Рішення № 14417857, 17.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 р. Справа № 5010/57/2011-17/1

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Дичковська І. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", вул. Максимовича, 19а, м.Чернівці, 58018

до відповідача: Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет" вул.Мельничука, 14, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 5686 грн. 57 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Білянський М.І.- представник, (довіреність №27 від 05.01.11)

від відповідача: Підлуський В.Д. - адвокат, (довіреність №01-04-12 від 27.01.11)

встановив: заявлено позов про стягнення 5686 грн. 57 коп. боргу, в тому числі 4578 грн. 45 коп. основного боргу, 395 грн. 06 коп. пені, 555 грн. 22 коп. - інфляційних втрат, 157 грн. 84 коп. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи відсутністю заявленої до стягнення заборгованості. Зазначає, що в зв"язку із внесенням 01.06.09 р. змін до договору оренди про зміну площі орендованого приміщення з 652,2 кв.м. на 325 кв.м., позивач повинен був змінити розмір опалювальної площі, оскільки оплата здійснюється за кв.м. загальної опалювальної площі, що використовується.

На день розгляду справи в судове засідання 17.03.11 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

          19.09.06 р. між Міським комунальним підприємством "Чернівцітеплокомуненерго" та Приватним вищим навчальним закладом "Економіко-правничим університетом" укладено договір № 618 на постачання теплової енергії в гарячій воді та відповідні додатки до нього. Згідно додатку №1 до договору позивач здійснював теплопостачання учбового приміщення, розташованого за адресою: м.Чернівці, вул.Незалежності, 96, орендованого відповідачем на підставі договору №13/09 від 31.03.09. Вказаний договір оренди №13/09, укладений між відповідачем та підприємством споживчої кооперації "Господарське управління Чернівецької облспоживспілки", на даний час не закінчив строку дії, доказів припинення договору оренди та повернення приміщень власнику відповідачем суду не подано.

          Як вбачається з матеріалів справи, договір № 618 на постачання теплової енергії в гарячій воді укладено 19.09.06р., строк його дії один рік з дня підписання (п.Х.1) з можливістю пролонгування за умов, визначених у п.Х.2 договору.

За умовами розділу І даного договору позивач бере на себе зобов’язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач в свою чергу - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в установлені терміни, але не пізніше 15 числа за розрахунковим місяцем.

          Відповідно до умов договору теплова енергія постачалася відповідачу в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору "Обсяг та порядок постачання теплової енергії". Додатком №1 до договору визначено розмір опалювальної площі орендованих відповідачем приміщень - 652,2 кв. м., будь-яких змін до розміру опалювальної площі сторони не вносили.

Згідно з п.ХІ.3 - при змінах обсягів споживання теплової енергії міняється додаток № 1 до договору.

Згідно п.4 розділу ІІ договору та ч. 6 ст. 276 ГК України - розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу в обсягах та на умовах обумовлених договором.

          Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з липня по вересень 2009 року належним чином не виконував, розрахунки не проводив, внаслідок чого станом борг відповідача перед позивачем становить 4578 грн. 45 коп.

          Загальна сума боргу за період з 01.07.09 р. по 01.10.09 р. по договору №618 від 19.09.06 р. станом на 04.01.11 р. становить 4578 грн. 45 коп.

Заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування оплати за послуги по постачанню теплової енергії в зв"язку зі зміною ним орендованої площі документально не підтверджені, оскільки п.11.3 договору встановлено - при змінах обсягів споживання теплової енергії міняється додаток № 1 до договору, чого відповідачем не виконано у встановленому порядку. Доказів звернення до позивача протягом спірного періоду з пропозицією внести зміни до договору стосовно розміру опалювальної площі відповідачем не подано, Судом встановлено, що такі зміни сторонами протягом спірного періоду (липня - вересня 2009 року) не вносились. Крім того відповідачем помилково утожнюється поняття "орендована площа" і "опалювальна площа", враховуючи невнесення змін до договору, позивачем правомірно проводилось нарахування на опалювальну площу визначену у договорі - 652,2 кв.м.

          Інші заперечення відповідача (посилання на невикористання теплової енергії у спірний період; не внесення змін до договору щодо вартості теплової енергії) не спростовують доводів позивача. Так, відсутність домовленості між сторонами, зокрема шляхом внесення змін чи доповнень до договору про застосування інших тарифів, ніж ті, що були дійсними на час укладення договору, не позбавляє енергопостачальну організацію права застосовувати дійсні на час надання послуг тарифи, що встановлені уповноваженим державним органом. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено необхідність та обов'язковість внесення змін до договору в разі зміни тарифів у письмовій формі шляхом укладення нового договору або додаткових угод до нього.

