Рішення № 14419032, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/60624.02.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв’язок"

доПриватного підприємства "Укрприватбуд"

про стягнення заборгованості в розмірі 124 297,28 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Лещенко Ю.В. –дов. № 06/03 від 04.02.2011 р.

від відповідача не з’явився

В судовому засіданні 24.02.2011 р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 124 297,28 грн.

17.12.2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/606, сторони зобов’язано вчинити дії, надати документи, призначено розгляд справи на 27.01.2011 року.

27.01.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 27.01.2011 року представники сторін не з’явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Ухвалою суду від 27.01.2011 року розгляд справи відкладено на 16.02.2011 року.

16.02.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача, вимоги суду щодо надання додаткових доказів по справі виконав частково. В судовому засіданні представником позивача було надано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій станом на 12.01.2011 року, згідно якого адресою місцезнаходження відповідача є: 02121, м. Київ, вул.. Грузинська, буд. 35.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою суду від 16.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 24.02.2011 року та зобов’язано позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу, зазначену в ЄДРПОУ.

В судове засідання, призначене на 24.02.2011 року, з’явився представник позивача, на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. Проте через канцелярію суду від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Судом розглянуто клопотання відповідача та відмовлено у його задоволенні через необґрунтованість.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

15.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв’язок" (надалі –позивач, замовник) та Приватним підприємством "Укрприватбуд" (надалі –відповідач, підрядник) було укладено договір на проведення проектних робіт № 1748 від 15.08.2007 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язався розробити проектну документацію по капітальному ремонту даху та ремонту фасаду будівлі за адресою: м. Київ, вул.. Солом’янська, 3, Архітектурний розділ, Конструкційний розділ, а позивач - прийняти та оплатити роботи на умовах, передбачених Договором.

Як передбачено п. 2.3. Договору, замовник здійснює авансову оплату в розмірі 50% від суми Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, позивачем 16.11.2007 року, 19.11.2007 року, 20.11.2007 року, 29.11.2007 року, 05.12.2007 року та 28.12.2007 року було частково перераховано аванс на загальну суму 117593,52 грн., що підтверджується належним чином засвідченими банківським виписками (копії банківських виписок долучені до матеріалів справи).

Згідно п. 1.6 Договору, підрядник зобов’язується не пізніше 3 календарних днів після настання кінцевого строку, а саме 05.10.2007 року, передати замовникові результати проектних робіт (документацію) та скласти й зі свого боку підписати Акт здавання-приймання.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач станом на 09.12.2010 року передбачені Договором роботи не виконав, Акт здавання-приймання виконаних робіт позивачу не надав.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем свої зобов’язань за Договором, 27.03.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом № 743/03 з вимогою розірвання договору та повернення сплаченого авансу в розмірі 117593,52 грн. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як передбачено ч. 2 ст. 852 ЦК України, за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань, передбачених Договором, та порушенням його істотних умов, позивач обґрунтовано розірвав договір.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному випадку майном є грошові кошти, які були отримані відповідачем на виконання умов Договору, в подальшому, в зв'язку з тим, що Договір було розірвано, у відповідача відпала правова підстава володіння грошовими коштами, які були отримані відповідачем за Договором.

Отже, відповідач, після розірвання Договору зобов'язаний був повернути отримані грошові кошти позивачу, так як підрядні роботи за Договором відповідачем виконані не були.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 117593,52 грн., які належать позивачу, а тому вони підлягають до стягнення.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за не передачу замовнику результатів проектних робіт (документації) та акту здавання-приймання в сумі 3351,88 грн. та штраф за невиконання робіт в розмірі 3351,88 грн.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання положень п. 1.6. Договору підрядник сплачує замовникові штраф в розмірі 1% від вартості робіт за Договором.

Згідно п. 4.4. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання робіт підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 1% від вартості робіт за Договором.

Як вбачається з Договору, його предметом є виконання підрядником проектних робіт, а саме розробка проектної документації по капітальному ремонту даху та ремонту фасаду будівлі з подальшою передачею результатів проектних робіт (документації) замовникові.

З огляду на викладене, суд вважає, що не виконання положень п. 1.6 Договору та не виконання чи неналежне виконання робіт, є тотожними порушеннями з боку відповідача, у зв’язку з чим відповідач має бути притягнений до відповідальності двічі за одне і теж порушення., а тому суд не вбачає підстав для стягнення штрафу в розмірі 3351,88 грн. двічі.

За таких обставин вважає за можливе застосувати відповідальність передбачену п. 4.2 Договору, і з розрахунком розміру штрафу в сумі 3351,88 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 117593,52 грн. безпідставно утримуваних коштів та 3351,88 грн. штрафу за невиконання робіт підлягають задоволенню в повному обсязі; вимоги в частині стягнення 3351,88 грн. штрафу за не передачу замовнику результатів проектних робіт (документації) та акту здавання-приймання задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Укрприватбуд" (02099, м. Київ-99, вул.. Санаторна, 9, оф. 8, код ЄДРПОУ 32345085) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню засобів та споруд зв'язку "Діпрозв’язок" (03110, м. Київ, вул.. Солом’янська, 3, код ЄДРПОУ 01168185) 117593 (сто сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто три),52 грн. безпідставно утримуваних коштів, 3351 (три тисячі триста п’ятдесят одна),88 грн. штрафу, 1209 (одна тисяча двісті дев’ять),45 грн. витрат по сплаті державного мита, 229 (двісті двадцять дев’ять),63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 04.03.2011