Постанова № 14415637, 28.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2011 р. справа № 2а/0570/3835/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Логойди Т. В.

при секретаріЧегринець А.М.

з участю представника позивача Шукост О.П., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У березні 2010 року Макіївський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з 09 лютого 2009 року ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю.

24 листопада 2010 року позивачем отримано інформацію про те, що виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 15 квітня 2003 року ОСОБА_2 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

Про вказані обставини ОСОБА_2 Макіївський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття повідомлено не було.

Оскільки одночасно за період з 09 лютого 2009 року по 29 січня 2010 року центром зайнятості виплачувалася допомога по безробіттю, тому у відповідача виникла заборгованість у сумі 10236,59 грн.

Просив суд стягнути з відповідача на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 10236,59 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час перебування на обліку як безробітний підприємницькою діяльністю не займалася, доходи не отримувала. Просила в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що 09 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулась до Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття із заявою про надання статусу безробітного.

На заяві написала розписку про те, що вона як субєкт підприємницької діяльності не зареєстрована.

В той же день заяву задоволено - з 09 лютого 2009 року призначено допомогу по безробіттю.

В результаті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним позивачу стало відомо, що 15 квітня 2003 року відповідача зареєстровано як субєкта підприємницької діяльності. Припинення державної реєстрації підприємницької діяльності не здійснювалося.

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, вона центр зайнятості не повідомляла.

Одночасно за період з 09 лютого 2009 року по 29 січня 2010 року центром зайнятості відповідачу виплачено допомогу по безробіттю в сумі 10236,59 грн.

29 січня 2010 року відбулося останнє відвідування відповідачем центру зайнятості в якості безробітної, під час якого нею написана заява з проханням про зняття з обліку у звязку з відмовою від послуг служби.

У звязку з наведеним 01 лютого 2010 року прийнято наказ № НТ100201 про припинення виплати допомоги та зняття ОСОБА_2 з обліку з 30 січня 2010 року.

02 грудня 2010 року прийнято наказ № 1005 про повернення незаконно отриманих ним коштів за період з 09 лютого 2009 року по 29 січня 2010 року в розмірі 10236,59 грн., про що на її адресу направлено лист від 06 грудня 2010 року №04-11/9650.

Лист отримано відповідачем 13 грудня 2010 року, однак сума зайве сплаченої допомоги не повернута.

Судом також встановлено, що 15 квітня 2003 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області відповідача зареєстровано як субєкта підприємницької діяльності. В реєстрі міститься запис про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності від 10 січня 2008 року. Запис про остаточне припинення державної реєстрації підприємницької діяльності відповідача у вказаному реєстрі не міститься.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна була підприємцем, тобто належала до зайнятого населення, що виключало можливість виплати їй допомоги по безробіттю.

Про вказані обставини вона центр зайнятості не повідомила, чим порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яка покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок цього їй було зайве сплачено допомогу по безробіттю.

Згідно з п. 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства зайве сплачена допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на випадок безробіття (розрахунковий рахунок № 37179300901064 в Головному управлінні Державного казначейства України у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 13543682) допомогу по безробіттю в сумі 10236 (десять тисяч двісті тридцять шість) грн. 59 (пятдесят девять) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Логойда Т. В.