Рішення № 14417301, 11.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.03.2011 Справа № 18/42

Розглянувши матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імік", м. Ужгород

До відповідача Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк”, м. Київ

та третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, с. Минай Ужгородського району

Про визнання недійсним іпотечного договору

Суддя Л. С. Журавчак

За участі представників сторін:

Від позивача Бахтин І.І., предст. за дов. від 07.04.2010р.;

Від відповідача Васильченко Д.В., представник за дов. від 20.10.10р.

Від ІІІ -ї особи не з"явився

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним іпотечного договору №22/Zквіп-08 від 16.07.2008 року

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та додатковому його обґрунтуванні, посилаючись на невідповідність оскаржуваної угоди вимогам чинного законодавства та її укладення за відсутності у сторони відповідного обсягу цивільної правоздатності. Зокрема, вказує на укладення оспорюваного договору іпотеки не уповноваженою на це особою та за відсутності у неї відповідного обсягу цивільної правоздатності на здійснення такого правочину, оскільки така не уповноважена на укладання договору іпотеки за відповідною довіреністю. Окрім того, зазначає про відсутність скріплення оспорюваної угоди печаткою юридичної особи, а відтак, невідповідність договору іпотеки вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні та вказує на те, що при укладанні спірного договору іпотеки довіреність не потрібна, оскільки в даному випадку загальними зборами учасників ТОВ „ІМІК” прийнято відповідне рішення про уповноваження на підписання договору іпотеки ОСОБА_1 Відтак, уповноваживши в даному випадку протокольним рішенням №3 від 28 травня 2008р. ОСОБА_1 на підписання договору іпотеки від імені TOB „ІМІК" загальні збори засновників, як вищий орган управління товариством, надав та належним чином підтвердив повноваження ОСОБА_1 як представника TOB „ІМІК".

Фактично протокол у даному випадку є актом органу юридичної особи, в якому була прописана одноразова дія уповноваженої особи на підписання іпотечного договору і відповідна дія була вчинена представником іпотекодавця в межах наданих повноважень.

Також зазначає, що відсутність печатки на договорі іпотеки не є підставою для визнання його недійсним, оскільки таку угоду вчинено у письмовій формі та нотаріально посвідчено.

Крім того, подав клопотання про залучення до участі у розгляді справи як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким здійснювалось нотаріальне посвідчення та реєстрація оспорюваної угоди. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що Постановою Пленуму ВС України №9 від 06.11.2009р. передбачено необхідність залучення до участі у розгляді справи нотаріуса, що посвідчував правочин, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Представник позивача заперечив з приводу вказаного клопотання з огляду на те, що позивачем не обґрунтовуються позовні вимоги з посиланням на неправомірні дії приватного нотаріуса при посвідченні оспорюваної угоди чи її реєстрації.

Представник відповідача заявив також письмове клопотання від 11.03.2011 року про відкладення розгляду справи для надання йому можливості виконати вимоги ухвали господарського суду Закарпатської області від15.02.2011 року.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 заявив письмове клопотання від 11.03.2011 року про відкладення розгляду спору на інший термін у звязку з необхідністю бути присутнім у судовому засіданні апеляційного суду Закарпатської області, яке призначене на 11.03.2011 року на 11:00 год.

Представник позивача заперечив проти вказаних клопотань з огляду на те, що наведені у клопотаннях обставини не підтверджено належним чином відповідними доказами, а явка представників сторін судом не визнавалась обовязковою, вказує на затягування процесу відповідачем та третьою особою.

У судовому засіданні було оголошено перерву за згодою сторін та третьої особи на стороні відповідача з 02.03.2011 року до 11.03.2011 року (до 12 год. 00 хв.) відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю „Імік” було проведено збори його учасників, за результатами яких відповідно до Протоколу №3, підписаного його засновником ОСОБА_3 та скріпленого печаткою товариства, (міститься у матеріалах справи) було вирішено ряд питань:

1) погоджено отримання кредиту фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 у сумі 750000 доларів США на умовах, запропонованих ТОВ „Український промисловий банк”;

2) для забезпечення виконання зазначеного кредитного договору виступити майновим поручителем фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед TOB „Укрпромбанк" шляхом передачі в іпотеку земельної ділянки площею 1,0900 га (кадастровий номер 21101000:59:003:0010), яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака-Тельмана (ринок «Радванка») та об'єкта незавершеного будівництва, реєстраційний номер РПВН 18425928, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака (вул. Кліма Е.), буд. б/н /вул.Тельмана, буд. б/н та належать на праві власності TOB «ІМІК»;

3) застрахувати зазначену земельну ділянку у страховій компанії, що буде визначена ТОВ „Укрпромбанк”;

4) уповноважено ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області 17.01.1998 року.) на проведення переговорів від імені Товариства з посадовими особами TOB «Укрпромбанк»про умови передачі в іпотеку вказаної вище земельної ділянки, а також на укладення та підписання від імені Товариства з TOB „Укрпромбанк" іпотечного договору, договору страхування та усіх супутніх договорів і інших документів на умовах, запропонованих TOB «Укрпромбанк».

