Постанова № 14416004, 12.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 січня 2011 р. № 2-а- 14525/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача Межерицького А.О.

представника відповідача Гвоздецького М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Політ"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

проскасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Політ" (надалі позивач), звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати повністю рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004502310 від 05.2010 р., яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 5338,48 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.10.2010 року працівниками ДПА у Харківській області була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в магазині за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, 56, що належить позивачу. За результатами перевірки складено акт від 21.10.2010р. № 8996/20/40/23/34713172, на підставі якого відповідачем винесено та вручено позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2010 року № 0004502310, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 5338,48 грн. Позивач вважає, що вказане рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства та має бути визнане протиправним й скасоване.

Так, висновок ДПІ про неведення позивачем обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації у зв'язку з відсутністю накладних за місцем фізичного знаходження товарів є необґрунтованим. Надходження ТМЦ від постачальників супроводжується наданням підприємству видаткових накладних. Цей документ відноситься до документів бухгалтерського обліку та, відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є підставою для формування валових витрат підприємства. Окрім того, перевірка проводилась не за місцем роботи особи, уповноваженої вести бухгалтерський облік на підприємстві позивача, і тому відсутність первинних документів на місці реалізації при наявності документів про внутрішнє переміщення ТМЦ не суперечить закону. Внутрішнє переміщення ТМЦ на підприємстві позивача від керуючих магазинами безпосередньо в реалізацію продавцям - касирам супроводжується оформленням накладної на внутрішнє переміщення товару, в якій зазначається найменування товару, його кількість та ціна реалізації (з торгівельною націнкою підприємства - позивача). Саме ці документи були наявні на господарських одиницях - магазинах під час проведення перевірки, але не були взяті до уваги перевіряючими.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, наполягав на відсутності порушення з боку позивача п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначено, що штрафні санкцій, згідно оскарженого рішення податкової інспекції, нараховані цілком обґрунтовано та правомірно. При перевірці було встановлено не ведення позивачем обліку товарів за місцем реалізації та зберігання товарів на суму 2669, 24 грн., а саме: відсутні накладні на товар, що знаходиться в продажу, тобто підтвердити в установленому законом порядку облік товарі не було можливим, що є порушенням п. 12 ст. 3 закону № 265.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, у тому числі за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265-ВР.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби, у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 вказаного закону передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Політ" є суб'єктом господарювання та перебуває на обліку в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова як платник податків та зборів (обовязкових платежів).

21.10.2010 року працівниками ДПА у Харківській області була проведена перевірка магазину, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, 56, який належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 21.10.2010р. № 8996/20/40/23/34713172.

З посиланням на вищевказаний Акт перевірки, відповідачем винесено та вручено позивачу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.11.2010 року № 0004502310, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 5338,48 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою ТОВ "ТЦ Політ" було встановлено наступне порушення - не ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання на суму 2669,24 грн., а саме: відсутні накладні на товар, що знаходиться в продажу, що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 265-ВР.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Пунктом 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій» формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Облік - це належним чином організована система збору, нагром адження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій. явищ, фактів, процесів, об"єктів, тощо.

Таким чином, слід зазначити, що встановлена відповідальність настає лише у тому випрадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі або ведеться з порушенням .

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінанову звітність в Україні", п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зерєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, накладна про отримання товару є первинним документом, опосередковує господарські правовідносини між особами зі статутом суб"єктів господарювання і в силу приписів вказаних актів законодавства повинні знаходитись у особи, відповідальної за бухгалтерський облік суб"єкта господарювання.

Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що надходження товарно - матеріальних цінностей від постачальників супроводжується наданням підприємству видаткових накладних. Внутрішнє переміщення ТМЦ на підприємстві позивача від керуючих магазинами безпосередньо в реалізацію продавцям - касирам супроводжується оформленням накладної на внутрішнє переміщення товару, в якій зазначається найменування товару, його кількість та ціна реалізації (з торгівельною націнкою підприємства - позивача). саме ці документи були наявні на господарських одиницях - магазинах під час проведення перевірки, але не були взяті до уваги перевіряючими.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем суду видатковими накладними та накладними на внутрішнє переміщення ТМЦ (а.с.23-77).

Враховуючи наведене, висновки акту перевіорки про наявність порушення в діяльності позивача спрстовуються зібраними по справі доказами.

Окрім того суд відзначає, що вимои Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять вимог пр те, що ненадання накладних в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, як не містять положен і про т е, що накладні мають невідладно надаватись перевіряючим, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст. 21 Закону № 265.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірного податкового повідомлення - рішення в цілому, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Політ" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 05.11.2010 року № 0004502310 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 5338,48 грн.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. З , ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2011 року.

Суддя Панченко О.В.