Рішення № 14418477, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/327.01.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕКС - АЛЬЯНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про стягнення 32 548,67 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача Білоконбь О.В. –представник за довіреністю б/н від 25.01.11 р.

від відповідача Грищенко О.М. - представник за довіреністю б/н від 01.09.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 32548, 67 грн., що становить заборгованість за договором № 12 в розмірі 28265, 00 грн., 2535, 72 грн. пені, 1300, 19 грн. інфляційних витрат та 447, 76 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати транспортно - експедиторських послуг за генеральним договором транспортної експедиції № 12 від 27.10.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/3, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.01.11 р., зобов’язано сторін виконати певні дії.

В судове засідання 27.01.2010 р. з’явилися представники сторін.

Представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали, надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

27.10.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕКС - АЛЬЯНС" (надалі –позивач, еккспедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (надалі- відповідач, замовник) було укладено генеральний договір транспортної експедиції (надалі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов’язки за плату та за рахунок замовника надати йому транспортно-експедиційні послуги, а замовник зобов’язується оплатити експедитору винагороду за послуги та відшкодувати витрати, понесені експедитором в з’вязку з виконанням договору. Послуги замовнику надаються експедитором у відповідності із письмовими заявками Замовника.

Так, відповідачем на виконання умов договору, була надана письмова заявка №0000008 від 30.03.2010 року за маршрутом Рейнмунстер (Німеччина) –Київ (Україна).

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної, наявної в матеріалах справи, позивач здійснив перевезення вантажу за вищевказаним маршрутом. Вантаж, 07.05.2010 року, був отриманий представником відповідача, що підтверджується підписом та печаткою вантажоодержувача на накладній.

Згідно із пунктами 5.1., 5.5. договору, розрахунки за даним договором здійснюються сторонами у безготівковій формі, в гривнях. Підставою для проведення розрахунків згідно даного договору є рахунок Позивача та завірена печаткою Експедитора копія товарно- транспортної накладної із відміткою товаровідправника, перевізника, товароодержувача, та митних органів, направлених Замовнику по факсимільному зв'язку.

На виконання умов даних пунктів договору, Експедитором було виставлено для здійснення у майбутньому відповідної оплати рахунок № 19-10 від 07 травня 2010 року на суму 28 265,00 грн.

Відповідно до пункту 5.4. Договору, у порядку умов даного договору сторони підписують акт виконаних робіт, у якому зазначається кінцева сума, що підлягає сплаті.

07.05.2010 р. між сторонами було підписано акт виконаних робіт №19-10 на суму 28 265,00 грн.

Відповідач кошти за надані послуги не сплатив, обґрунтованого заперечення на передані документи не надіслав.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 28265, 00 грн.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 12 від 27.10.2009 р. суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором транспортного експедирування.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно –експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Проте, в порушення п. 3.4. договору відповідач доказів оплати наданих послуг за договором не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується актом виконаних робіт № 19-10 від 07.05.10 р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 28 265, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з останнього 1300, 19 грн. збитків від інфляції, 447, 46 грн. 3% ріних та 2535, 72 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, ч.1 ст. 216 ГК України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 412, 75 грн. за період з 13.05.2010 р. по 07.06.2010 р. з суми заборгованості 28265, 00 грн., 441, 40 грн. за період з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р. з суми заборгованості 28 265, 00 грн., 421, 26 грн. з за період з 08.07.2010 р. по 09.08.2010 р. з суми заборгованості 28 265, 00 грн., 1260, 31 грн. за період з 10.08.2010 р. по 22.11.2010 р. з суми заборгованості 28 265, 00 грн.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження повідомлених вище обставин, а тому судом визнається що відповідачем не доведено відсутності його вини у невиконання грошових зобов’язань.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не сплатив вартість наданих послуг превезення вантажу, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 2535, 72 грн. пені, 1300,19 грн. інфляційних нарахувань, 447, 76 грн. відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 2535, 72 грн. пені, 1300,19 грн. інфляційних нарахувань, 447, 76 грн. відсотків річних.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 614, 625, 626, 629, 929, 931 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 199, 216 ГК України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, буд. 28А, ідентифікаційний код 35076670), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕКС - АЛЬЯНС" (03113, м. Київ, пр. Перемоги, буд 74, кв. 32, ідентифікаційний код 36217101) заборгованість у розмірі 28265 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 00 коп., 2535 (дві тисячі п’ятсот тридцять п’ять) грн. 72 коп. пені, 1300 (одна тисяча триста) грн. 19 коп. інфляційних збитків, 447 (чотириста сорок сім) грн. 76 коп. трьох відсотків річних, 325 (триста двадцять п’ять) грн. 48 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення: 15.02.2011 р.