Рішення № 14417686, 10.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р.

Справа № 5010/98/2011-16/4

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

при секретарі судового засідання Манів-Головецька О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ "Актив ІФ"

вул. Незалежночсті, 154, м.Івано-Франківськ, 76014

до відповідача: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" вул.Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ,76011

про визнання частково недійсним договору на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, а також стягнення коштів в сумі 1418,28грн.

за участю представників сторін:

Від позивача: Удудяк Н.М., (довіреність № 10 від 21.02.11р. )

Від відповідача: Назарук І.В. - головний юрисконсульт КП "Івано-Франківськводо-екотехпром", (довіреність № 3-4/18 від 11.01.11р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, ТзОВ "Актив ІФ" подана до господарського суду позовна заява про визнання недійсними підпунктів 2.2.4., 2.2.5. та ч. 3 підпункту 2.2.7. пункту 2 договору № 1427, на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, укладеного 28.03.2006р., між ТзОВ "Актив ІФ" та Відповідачем, комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром".

Крім цього, в позовній заяві Позивач просить суд стягнути з Відповідача кошти в сумі 1418,28 грн. сплачені ним на підставі недійсних частин правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, між Позивачем та Відповідачем, 28.03.2006р. був укладений договір №1427, відповідно до якого Відповідач зобов'язувався забезпечувати об'єкти позивача питною водою в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 108 м.куб. на рік, а також приймати, транспортувати та очищати стічні води по діючих тарифах.

Позивач в свою чергу зобов'язувався проводити розрахунок за надані йому послуги у спосіб і ціною, визначеними договором.

Відповідно до підпунктів 2.2.4 та 2.2.5 пункту 2 Договору, Позивач зобов'язувався споживати питну воду в межах квартальних об'ємів визначених п.2.1.1 договору, а у разі невиконання п.2.1.1 договору, сплачувати неустойку (штраф) в розмірі 400% вартості води спожитої понад встановлений в п.2.1.1 квартальний об'єм.

Підпунктом 2.2.7 Договору передбачено, що у разі недостатньої суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, то відповідно до п.3, у третю чергу сплачується неустойку (штраф) спожитої понад встановлені п.2.1.1 квартальні об'єми води починаючи з заборгованості, яка виникла першою, і т.д. до повного погашення заборгованості по даному виду платежу.

Позивач вважає, що вказані підпункти пункту 2 Договору не відповідають вимогам закону, а тому їх слід визнати недійсними, приймаючи до уваги наступні обставини:

Згідно із ч.1 ст.32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку.

18 жовтня 2008 року, Наказ Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994року №65, яким затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України втратив чинність.

За загальними правилами ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, виходячи із загального принципу господарювання, закріпленого у ст. 6 Господарського кодексу України. Сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, який рекомендується органом управління суб'єктами господарювання при укладенні ними договорів, при цьому сторони мають право змінювати зміст примірного договору.

Крім цього, відповідно до п. п.8 п.29 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, якою затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, споживач має право на внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги.

Відповідно, ТзОВ "Актив ІФ", 30 березня 2010року, звернулось до КП "Івано-Франківськводоекотехпром" з листом про виключення із договору №1427 від 28.03.2006р. п.2.2.5, яким встановлений чотирьохкратний розмір тарифів за використану понад встановлені ліміти воду та про проведення перерахунку сплачених товариством в чотирьохкратному розмірі послуг. Однак, КП "Івано-Франківськводоекотехпром" (лист від 08.04.2010р. № 3-4/694) відмовилося вносити будь-які зміни у договір посилаючись при цьому на те, що державним Управлінням з охорони навколишнього середовища в Івано-Франківській області видано дозвіл, в якому визначено ліміти всім юридичним особам, даючи при цьому дозвіл на їх збільшення. Крім цього, КП "Івано-Франківськводоекотехпром", посилаючись на ст.45 Водного кодексу України стверджує, що права водокористувачів, які здійснюють спеціальне водокористування, можуть бути обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи надав водний об'єкт у користування або оренду. Права вторинних водокористувачів можуть бути обмежені первинними водокористувачами за погодженням з органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, чи надав водний об'єкт у користування. Однак, жодних підтверджень того, що права КП "Івано-Франківськводоекотехпром" були обмежені органом, який видав дозвіл на спеціальне водокористування чи будь-яким іншим органом не надано. Щодо перерахунку сплачених послуг, то Відповідач стверджує, що він не мав права здійснювати такий перерахунок, хоча нарахування оплати за водопостачання та водовідведення в чотирьохкратному розмірі здійснювалось незаконно.