          Статтею 632 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

          Відповідно до ст.20 Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Тобто, тарифи на теплову енергію не можуть встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншими, ніж ті, які встановлені у порядку уповноваженими органами.

          Судом встановлено, що Рішенням Чернівецької міської ради №1031/24 від 30.12.2008р. затверджено двоставкові тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення для всіх категорій споживачів (а.с. 27).

          Вказане рішення прийнято на підставі Законів України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" у відповідності до постанови КМУ від 107.07.2006 №955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" та на виконання наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000р. №191 "Про затвердження Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду".

          Відповідно до п.1.1. Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду дія цих Правил поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів.

          Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальним організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування (п.1.2. Правил).

          Пунктом 1.4. названих Правил визначено, що двоставковим тарифом є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

          Отже предметом даного спору є не заборгованість за фактично використану теплову енергію, а відшкодування вартості теплового навантаження, яке сплачується незалежно від використання тепла споживачем.

          Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" відповідач зобов'язаний при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти позивача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

          На виконання вищевказаної норми Закону відповідач, своїм листом № 70 від 06.01.2009р. (а.с.72) повідомив позивача про зміну тарифу з 01.01.2009 р. на підставі рішення сесії Чернівецької міської ради №1031/24 від 30.12.2008р., крім того повідомлення про зміну тарифів було опубліковано у засобах масової інформації (а.с. 70-71).

          За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

          В ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Відповідачем доводи позивача не спростовано, доказів сплати заборгованості суду не подано.

          За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4578 грн. 45 коп. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розділом VI п.2, п.п.9 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг покупець повинен виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка згідно розрахунку позивача становить 395 грн.06 коп.

          Між тим, частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інший строк не передбачений законом або договором. При цьому, частина 6 ст.232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

          Однак, позивачем під час нарахування пені на заборгованість відповідача, позивачем не були враховані приписи ч.6 ст.232, ч.1 ст.223 ГК України, внаслідок чого поданий позивачем розрахунок пені в розмірі 395 грн. 06 коп. є неправильним.

          З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

          Зважаючи на викладене, суд самостійно здійснив перерахунок пені за періоди з 01.10.09 р. по 01.03.10 р. Згідно розрахунку пені зробленого судом, сума пені, що підлягає стягненню становить 390 грн. 86 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

          Сума інфляційних втрат згідно поданого позивачем розрахунку становить 555 грн. 22 коп., а 3 % річних - 157грн. 84 коп.

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Господарським судом здійснено перерахунок правильності нарахування інфляційних втрат.

          Так, інфляційні нарахування обраховувались судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, викладених у листі N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Сума інфляційних нарахувань здійснена таким методом, тобто за весь період в цілому, без виключення місяців в яких були відсутні інфляційні процеси, за перерахунком суду підлягає стягненню в розмірі 512 грн. 79 коп. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

          Три відсотки річних, згідно поданого розрахунку позивачем є обґрунтованими та підлягають стягненню в сумі 157 грн. 84 коп.

          Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 4578 грн. 45 коп. основного боргу, 390 грн. 86 коп. пені, 512 грн. 79 коп. інфляційних втрат, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

          Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.202, 258, 509, 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.175,193,п.6 ст. 232, ст.276 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Західноукраїнський економіко-правничий університет", вул.Мельничука, 14, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 14257754) на користь Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго", вул. Максимовича, 19а, м.Чернівці, 58018 (ідентифікаційний код 34519280) - 4578 грн. 45 коп. (чотири тисячі п"ятсот сімдесят вісім гривень 45 копійок) - основного боргу, 390 грн. 86 коп. (триста дев"яносто гривень 86 копійок) пені, 512 грн. 79 коп. (п"ятсот дванадцять гривень 79 копійок) - інфляційних втрат, 157 грн. 84 коп. (сто п"ятдесят сім гривень 84 копійки) - 3 % річних, 101 грн. 16 коп. (сто одну гривню 16 копійок) - витрат по сплаті державного мита, 234 грн. 06 коп. (двісті тридцять чотири гривні 06 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 22.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Боднарчук М. Б. 22.03.11