Рішення № 14416656, 21.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" березня 2011 р.

Справа № 14/5007/18/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Самойленко О.С. - дов. від 12.01.2011р.

від відповідача: Денега О.П. - дов. від 10.03.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Аванті" (м.Кременчук, Полтавська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" (м.Житомир)

про стягнення 50723,73 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 50723,73 грн., з яких: 48932,16 грн. основного боргу, 1791,57 грн. пені.

10.03.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області від представника позивача надійшли уточнення до позовної заяви (а.с.27), в яких, позивач фактично збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути на його користь з відповідача 53223,43 грн., з яких: 48932,16 грн. основного боргу, 4291,27 грн. пені.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмовий відзив (а.с.49), в якому вимоги позивача з урахуванням уточнених позовних вимог визнає у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 18.06.2008р. між Приватним підприємством "Аванті" - постачальник (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Житомирське шляхово-будівельне управління №19" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір №18/01-06 (а.с.13-15).

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти (далі - товар) узгодженими партіями, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти, в кількості узгодженій згідно поданих заявок, узгоджених з постачальником.

Найменування товару, одиниці вимірювання, кількість товару, ціна товару вказані у товарних накладних (п.1.2. договору).

Покупець здійснює 100% передоплату товару, або на інших умовах за узгодженням сторін (п.4.3. договору).

Підставою для перерахування передоплати за товар є рахунок постачальника на передоплату (п.4.3. договору).

Згідно договору відвантаження товару проводиться залізничним та/або автомобільним транспортом (п.3.1.договору).

Послуги по відвантаженню та доставці товару до станції призначення, вказаних покупцем в заявці, надаються вантажовідправником. Сторони під вантажовідправником розуміють фірму - експедитора, з якою постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг у відповідності до Закону України "Про транспортно - експедиційну діяльність" від 01.07.2004р. №1955-IV. Витрати постачальника по оплаті залізничного тарифу відшкодовуються покупцем. (п.3.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діапозон" (фірма-експедитор) та Приватним підприємством "Аванті" було укладено договір про надання транспортних послуг №7-У (а.с.32).

На виконання умов договору про надання транспортних послуг №7-У Товариство з обмеженою відповідальністю "Діапозон" надало Приватному підприємству "Аванті" транспортні послуги по перевезенню товару - битиму дорожнього 27,96 тонн (який позивач зобов'язався поставити відповідачу, згідно договору №18/01-06 від 18.06.2008р.) на загальну суму 7716,96 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1286,16 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 13.10.2008р. (а.с.33).

В пункті 4.6. договору №18/01-06, сторони погодили, що ціна за продукцію договірна та включає транспортні витрати на поставку продукції (п.4.6. договору) .

Відповідно до п.3.3. договору №18/01-06, поставка партії товару рахується погодженою, а заявка покупця прийнятою постачальником до виконання з моменту виписки рахунку на передплату товару, його транспортування та послуг з відвантаження вантажовідправника. Обсяг заявки, що прийнята до виконання, визначається найменуванням продукту та його кількістю, що вказані в рахунку на передоплату.

На виконання умов договору №18/01-06 від 18.06.2008р. позивач поставив відповідачу товар, а також надав транспортні послуги на загальну суму 108932,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000443 від 10.10.2008р., довіреністю серія ЯПН №019525 від 10.10.2008р., податковою накладною (а.с. 18-20) та виставив відповідачу рахунок - фактуру №СФ-0000484 від 10.10.2008р. (а.с.21) на оплату товару та транспортних послуг на загальну суму 108932,16 грн., зі строком оплати до 17.10.2008р.

Слід зазначити, що із істотних умов договору №18/01-06 від 18.06.2008р., вбачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться в ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 60000,00 грн. (банківські виписки а.с.34-35), внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 48932,16 грн.

01.11.2010р. позивач направив відповідачу претензію (а.с.16), про погашення заборгованості у розмірі 48932,16 грн. (виписка з книги вихідної кореспонденції а.с.30), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 48932,16 грн., що підтверджується актом звірки підписаним між сторонами від 21.03.2011р. (а.с.45) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 48932,16 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В пункті 6.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати покупцем поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з моменту поставки товару.

Згідно уточненого розрахунку позивача сума пені складає 4291,27 грн. (а.с.28).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4291,27 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідач позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог визнав (відзив а.с.49).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню на суму 48932,16 грн. основного боргу, 4291,27 грн. пені.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Житомирське шляхово-будівельне управління №19", 10025, м. Житомир, вул. Корольова, 21-б, ідентифікаційний код 03449947 на користь Приватного підприємства "Аванті", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 89-а, кім. 212, ідентифікаційний код 30259015 - 48932,16 грн. основного боргу, 4291,27 грн. пені, 532,23 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Костриця О.О.

Повне рішення складено: "22" березня 2011 р.