Рішення № 14419187, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/5128.02.11

За позовом публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та

розвитку"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна

компанія "Адоніс"

про розірвання договору

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Рукавичка В.Ю. (дов. № 01/18 від 10.01.2011)

Від відповідача: Фетісова Ю.Е. (дов. від 12.01.2011)

В судовому засіданні 28.02.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" про розірвання договору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.01.2011 порушено провадження у справі № 50/51 та призначено її до розгляду на 26.01.2011.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 26.01.2011 не з’явились вимог суду не виконали, проте через відділ діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та задоволенням клопотання позивача розгляд справи було відкладено на 09.02.2011.

Представник відповідача у судове засідання 09.02.2011 повторно не з’явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У судове засідання з’явився представник позивача та надав пояснення по справі, відповідно до яких в повному обсязі підтримав подану 08.02.2011 через відділ діловодства господарського суду заяву про зміну предмету позову, у якому просить суд стягнути з відповідача 2 031 000, 73 грн. заборгованості за договором № 2 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Таким чином, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 28.02.2011.

В судове засідання 28.02.2011 з’явились представники сторін та надали пояснення по суті справі. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлену через відділ діловодства господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2065823,65 грн. Представник відповідача визнав позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2010 між публічним акціонерним товариством "Український банк реконструкції та розвитку" (далі-позивач, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс" (далі –відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 2 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору, позивач зобов’язався передати у власність відповідача права інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості, який було укладено 26.02.2009 між продавцем та покупцем, відповідач зобов’язався прийняти та оплатити ці права.

У відповідності до положень п. 1.2. договору покупець після завершення будівництва, яке ведеться покупцем за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, у Дарницькому районі м. Києва, має отримати у власність об’єкт інвестування.

Обов’язки продавця щодо оплати вартості об’єкту інвестування, передбачені п.п. 1 п. 2.2.1 договору № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості від 26.02.2009, є виконаними в повному обсязі, що підтверджується актом прийому-передачі простих векселів до додаткової угоди до від 26.02.2009 (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору за відступлення прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості, який було укладено 26.02.2009 між продавцем та покупцем, покупець зобов’язався сплатити продавцю 2206024,20 грн., шляхом перерахування на користь продавця грошових коштів згідно наступного графіку: в термін до 28.04.2010 –частину грошових коштів в сумі 22000,00 грн., в термін до 01.10.2010 –решту грошових коштів в сумі 2184024,20 грн.

Відповідачем було виконано п. 2.1.1. договору та сплачено в термін до 28.04.2010 частину грошових коштів за придбання прав в сумі 22000,00 грн. Однак, станом на момент розгляду спору відповідач не виконав належним чином взятих на себе грошових зобов’язань за договором № 2 про купівлі-продаж прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату в розмірі 255000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, на дату вирішення спору, заборгованість відповідача за договором № 2 від 27.04.2010 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості становить 1929024,20 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1929024,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 2 від 27.04.2010 купівлі-продажу прав інвестора за договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об’єкту нерухомості в сумі 1929024,20 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов’язання в розмірі 60883,91 грн. витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 52347,54 грн. та 3% річних в сумі 23568,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з умовами п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмір 2065823,65 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2065823,65 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»(02091, м. Київ, вул. Горлівська, 124/140; ідентифікаційний код 32157018) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь публічного акціонерного товариства «Український банк реконструкції та розвитку»(04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 4, ідентифікаційний код 26520688) основний борг в сумі 1929 024 (один мільйон дев’ятсот двадцять дев’ять тисяч двадцять чотири) грн. 20 коп., пеню в сумі 60883 ( шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят три) грн.91 коп., індекс інфляції в розмірі 52347 (п’ятдесят дві тисячі триста сорок сім) грн. 54 коп., 3 % річних в сумі 23 568 (двадцять три тисячі п’ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., державне мито в сумі 20 743 (двадцять тисяч сімсот сорок три) грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

          Суддя                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 09.03.2011