Рішення № 14419057, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/5009.03.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія"

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1

про відшкодування боргу 940,55 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Губенко І.В. представник за довіреністю № 4 від 01.01.2011;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 09.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" до Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" про відшкодування боргу 940,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 01.03.07 р. між Сторонами укладено договір № 2007/11-ФП про загальні умови факультативного перестрахування. Крім того, 03.09.07 р. між Сторонами було укладено Ковер-нот № 504/62/ЄСК, відповідно до якого було перестраховано ризики, що передбачені Договором добровільного страхування наземного транспорту № 28/062/001752, який 09.08.07 р. був укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" та ОСОБА_1. Об'єктом даного Договору страхування виступає транспортний засіб "Mercedes-Benz", реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідальність відповідача за даним Ковер-нотом становила 19,81%. 04.08.08 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку. Позивач стверджує, що ним на підставі страхового акту № 363-062/08 від 09.09.08 р., було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 4 397,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням № УК03634 від 02.10.08 р. Також позивачем проведено оплату експертних послуг по встановленню розміру збитку в розмірі 350 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3260 від 28.08.08 р. В свою чергу, Відповідач не виконав умови договору перестрахування та умови ковер-ноту №504/62/ЄСК від 03.09.07, не сплатив частку страхового відшкодування в розмірі 940,55 грн. Керуючись ст.ст.530,611,625,629 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 940,55 грн.

Ухвалою суду від 19.01.11 порушено провадження у справі № 40/50 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.02.11. Даною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1.

В судове засідання 08.02.11 зявився представник позивача, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково. Представники відповідача та третьої особи не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 08.02.11 відкладено розгляд справи на 24.02.11 у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних доказів та неявкою представників відповідача та третьої особи.

У судове засідання, призначене на 24.02.11, представники сторін та третьої особи не зявилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України суд відклав розгляд справи на 09.03.11 у звязку з неявкою учасників процесу в судове засідання.

В судове засідання 09.03.11 зявився представник позивача та надав документи для залучення їх до матеріалів справи, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 19.01.2011р, 08.02.11, 24.02.11 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 03061 м. Київ, вул. Постова, буд. 56, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.03.2007 року між закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Україна”, що змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Україна” (далі - позивач) та закритим акціонерним товариством “Європейська страхова компанія”, що змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство “Європейська страхова компанія” (далі відповідач,) було укладено договір № 2007/11-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - договір перестрахування).

Відповідно до пункту 1.2. договору перестрахування, на підставі зазначеного договору сторони укладають конкретні договори перестрахування (надалі - ковер-нот) окремо по кожному ризику, або по групі ризиків. Кожний ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Згідно п. 1.3 договору, передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, якщо інше не передбачено ковер-нотом.

03.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено ковер-нот № 504/62/ЄСК. За даним ковер-нотом було перестраховано ризики, передбачені договором добровільного страхування наземного транспорту № 28/062/001752 від 09.08.2007 року. Відповідно умов ковер-ноту обєкт перестрахування а/м „Mercedes-Benz E 320” д.н. НОМЕР_1, період перестрахування з 03.09.07 по 09.08.08, узгоджений перестрахувальний тариф 4,20 %, безумовна франшиза за страховим випадком по ризику „ДТП” складає 0% від страхової суми.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до даного ковер-ноту становила загалом 2 100,00 грн, що була перерахована позивачем на рахунок відповідача відповідно до платіжного доручення № 1909 від 26.09.2007 року.

09.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 (третя особа) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 28/062/001752, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб „Mercedes-Benz E 320” д.н. НОМЕР_1. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,5% за страховим випадком по страховому ризику “ДТП”.

Відповідальність відповідача за ковер-нотом № 504/62/ЄСК по вищевказаному договору страхування становила 19,81% від страхової суми або 50000,00 грн.

04.08.2008 року третя особа звернулась до позивача із заявою про настання страхового випадку 03.08.2008 року (ДТП), внаслідок якого транспортний засіб „Mercedes-Benz E 320” д.н. НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження.

06.08.2008 року позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 2377було направлено повідомлення про настання страхового випадку.

Позивачем на підставі страхового акту № 363-062/08 від 09.09.2008 року здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 4397,86 гри., що підтверджується платіжним дорученням № УК 03634. Крім того, позивачем було проведено оплату експертних послуг по встановленню розміру збитку у розмірі 350,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3260 від 28.08.08.

13.05.09 позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 940,55 грн. (лист № 3532 від 13.05.09).

Відповідно до умов договору перестрахування, перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов даного договору і конкретного договору перестрахування протягом 15-ти банківських днів з моменту одержання від перестрахувальника повного комплекту документів, проте дані умови договору відповідачем виконано не було, в звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 940,55 грн (4397,86 + 350)*19,81% = 940,55 грн.

За твердженням позивача станом на момент вирішення спору відповідач свої зобоаязання щодо виплати позивачу частини страхового відшкодування не виконав, у звязку з чим 04.10.10 позивач направив на адресу відповідача претензію по сукупним вимогам за договором № 2007/11-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії). Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 12 Закону України “Про страхування”, перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

У відповідності до положень розділу 7 договору перестрахування сторони узгодили, що при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (пятнадцять) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів:

- копія заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, договору страхувальника (страхового полісу);

- копії страхового акту;

- копії офіційного висновку організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок;

- копії калькуляції збитків або копії рахунку на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідний дозвільний документ;

- копії висновку або звіту про оцінку;

- розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком;

- копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про здійснення перестрахувальником страхової виплати за конкретним договором перестрахування.

Відповідно до п. 7.2. договору перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника надати інші документи, що підтверджують факт настання страхового випадку або правильність визначення суми збитку. Відповідна вимога повинна бути обґрунтована і заявлена протягом 5-ти робочих днів, з дня надання перестрахувальником переляку документів по страховому випадку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у встановлений договором пятиденний термін не направляв відповідачу запит про надання додаткових документів.

Відповідно до п.п. 3.4.1 та 3.4.2. договору відповідач зобовязаний виплатити свою частину страхового відшкодування після отримання перестрахувальної премії в повному обсязі та пакету документів, що підтверджує факт настання страхового випадку, а також перерахувати позивачу страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов договору та конкретного договору перестрахування.

Однак, відповідач в порушення умов договору № 2007/11-ФП, ковер-ноту № 504/62/ЄСК від 03.09.2007 року та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобовязання по сплаті частку страхового відшкодування.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 940,55 грн по сплаті частки страхового відшкодування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № ФП-2007/11-ФП від 01.03.2007 року у відповідача перед позивачем в розмірі 940,55 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “Європейська страхова компанія” (03061, м. Київ, вул. Постова, 56, код ЄДРПОУ 32825387) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Україна” (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, код ЄДРПОУ 30636550) заборгованість в розмірі 940 (девятсот сорок) грн 55 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 10.03.2011 р.