Рішення № 14418553, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/2401.03.11 За позовом Фірми «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення 5340000, 00 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Іващенко А. А. - представник за довіреністю від 17.01.2011 року;

від відповідача Висотенко І. М. - представник за довіреністю від 25.11.2010 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фірми «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 5340000, 00 грн., пені за несвоєчасну оплату поставки у розмірі 51264, 00 грн., 3 % річних у розмірі 10533, 70 грн., що разом становить 5401 797, 70 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем 27.12.2010 року договору № юр-2/1357 пром –2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву, Фірма «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю здійснила часткову поставку продукції, а Державний комітету України з державного матеріального резерву продукцію прийняв, однак, всупереч умовам договору від оплати поставленої продукції ухиляється.

У зв’язку із цим, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву заборгованості по оплаті поставленого товару, а також пені та 3% річних за прострочення такої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року було порушено провадження у справі, та призначено розгляд справи на 21.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засідання 21.02.2011 року подав письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також не має рішення з такого спору, витяг з ЄДРПОУ серія АЄ № 067149 від 18.02.2011 року, копію довідки АА № 189539 з ЄДРПОУ від 18.08.2008 року, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Фірми «Крас»у формі товариства з обмеженою відповідальністю, серія А 00 № 060243 від 06.10.1992 року, копію сертифікату відповідності серія ВВ № 745631, копію свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Міністерством охорони здоров’я № 7977/2008 із додатком, копію висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22.12.2010 року № 05.03.02-03/102983, копію статуту, затвердженого загальними зборами учасників Фірми «Крас»у формі товариства з обмеженою відповідальністю та довідку про звірку взаєморозрахунків.

Крім того, позивач заявив клопотання про часткову відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та 3 % річних.

На підставі ст. 22 ГПК України, суд задовольнив заявлене клопотання про часткову відмову від позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засідання 21.02.2011 року заперечуючи проти позову подав відзив на позовну заяву, у якому вказував на необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що оскільки поставка продукції згідно умов договору повинна була здійснюватися в залежності від обсягів реального фінансування та на підставі письмових повідомлень про обсяг та строк поставки окремої партії продукції, які відповідачем не надсилалися, то позивач не повинен був поставляти продукцію. Відповідач в свою чергу не надсилав позивачу зазначені повідомлення через недостатність фінансування видатків з державного бюджету та, відповідно, відсутність можливості виконати договірні зобов’язання щодо оплати продукцію у строк, визначений договором.

Відповідач у відзиві також зазначив, що необґрунтованість вимоги про стягнення суми основного боргу тягне за собою неможливість стягнення штрафних санкцій, і крім того, пунктом 7.3 договору передбачено звільнення від відповідальності Державного комітету України з державного матеріального резерву якщо порушення зобов’язань спричинено недостатністю фінансування видатків замовника з державного бюджету.

У судовому засіданні 21.02.2011 року була оголошена перерва до 01.03.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2011 року подав приймальний акт № 19 на товари (матеріали) від 27.12.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.03.2011 року надав листи, адресовані Голові Державного казначейства України від 06.01.2011 року, Першому віце-прем’єр-міністру Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.12.2010 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» від 10.12.2010 року № 2219-р та наказ Державного комітету України з Державного матеріального резерву № 465 від 21.12.2010 року. Проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

          27.12.2010 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв) (надалі - замовник) та Фірмою «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - постачальник) укладений договір № юр-2/1357 пром –2010 про закупівлю товарів за державні кошти та закладення до державного резерву (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити у 2010 році замовнику для закладення до державного резерву матеріальні цінності медичного призначення (далі –продукція), а замовник прийняти і оплатити поставлену продукцію (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлені найменування, кількість та ціна продукції, а саме:

Найменування: Апарат штучної вентиляції легень (портативний) (OSIRIS I, виробник TEAMA, France) код предмета закупівлі –33.10.

          Одиниця виміру: комплект.

          Кількість: 108

          Ціна за одиницю виміру без ПДВ - 60000, 00 грн.

          Вартість без ПДВ –6480000, 00 грн.

          Загальна вартість продукції - 6480000, 00 грн.

Додатком № 1 до договору передбачені вимоги до якості апарат штучної вентиляції легень (портативного), що поставляється до державного резерву.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що обсяги закупівлі матеріальних цінностей можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 5.1 договору, поставка продукції здійснюється окремими партіями. Замовник, в залежності від обсягів реального фінансування, надсилає постачальнику повідомлення, в якому конкретизує обсяг та строк поставки окремої партії продукції. Постачальник здійснює поставку після отримання від замовника письмового повідомлення, у строки та обсягах зазначених у повідомленні. Кінцевий строк поставки всього обсягу товару: до 29 грудня 2010 року включно.

Згідно з пунктом 5.2 договору, закладення продукції до держрезерву здійснюється виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО «Комбінат «Салют»(49074, м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7).

