Рішення № 14418362, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/2828.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «А-Конта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий бізнес-центр «ФЕБ»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Цираненко З.В. (довіреність від 26.02.2011р.);

від відповідача: Довлетов Н.П. директор;

28.02.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «А-Конта»(надалі ТОВ «Компанія «А-Конта», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий бізнес-центр «ФЕБ»(надалі ТОВ «Торговий бізнес-центр «ФЕБ», відповідач) суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 132846, 67 грн., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 7071, 77 грн., суму пені за договором 20520, 09 грн..

В судовому засіданні позивачем подано уточнений розрахунок збитку нарахування якого передбачено п. 7.1 договору, а також довідку щодо загальної ціни позову, згідно з якими сума пені становить 12278, 32 грн. та є несплаченою відповідачем на час розгляду справи.

Зазначений розрахунок розцінюється судом як уточнення позовних вимог в частині, зокрема розміру штрафних санкцій у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором постачання № 1801-08 від 18.01.2008р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем відзиву на позов не надано, належних доказів у спростування заявлених вимог суду не представлено.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2008р. між ТОВ «Компанія «А-Конта»та ТОВ «Торговий бізнес-центр «ФЕБ»укладено договір № 1801-08 за яким постачальник брав на себе відповідальність постачати товар згідно узгоджених специфікацій (аудіо, відео та побутову техніку), а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити його.

Додатками № 1 та № 2 до договору є специфікація та графік поставки партій товару.

За умовами договору (п. 4.1) здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками постачальника і покупця за кількістю місць, зазначених у накладній та якістю (згідно із сертифікатом якості або іншим документом).

Отримання відповідачем товару з приводу оплати якого виник спір у справі підтверджується видатковими накладними № РН-000219 від 22.07.2008р. на суму 137891, 94 грн., № РН-000257 від 12.08.2008р. на суму 99708, 44 грн., які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Товар відповідачем отримувався на підставі довіреностей серії НБИ № 632577 від 21.07.2008р., серії НБИ № 632587/19 від 12.08.2008р. про що міститься посилання в накладних.

Відповідно до положень п. 9.1 договору сторони погодились, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2008р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки продукції згідно накладних № РН-000219 від 22.07.2008р., № РН-000257 від 12.08.2008р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань та поставку продукції в межах укладеного договору.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено (банківські виписки які підтверджують часткову оплату залучені до справи), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 102600, 43 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови розрахунків по договору сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.1 якого покупець повинен сплатити передплату у розмірі 30% від вартості замовленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на основі виставленого рахунку-фактури; остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

З урахуванням наведених положень договору строк виконання зобов’язань щодо оплати продукції отриманої згідно видаткових накладних № РН-000219 від 22.07.2008р., № РН-000257 від 12.08.2008р., при врахуванні виставлених на оплату рахунків-фактур № СФ-0000329 від 22.07.2008р. на суму 137891, 94 грн., № СФ-0000351 від 12.08.2008р. на суму 99708, 44 грн., станом на час вирішення спору є таким, що настав, остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 2-х банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Про визнання відповідачем заборгованості в розмірі 107600, 43 грн. свідчить, зокрема акт звірки складений станом на 27.10.2009р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками та в належним чином засвідченій копії залучений до справи.

Після підписання вказаного акту звірки, позивачем на банківський рахунок отримано 5 000 грн., що підтверджено довідкою з банку за вих. № 3-11-540 від 25.02.2011р. (ПАТ «КБ «Даніель»), у зв’язку з чим заборгованість відповідача що є непогашеною в сумі 102600, 43 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню, документів які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також таких які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не представлено.

Довідкою з банку за вих. 1-001/11992 від 25.02.2011р. (філія Центральне регіональне управління Банку «Фінанси та Кредит») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 27.10.2009р. по 24.02.2011р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п.7.1 договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки розміром у 0,2% за кожен день затримки, але не більш ніж 20% від суми яка вказана в договорі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки збитки, сплата яких вимагається позивачем згідно положень п. 7.1 договору від 18.01.2008р. застосовується за допущені порушення умов договору, зокрема за прострочення здійснення розрахунку, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати поставленої продукції, сума збитків обраховується у відсотковому відношенні за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку що відповідальність встановлена договором передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Сума пені (на відшкодування збитків згідно з п. 7.1 договору), що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 12% встановленою Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. в періоді з 25.07.2008р. по 12.02.2009р. і складає 12278, 32 грн. (розрахунок здійснений позивачем з урахуванням настання строку платежу в межах строку нарахування –не більше 6 місяців, та міститься у матеріалах справи).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 30264, 24 грн. здійсненого з урахуванням виникнення строку оплати (періоду прострочення), та з розрахунком 3% річних у розмірі 7071, 77 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, контррозрахунку суми штрафних санкцій та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача у сумі 1522, 14 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача, оскільки відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий бізнес-центр «ФЕБ»(юрид. адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського 28/2, н/п № 43, р/р 2600035895 в ПАТ АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31305250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «А-Конта»(03191, м. Київ, вул. Крейсера Аврора, б. 15, літ. «А», р/р 260093024501 в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» м. Києва, МФО 380980, ідент. код 32244660) 102600, 43 грн. (сто дві тисячі шістсот гривень 43 копійки) боргу за поставлену продукцію, 12278, 32 грн. (дванадцять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 32 копійки) неустойки, 30264, 24 грн. (тридцять тисяч двісті шістдесят чотири гривні 24 копійки) інфляційних збитків, 7071, 77 грн. (сім тисяч сімдесят одну гривню 77 копійок) три проценти річних, 1522, 14 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять дві гривні 14 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І.Самсін

дата підписання рішення 04.03.2011