16 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, від імені якого діє Жирош Володимир Юрійович на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 16 липня 2008 року та зареєстрованої в реєстрі за № 2641, та товариством з обмеженою відповідальністю „Імік”, від імені якого діє ОСОБА_1 на підставі Протоколу №3 зборів учасників товариства від 28 травня 2008 року, було укладено іпотечний договір №22/Zквіп-08, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в Реєстрі за №1886 .

Предметом іпотеки (земельною ділянкою площею 1,0900 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака-Тельмана (ринок «Радванка») та об'єктом незавершеного будівництва, що розташований за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Дворжака (вул. Кліма Е.), буд. б/н /вул.Тельмана, буд. б/н) за вказаним договором забезпечено вимоги іпотекодержателя (ТОВ „Український промисловий банк”) за кредитним договором №22/КВ-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 16 липня 2008 року, який укладено між останнім та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 750000 доларів США, а позичальник зобовязаний у строк до 15 липня 2018 року повернути вказаний кредит у порядку та строки, передбачені розділом 4 Кредитного договору.

27 квітня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю „Імік” звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання недійсним вказаного іпотечного договору №22/Zквіп-08 з мотивів невідповідності чинному законодавству, зокрема, відсутності у ОСОБА_1 повноважень на його підписання, за результатами розгляду якого господарським судом відмовлено у задоволенні позову згідно з рішенням від 09.06.2010 року у справі №18/42, констатуючи те, що вказана особа діяла на підставі рішення загальних зборів товариства (акту органу юридичної особи, на підставі якого може виникати представництво у відповідності до ст. 237 Цивільного кодексу України), а відтак немає підстав для визнання його недійсним у розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 вересня 2010 року у справі № 18/42 вказане рішення залишене без змін, враховуючи, зокрема, те, що довіреність, на відсутність якої посилається скаржник, не є підставою виникнення правовідносин представництва, а лише способом оформлення таких правовідносин, рішення ж загальних зборів товариства є актом органу юридичної особи у розумінні ст. 237 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2010 року скасовано згадані судові рішення та направлено справу №18/42 на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області із зазначенням про те, що у даному випадку після прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення щодо укладення іпотечного договору, директор зобовязаний видати довіреність на укладення відповідної угоди.

Крім того, суд вищої інстанції звернув увагу також і на те, що ст. 18 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, а відтак і довіреність на його укладення повинна відповідати такій формі у розумінні ст. 245 Цивільного кодексу України.

Прийнявши до свого провадження вказану справу, враховуючи обовязковість для суду першої інстанції вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, (ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України), судом неодноразово було витребувано як від ТОВ „Укрпромбанк”, так і від ПАТ „Дельта Банк” (судом допущено заміну відповідача згідно з ухвалою господарського суду від 15.02.2011 року у звязку з передачею активів та кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, що підтверджено наявним у матеріалах справи Договором від 30.06.2010 року) довіреність на укладення ОСОБА_1 іпотечного договору, а також оригінал вказаного договору, проте у жодне із засідань таких доказів ні первісним, ні заміненим відповідачем подано не було. Позивач вказав на неможливість подання таких доказів, оскільки довіреність на ОСОБА_1 не видавалась взагалі.

Заслухавши представників учасників процесу та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (стаття 241 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст. 237 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 244 представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Статтею 97 Цивільного кодексу України визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках встановлених законом юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників (ч.2 ст.92 ЦК України). Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (ч.1 ст. 98 ЦК України).

Аналіз згаданих статтей Цивільного кодексу України та фактичних обставин справи свідчить про те, що представництвом, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи, є представництво в силу якого представник діє від її імені на підставі акту органу юридичної особи. В таких випадках повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, положенні про її відокремлений структурний підрозділ, посадовій інструкції, які визначають права та обовязки працівника на якого покладено виконання представницьких функцій.

Відтак, вищенаведене дає підстави стверджувати, що рішення загальних зборів учасників тільки вирішує певні питання представництва, однак, такі рішення повинні бути відображені в установчих документах юридичної особи та повинні знайти своє відображення у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оскільки згідно вимог ч. 2 ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Однак, відповідачем не подано суду документів, що підтверджували б передачу ОСОБА_1 повноважень на укладення договору іпотеки від імені товариства за відсутності відповідної довіреності

Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно статуту чи інших установчих документів.