На виконання договору, позивачем 27.12.2010 року було поставлено відповідачу продукцію, на загальну суму 5340000, 00 грн., на підтвердження чого у матеріалах справи наявна видаткова накладна № РН-0000412 від 27.12.2010 року, що скріплена підписом представника та відбитком печатки ДО «Комбінат «Салют».

Факт отримання даної продукції відповідачем не оспорюється та підтверджується. Продукція позивачеві відповідачем не поверталась, з приймального акту № 19 на товари (матеріали) від 27.12.2010 року чи з інших документів, наявних в матеріалах справи зауважень щодо якості продукції не вбачається.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору, розрахунки за поставлену продукцію проводяться замовником шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника після проведення перевірки якісних показників продукції на комбінаті державного резерву та отримання приймального акту (форми Р-11), відповідно до виставленого рахунку. Строк оплати кожної партії продукції: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту надання замовнику документів, передбачених у пункті 4.2 даного договору. Остаточні розрахунки за весь обсяг поставленої продукції мають бути здійснені до 31 грудня 2010 року включно.

Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що замовник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію.

Проте, відповідач свого зобов’язання щодо розрахунку за поставлену продукцію строком до 31 грудня 2010 року, як це встановлено пунктом 4.3 договору, не виконав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (ч. 7).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1-4 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, у Державного комітету України з державного матеріального резерву на день вирішення спору наявна заборгованість перед Фірмою «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю у розмірі 5340000, 00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію останній зазначив, що оскільки відповідно до п. 5.1 договору, поставка продукції повинна була здійснюватися в залежності від обсягів реального фінансування та на підставі письмових повідомлень про обсяг та строк поставки окремої партії продукції, та вказані повідомлення через недостатність фінансування видатків з державного бюджету відповідачем позивачу не надсилались, то позивач не повинен був поставляти товар до отримання таких повідомлень.

Однак, п. п. 6.2.3, 6.2.5 договору передбачено, що замовник має право в односторонньому порядку зменшувати обсяги закупівлі, або ж розірвати договір залежно від реального фінансування видатків, про що повідомляється постачальнику протягом 3-х робочих днів з дня прийняття такого рішення, а у разі виникнення непередбачуваних обставин, зупинити поставку продукції, повідомивши про це постачальника за 3 робочих дні до початку відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідачем не приймалось рішень щодо зменшень обсягів закупівлі або ж розірвання договору враховуючи реальне фінансування видатків, а також не зупинялась поставка продукції, і, відповідно, вищезазначені повідомлення про такі рішення позивачу не надсилались.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем додані копії листів Держкомрезерву щодо стану фінансування закупівлі матеріальних цінностей, адресованих Першому віце-прем’єр-міністру –Міністру економічного розвитку і торгівлі України Клюєву А. П. (лист вих. № 9112/0/4-10 від 31.12.2010) та Голові Державного казначейства України Марченку С. І. (лист вих. № 70/0/4-11 від 06.01.2011), з яких вбачається, що станом на 31.12.2010 до державного резерву закладено, зокрема, товарів медичного призначення по 17-ти позиціям на загальну суму 115,1 млн. грн., з них залишилися неоплаченими товари медичного призначення (11 позицій) на загальну суму 114 823,44 тис. грн. У зв’язку із цим, відповідач просив адресатів доручити Міністерству фінансів України та Державному казначейству України забезпечити проведення оплати за фактично поставлені до державного резерву матеріальні цінності у повному обсязі, а також надати роз’яснення щодо можливості проведення розрахунків у 2011 році за фактично поставлені у минулому році матеріальні цінності.

Отже, даними листами підтверджується той факт, що відповідач не має наміру повертати отриману медичну продукцію, а натомість намагається вжити заходів для її оплати.

Таким чином судом встановлено, що відповідач не використав надані йому пунктами 6.2.3 та 6.2.5 договору права в односторонньому порядку розірвати договір, зупинити поставку продукції, зменшити обсяги закупівлі чи відмовитись від закупівлі продукції, повідомивши позивача за 3 робочих дні до початку відвантаження товару або прийняття відповідного рішення, не відмовився від прийняття поставленої продукції для закладення до державного резерву, не здійснив та не мав намірів здійснювати дії щодо повернення поставленої позивачем продукції.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином незважаючи на те, що позивач ухилився від передбаченого п. 5.1 договору обов’язку поставлення продукції після одержання відповідного повідомлення від відповідача, з урахуванням того, що законом та договором встановлено, що договір поставки є оплатним, у відповідача наявний обов’язок сплатити позивачеві за поставлену продукцію.

Відтак, вимога про стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та не надано до матеріалів справи доказів оплати ним поставленої за договором продукції.

Тому, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 5340000, 00 грн.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок 28; ідентифікаційний код: 00034016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фірми «Крас»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (03110, м Київ, вул. Пироговського, будинок 19/4; ідентифікаційний код: 31807524) грошові кошти у розмірі 5340000 (п’ять мільйонів триста сорок тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           Дідиченко М. А.

Дата підписання: 04.03.2011 року