Постанова № 14415861, 22.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1194/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника відповідача - Заліського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лубенського міськрайонного центру зайнятостідо Жданівської сільської радипро стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2011 року позивач Лубенський міськрайонний центр зайнятостізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Жданівської сільської радипро стягнення штрафув сумі 13946 грн. 25 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем подано звіт за формою №4-ПН "Про планове звільнення" на 1 особу, в той час як планувалося вивільнення 3 працівників, тобто стосовно 2 осіб (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) зазначений звіт подано не було. По зазначеним особам Жданівською сільською радою також не подано звіту по формі №4-ПН "Про фактичне вивільнення", що є порушенням пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення". За порушення вказаної норми Закону на відповідача накладено штраф в розмірі 13946 грн. 25 коп.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких посилався на відсутність передбаченого законодавством порядку стягнення позивачем штрафу за неподання чи несвоєчасне подання звітів про планове та фактичне вивільнення працівників, вказував на те, що звільнення працівників проводилось іншим керівним складом Жданівської сільської ради, тому відповідальність за неподання відповідних звітів повинна покладатися на попереднього керівника, зазначав, що ОСОБА_3 після звільнення була працевлаштована прибиральницею Жданівського будинку культури.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Жданівська сільська рада (код ЄДРПОУ 22544580, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 660372) перебуває на обліку у Лубенському міськрайонному центрі зайнятості як роботодавець та платник страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розпорядженням сільського голови Жданівської сільської ради від 15.10.2010 року № 33-К ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнено з посади сторожа та проведено розрахунки із вказаними особами по заробітній платі згідно відпрацьованого ними робочого часу.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Контроль за додержанням законодавства України про зайнятість населення здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, відповідними державними органами, інспекціями служби зайнятості та профспілковими об`єднаннями.

Судом встановлено, що 15.12.2010 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центру зайнятості проведена перевірка щодо додержання відповідачем законодавства України про зайнятість населення.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 22 липня 2010 року № 90, копія якого надана відповідачу.

Під час перевірки встановлено порушення частини 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме: відповідачем не подано до служби зайнятості письмової інформації про планове та фактичне вивільнення відносно двох працівників - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв`язку з чим на відповідача накладено штраф у розмірі 13946 грн. 25 коп.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, звіти про планове та фактичне вивільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідачем до Лубенського міськрайонного центру зайнятості не подавалися.

Суд критично оцінює думку представника відповідача про відсутність передбаченого законодавством порядку стягнення позивачем штрафу за неподання чи несвоєчасне подання звітів про планове та фактичне вивільнення працівників, оскільки такий порядок встановлений Законом України "Про зайнятість населення".

Відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Згідно з абзацом 2 частини 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за неподання звітів про планове та фактичне вивільнення працівників за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, що застосовується до установи, а не до фізичної особи - керівника. Тому, при вирішенні питання про накладення штрафу, не має фактичного значення, який голова очолював сільську раду на момент вчинення порушення.

Працевлаштування ОСОБА_3 у подальшому не спростовує сам факт порушення відповідачем вимог статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", тому не звільняє його від відповідальності за вчинене порушення.

Із наявних у матеріалах справи довідок про нарахування річної заробітної плати, виданих виконавчим комітетом Жданівської сільської ради відносно вивільнених осіб, вбачається що річна заробітна плата ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 6976 грн. 25 коп. та 6970 грн. відповідно.

Таким чином, сума штрафу, накладеного на Жданівську сільську раду становить 13946 грн. 25 коп. (6976 грн. 25 коп. + 6970 грн.).

З огляду на викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Лубенського міськрайонного центру зайнятості до Жданівської сільської ради про стягнення штрафу задовольнити.

Стягнути із Жданівської сільської ради на користь Лубенського міськрайонного центру зайнятості суму штрафу в розмірі 13946 грн. 25 коп. (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок шість гривень двадцять п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2011 року.

СуддяС.С. Сич