Пунктом 6.1 Розділу 6 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „ІМІК", затвердженого Протоколом зборів учасників товариства №2/2007 від 02.06.2007, із змінами та доповненнями вказано, що вищим органом управління товариства є збори учасників або їх належно уповноважених представників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень щодо передачі активів товариства в заставу, а також відчуження та придбання товариством нерухомого майна та транспортних засобів (підпункт „з” пункту 6.3 Статуту).

Разом з тим, управління поточною діяльністю товариства здійснюється виконавчим органом Директором (п. 6.4 статуту), відтак, директор забезпечує виконання рішень зборів учасників. (п. 6.4.2 статуту).

В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 244 ЦК України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відтак, у даному випадку, після прийняття компетентним органом (загальними зборами) рішення щодо укладення іпотечного договору, що віднесено до його виняткових повноважень, директор в силу вимог закону та статуту зобов'язаний, на виконання цього рішення, видати довіреність на укладення відповідної угоди.

Це також підтверджується положеннями вимог ст. 246 ЦК України, відповідно до яких довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Окрім того, ч.1 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

В абзаці 4 пп. 9.1. п. 9 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(зі змінами та доповненнями) дано роз'яснено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, враховуючи, що однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України), якого на момент вчинення оспорюваного іпотечного договору у ОСОБА_1 не було (ст. 18 Закону України „Про іпотеку” визначено, що іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, а відтак і довіреність на його укладення повинна відповідати такій формі у розумінні ст. 245 Цивільного кодексу України), вказаний договір підлягає до визнання судом недійсним відповідно до ст. 215 з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє подані відповідачем та третьою особою клопотання про відкладення розгляду спору з огляду на наступне.

Статтею 77 ГПК України визначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

В контексті даної статті питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Водночас, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не зявились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Ухвалами суду неодноразово відкладався розгляд справи з мотивів, наведених в них, з метою надання сторонам та третій особі можливості подати суду докази в обґрунтування та заперечення позовних вимог. На виконання вимог суду позивачем, відповідачем подано суду письмові пояснення з доказами в їх обґрунтування і наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

До того ж, перерва у судовому розгляді з 02.03.2011 року до 11.03.2011 року (12 год. 00 хв.) оголошена судом після детального обговорення з представниками сторін та третьої особи необхідного їм строку для подання суду витребуваних доказів, а також з врахуванням їхньої можливості прибути в судове засідання господарського суду, хоча явка представників в силу оголошення перерви не була визнана обовязковою.

Окрім того, третьою особою у поданому суду клопотанні не обґрунтовано неможливості неявки уповноваженого представника в судове засідання, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи заявником не містить в собі належних доказів у підтвердження наведеного в ньому, і заявником не додано підтверджуючих викладене обставин (ухвали суду про розгляд справи на той же самий день, судової повістки, відрядження особи на дане судове засідання, тощо).

Також не підлягає до задоволення клопотання відповідача про наявність підстав для залучення до участі у розгляді справи як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким здійснювалось нотаріальне посвідчення та реєстрація оспорюваної угоди з огляду на таке.

Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Зазначене дає підстави стверджувати, що особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має знаходитись з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Вищий господарський суд України в п.1.6 розяснення від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу” України зазначає, що допущення або притягнення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справ вирішується судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та додаткового обґрунтування позовних вимог позивач не посилається на неправомірні дії нотаріуса при посвідченні оспорюваного договору іпотеки, а заявником не доведено суду існування того, що приватний нотаріус знаходиться з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін чи має юридичний інтерес до даної справи.

Відтак, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким здійснювалось нотаріальне посвідчення та реєстрація оспорюваної угоди.

Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про надання йому ухвали суду щодо відмови у залученні до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 з огляду на те, що відповідно до вимог ч.3 ст. 27 ГПК України ухвала суду як окремий документ виноситься тільки у випадку залучення чи допущення такої третьої особи. У випадку відмови у задоволенні такого клопотання, ухвала як окремий процесуальний документ з цього приводу не виноситься, а про це зазначається в рішенні за результатами розгляду справи по суті чи в ухвалі, якщо розгляд справи закінчується без винесення рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 92, 97, 98, 203, 207, 215, 237, 241, 244, 246 Цивільного кодексу України, ст. 65 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним іпотечний договір №22/zквіп - 08 від 16 липня 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, ідент. код: 19357325) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імік" (м. Ужгород, вул. Дворжака, 46А, код ЄДРПОУ: 31624787).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133 м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь ТОВ "Імік" (88000, м. Ужгород, вул. Дворжака, 46"А", код ЄДРПОУ: 31624787) 321 грн. (триста двадцять одну гривню 00 коп. ) на відшкодування судових витрат, в т. ч. 85 грн. на відшкодування витрат на державне мито і 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. С. Журавчак