Рішення № 14419193, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/6302.03.11 За позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі

структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго"

до Національної радіокомпанії України

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача житловий комплекс Національної радіокомпанії України

про стягнення 86 817,10 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Півень Д.О. (дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011)

Від відповідача: Бурвікова І.Ю. (дов. № 9-1-13/6 від 10.01.2011)

Від третьої особи: не з’явились

В судовому засіданні 02.03.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбуд Київенерго" до Національної радіокомпанії України про стягнення 86 817,10 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604006 від 01.05.2011

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.01.2011 порушено провадження у справі № 50/63 та призначено її до розгляду на 02.02.2011, а також залучено до участі у справі житловий комплекс Національної радіокомпанії України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 02.02.2011 не з’явились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник відповідача, дав пояснення по справі, а також в повному обсязі підтримав заявлений через відділ діловодства господарського суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.

В зв’язку з неявкою представників позивача та третьої особи в судове засідання та невиконанням сторонами вимог суду розгляд справи було відкладено на 18.02.2011.

В судове засідання 18.02.2011 з’явились представники позивача і відповідача та надали пояснення по суті справі. Представник відповідача в повному обсязі підтримав надану через відділ діловодства господарського суду заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої просить суд відстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців, для врегулювання питання щодо забезпечення погашення заборгованості.

Представник від третьої особи в судове засідання не з’явився

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 18.02.2011 було оголошено перерву до 02.03.2011 року.

В судове засідання 02.03.2011 з’явились представники позивача і відповідача та надали додаткові пояснення по суті справи. Представник позивача надав докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача усно визнав позовні вимоги. Представник відповідача в повному обсязі підтримав надану 28.02.2011 через відділ діловодства господарського суду заяву про відстрочку виконання рішення, відповідно до якої просить суд відстрочити виконання рішення терміном на 6 місяців для врегулювання питання щодо забезпечення погашення заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –позивач, енергопостачальна компанія за договором) та житловим комплексом Національної радіокомпанії України, що діє на підставі положення та доручення Національної радіокомпанії України (далі - відповідач, абонент за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604006 (далі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов’язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, положеннями про Держенергоспоживнагляд, правилами користування теплової енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії та чинним законодавством.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобов’язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої енергії.

Крім того, абонент зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до пп. 5.1. договору та п. 3 звертання-доручення від 01.05.2001 до договору, визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом, згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Згідно п. 1 додатку № 3 до договору, розрахунки за поставлену відповідачу теплову енергію здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору, згідно п. 3 цього ж додатку.

У п. 5 додатку № 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду юдин примірник оформленого акту звірки відповідач оформлює і повертає позивачу).

Відповідно до п. 2 додатка № 4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачеві вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою відповідачем тепловою енергією сплачується ним самостійно не пізніше 15 числа, що слідує за розрахунковим (п. 4 додатку № 4 до договору).

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечено відповідачем за період з 01.10.2008 по 01.12.2010 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 69119, 50 грн., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої енергії, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 69119,50 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Вищевказані довідка та відомості приймається судом у якості належного доказу надання послуг відповідачу та прийняття їх останнім.

При цьому суд оглянув статутні документи Житлового комплексу та вважає, що до цього часу він не ліквідований , Національна радіокомпанія повинна бути його правонаступником та має відповідати за його борги перед іншими суб,єктами господарювання.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8604006 від 01.05.2001 року в період з 01.10.2008 по 01.12.2010 у відповідача перед позивачем в сумі 69119,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 13840,71 грн. та 3% річних в розмірі 3856,89 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 69119,50 грн. суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних у розмірі 3856,89 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 13 840,71 і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 86817,10 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 86817,10 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 02.03.2011 представник відповідача надав заяву про відстрочку виконання рішення терміном на 6 місяців. Дане клопотання відповідач обґрунтував тим, що Національна радіокомпанія України є бюджетною неприбутковою організацією і в її кошторисах на 2008-2010 роки не було передбачено асигнувань на погашення заборгованості за спожите тепло житлового комплексу.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєї ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 12.09.1996р. № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Окрім цього відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальні інтереси сторін, скрутне фінансове становище державної установи, а також те, що оплата за надані послуги фінансується з державного бюджету в період інфляційних процесів в державі, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду .

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національної радіокомпанії України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 26; ідентифікаційний код 22927269) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187763) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 69 119 (шістдесят дев’ять тисяч сто дев’ятнадцять) грн. 50 коп., три проценти річних в розмірі 3 856 (три тисячі сімсот п’ятдесят шість) грн. 89 коп., індекс інфляції в розмірі 13 840 (тринадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 17 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відстрочити виконання рішення суду по справі 50/63 на шість місяців до 02 (другого) вересня 2011 року.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 10.03.2011