Рішення № 14416994, 10.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.2011 Справа № 5008/46/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево

про стягнення заборгованості в сумі 34429,39 Євро (в т. ч. 24732,01 Євро основного боргу (тіла кредиту); 7023,39 Євро відсотків за користування кредитом; 1821,01 Євро пені та 852,98 Євро штрафу).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача Білець І.А., (представник за довіреністю від 16.06.2010 року)

Від відповідача ОСОБА_3, (представник за договором про надання правової допомоги № 5 11 від 26.01.2011 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мукачево про стягнення заборгованості в сумі 34429,39 Євро (в т. ч. 24732,01 Євро основного боргу (тіла кредиту); 7023,39 Євро відсотків за користування кредитом; 1821,01 Євро пені та 852,98 Євро штрафу).

Представникам сторін розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Поданою в судовому засіданні заявою (вх. № 05/1 16 2515 від 10.03.2011 року) представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі, просить не стягувати пеню та штраф з огляду на добровільне визнання боргу та здійснення заходів щодо добровільного врегулювання спору, і відстрочити виконання судового рішення строком на 1 місяць.

Позивач заперечив клопотання відповідача, водночас, підтвердив, що з відповідачем ведуться переговори щодо добровільного врегулювання спору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/46/2011

від 10.03.2011 року

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позичальником (ОСОБА_1) та кредитодавцем (публічним акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород”) 22.08.2007 року укладено кредитний договір № 20/4-07 (із змінами від 30.05.2008 року та від 27.06.2008 року), згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 30 000,00 Євро.

У відповідності до п.п. 3.4, 4.2.2 кредитного договору позичальник взяв на себе зобовязання своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку визначеному кредитним договором.

У строк, передбачений п. 3.4 кредитного договору, позичальник суму відсотків своєчасно не повернув, чим порушив умови кредитного договору (п.п.3.4, 4.2.2) та положення ст.ст. 526, 530 Цивільного Кодексу України.

У відповідності до п. 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню, яка обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Згідно з п. 4.3.5 кредитного договору № 20/4-07 від 22.08.2007 року банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитами та/або відсотків за користування ним, та/або суми неустойки передбачених кредитним договором, у випадках, коли: позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом.

За ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобовязальні відносини між сторонами, надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є

безспірним.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/46/2011

від 10.03.2011 року

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1 укладеного договору нараховано суму 7023,39 Євро відсотків за користування кредитом. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1011-1014 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.5 договору та ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф у розмірі 15 % в сумі 852,98 Євро. При оцінці правильності нарахування штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України, ст. ст. 216 218; 220, 230 ГК України судом визнано обґрунтованими вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 5.3 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1821,01 Євро. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано позовні вимоги в цій частині такими, що заслуговують на увагу суду.

Відтак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення відсотків за користування коштами, штрафу, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, обєктивних процесів фінансово економічної ситуації в державі, збільшення різниці національної грошової одиниці щодо іноземної валюти, майново економічний стан сторін, в т.ч. реальні можливості повернення кредитних коштів позичальником, через що відсутня пряма вина цивільно правової відповідальності, розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж субєкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій за своєю правовою природою (пені і штрафу), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 1000 Євро, а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/46/2011

від 10.03.2011 року

категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду на 1 місяць, як виняток (обставин реального виконання рішення суду), чим задоволити клопотання відповідача.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/46/2011

від 10.03.2011 року

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Ужгород” (м. Ужгород, вул. Крилова, 10; код 09312161) суму 24732,01 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять два Євро 01 цент) основного боргу (тіла кредиту); 7023,39 (сім тисяч двадцять три Євро 39 центів) відсотків за користування кредитом; 1000 (одну тисячу Євро) - пені; 852,98 (вісімсот пятдесят два Євро 98 центів) - штрафу та 3653,90 (три тисячі шістсот пятдесят три грн. 90 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 11.04.2011 року.

3. В частині позову про стягнення решти суми пені - відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.