Рішення № 14418378, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/7428.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семп»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 58676,34 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Мірошник В.М. –директор, Суховєрова С.І. –представник за довіреністю від відповідача: Воробйов О.В. –представник за довіреністю № 06-5/22 від 04.01.11

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» заборгованості у розмірі 58676,34 грн. (55028,62 грн. основного боргу, 2476,29 грн. збитків від інфляції, 1171,43 грн. 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань щодо оплати товару поставленого згідно з видатковими накладними № С-0532 від 01.12.2009, № С-0578 від 23.12.2009, № С-0014 від 14.01.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 порушено провадження у справі № 53/74 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надав, проте в судовому засіданні основну заборгованість визнав в повному обсязі та просив суд зменшити розмір річних та інфляційних.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей про поставку товарів ТОВ «Семп»на користь КП «Київпастранс»було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними: № С-0532 від 01.12.2009 на суму 52198,62 грн., № С-0578 від 23.12.2009 на суму 2101,00 грн., № С-0014 від 14.01.2010 на суму 2820,00, які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Товар згідно з вказаними накладними отриманий повноважною особою, що підтверджується доданими до матеріалів справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей серія НБП № 411033 від 01.12.2009, серія НБП № 411066 від 03.12.2009, серія НБП № 411099 від 14.01.2010.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні підтверджують отримання відповідачем товару на суму 57028,62 грн. Надходження від відповідача коштів в оплату поставленого товару підтверджує виникнення між сторонами відносин, врегулювання яких передбачено параграфом 3 глави 54 розділу 3 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України.

Поставлений товар відповідачем у повному обсязі не оплачений, заборгованість підприємства станом на час розгляду справи складає 55028,62 грн., доказів на спростування вказаної суми боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поставка товарів на користь відповідача, прийняття товару останнім та часткова оплата, свідчить про виникнення між сторонами відносин які регулюються положеннями закону що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з неотриманням коштів за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензіями вих. № 147 від 29.04.2010 року, вих.. № 150 від 02.11.2010 року, у яких вимагав сплати заборгованості в сумі 55028,62 грн. Докази направлення претензій наявні у матеріалах справи (поштові чеки № 0291 від 11.05.2010 року, № 1753 від 03.11.2010 року, повідомлення про вручення поштових відправлень з відмітками відповідача про отримання). Строк виконання зобов’язань по оплаті поставленого товару є таким, що настав 19.05.2010 року, заборгованість в сумі 55028,62 грн. відповідачем не погашена, доказів зворотного суду не представлено.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за поставлену продукцію в розмірі 55028,62 грн., обов’язок по оплаті якої виник у відповідача згідно надісланих претензій, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України

Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1171,43 грн. –три проценти річних від простроченої суми та 2476,29 грн. –інфляційні витрати за період прострочення з 20.05.2010 року по 20.01.2011 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено дату початку нарахування річних та інфляційних.

55028,62 грн.х3х246/365/100=1112,63 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

20.05.2010 - 31.12.201055028.621.0522861.4957890.11

При перерахунку збитків від інфляції суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума збитків від інфляції менша, ніж та яка була отримана при здійсненні перерахунку.

Згідно з п. 2 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За відсутності клопотання заінтересованої сторони суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції в розмірі 2476,29 грн. та 3% річних в розмірі 1112,63 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

В зв’язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 586,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,76 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семп»(03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14; ідентифікаційний код 13688676) 55 028 (п’ятдесят п’ять тисяч двадцять вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 2476 (дві тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 29 коп. збитків від інфляції, 1 112 (одна тисяча сто дванадцять) грн. 63 коп. 3% річних, 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 17 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.           В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                                                                                                     О.А.Грєхова

Повне рішення складено 04.03.2011