В подальшому, сторони намагались укласти новий договір на відпуск та споживання питної води, однак між ними не було досягнуто згоди по спірних позиціях, які мали місце в попередньому договорі.

Позивач вважає, що договір №1427 від 2006р. суперечить нормативно-правовим актам, зокрема Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства за № 190 від 27.06.2008р., відповідно до якого відмінено відповідальність за використання води понад встановлений ліміт.

З врахуванням викладених обставин, Позивач просить суд визнати спірні пункти договору недійсними та стягнути з відповідача кошти в сумі 1418,28грн., сплачені на підставі недійсних частин правочину.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені в позовній заяві підтримав та просить суд позов задоволити.

Відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним, свої заперечення виклав у відзиві за №3-4/326 від 22.02.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 25.12.2001р. Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому просив видати йому технічні умови на водопостачання аптеки по вул. Коновальця, 149 в м. Івано-Франківську з добовою потребою 0,1 куб.м води.

26.03.2001р., отримав технічні умови № 25/1 на підключення аптеки з тією ж добовою потребою.

26.02.2003р., Позивач подав опитувальний лист на реконструкцію існуючої зупинки громадського транспорту з добудовою торгового закладу на вул. Незалежності, поруч будинку № 152, з добовою потребою у воді 0,2 куб.м. На підставі вказаного опитувального листа, Позивач отримав технічні умови № 53/1 з потребою у воді 0,2 куб.м на добу.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", істотними умовами договору на водопостачання є в тому числі обсяги питного водопостачання, відповідальність та штрафні санкції за невиконання умов договору.

При укладенні договору № 1427 від 26.03.2006р., сторони узгодили всі його істотні умови та дійшли згоди. Жодних заперечень, які б виникли в Позивача при його укладенні не були відображені у протоколі розбіжностей.

Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором визначено розмір штрафних санкцій за порушення об'ємів споживання питної води, яка була узгоджена сторонами договору.

Таким чином, при укладенні договору, не було порушено жодної норми закону, включаючи Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України за № 190 від 27.06.2008р.

Вказаним наказом затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, та скасовано Наказ Держжитлокомунгоспу № 65 від 01.07.1994 і Наказ Держжитлокомунгоспу № 67 від 02.12.1992р.

Крім цього, вказаний наказ міністерства не містить заборони встановлення за згодою сторін штрафних санкцій у договорах.

Зважаючи на викладені обставини, представник відповідача просить суд у позові відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими , а тому в позові слід відмовити приймаючи до ували наступне:

Відповідно до положень ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Між сторонами у справі, 28.03.2006р., був укладений договір №1427 на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації.

Предметом вказаного договору є надання послуг з водопостачання та водовідведення в розмірі встановленого ліміту та у відповідних об'ємах.

Крім цього, договором передбачені штрафні санкції за неналежне його виконання сторонами договору.

Відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до положень наведеної норми закону, ці умови господарського договору є істотними.

Однак, статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до істотних умов договору про надання житлово-комунальних послуг відносяться також відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору.

Аналогічні норми передбачено і у ст. 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" , якою визначені і інші істотні умови для договорів даного виду.

Таким чином, проаналізувавши умови договору №1427 від 28.03.2006р., укладений між сторонами у даній справі, суд дійшов висновку, про відповідність на момент його укладення вимогам чинного законодавства.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом не виявлено підстав для визнання недійсними частин договору № 1427 від 28.03.2006р. з підстав недодержання сторонами вимог чинного законодавства.

Однак, в період дії договору, сторони можуть вносити до нього зміни, в зв'язку із зміною законодавства або з інших підстав.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів, визначений ст.188 ГК України.

Зокрема , відповідно до п. 4 вказаної статті закону, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В позовній заяві Позивач вказує, що ним вживались заходи до спонукання Відповідача на внесення змін до чинного договору, однак жодних дій по внесенню змін ним не було вчинено.

Статтею 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Суд дійшов висновку, про те, що Позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, а тому в позові слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, у відповідності до ст. 203, 215 ЦК України, ст.20, 180, 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив ІФ" (вул. Незалежночсті, 154, м.Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 30610019) до Відповідача, Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоеко-техпром" (вул.Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ, 76011, код ЄДРПОУ 32360815), про визнання частково недійсним договору № 1427 від 28.03.2006р., укладеного між сторонами у даній справі на відпуск та споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації, а також про стягнення коштів в сумі 1418,28грн. , сплачених на підставі недійсних частин правочину - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Калашник В.О.

Повне рішення складено 14.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Манів-Головецька О.С. 14.03.11