдесят сім) грн. 69 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення: 07.03.2011