Постанова № 14414960, 05.05.2009, Тетіївський районний суд Київської області

Справа № 2-а-151/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009 року Тетіївський районний суд Київської області в складі: головуючого судді: Волошко Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

за участю адвоката: ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за адміністративним позовом: ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації

про визнання відмови Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації щодо перерахунку сум державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку неправомірною та стягнення недоотриманих сум державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007-2008 років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2. звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є матір»ю дитини, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту Тетіївської райдержадміністрації та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В позові зазначила, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» від 21.11.1992 року дана допомога повинна їй виплачуватися в розмірі прожиткового мінімуму, встановлено для дітей віком до шести років. Однак, в порушення вимог зазначеного Закону, з січня 2007 року дана допомога їй виплачувалася у значно нижчому розмірі, в зв»язку з чим позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту Тетіївської районної державної адміністрації з вимогою про проведення перерахунку, на що їй було відмовлено. Просить визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації щодо перерахунку позивачці сум зазначеної допомоги неправомірною та стягнути заборгованість з виплати цієї допомоги за період 2007-2008 років в сумі 5 186, 98 грн. та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що позивачка зверталась до відповідача по питанню проведення їй виплат у передбаченому законом розмірі, але їй було відмовлено.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації Дзюбан К.В. проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що належні до виплати позивачці кошти виплачені в повному обсязі, постільки ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім"ям з дітьми" вказує що допомога повинна призначатись не в розмірі прожиткового мінімуму, а в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї. Постільки позивачка не надала в Управління довідок про доходи членів сімї, то їй допомога була нарахована, виходячи з мінімального розміру. Вказує, що при призначенні та здійсненні виплат даної допомоги позивачці Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, якою встановлено порядок призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми і зазначає, що дана постанова є обов»язковою до виконання Управлінням., в зв»язку з чим

вважає, що УПСЗН Тетіївської РДА діяло відповідно до вимог закону та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, наполягає на застосуванні ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є матірю малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії І-ОК № НОМЕР_1, виданого 9 жовтня 2006 року виконавчим комітетом Мармуліївської сільської ради Володарського району, Київської області і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Із довідки УПСЗН Тетіївської райдержадміністрації № 67 від 9 лютого 2009 року встановлено, що позивачка отримала щомісячну грошову допомогу в таких розмірах: з січня 2007 року по березень 2007 року по - 122, 44 грн. щомісячно, із квітня 2007 року по липень 2007 року по 129, 03 грн. щомісячно, за серпень 2007 року - 132, 64 грн., за вересень 2007 року - 134, 45 грн., за жовтень 2007 року - 136, 13 грн., за листопад 2007 року -140, 05 грн., із грудня 2007 року по грудень 2008 року по 144, 10 грн. щомісячно, з урахуванням обмежень встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та аналогічним Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік".

ст. 1 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» передбачає, що громадяни України, в сім»ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, що мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 5 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» зазначений вид державної допомоги виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Відповідно до ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім»ї, по догляду за якими призначається допомога.

Крім того, судом встановлено, що при призначенні та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 та новою редакцію ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми», якою визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Суд не може погодитися з такими діями відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розмір допомоги по догляду за дитиною, визначений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджено Порядок призначення цієї допомоги суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та іншим нормам Законів.

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а не постанови Кабінету Міністрів України.

Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Законами України застосуванню підлягають саме положення законів України, які є актами вищої юридичної сили

Згідно з ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції країни, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України передбачено річний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, відповідачі наполягають на застосуванні даної статті, тому позовні вимоги розглядаються з урахуванням вимог даної статті, а саме за період 2008 року.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10/ рп було визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого(додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідають Конституції України. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав, свобод людини і громадянина, у разі необхідності зупинення дії законів, внесення змін до них і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Тому, положення п. 24 розділу П „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з 22.05.2008 року визнано неконституційними.

Рішення Конституційного Суду є обов»язковми до виконання на території України є остаточним і не може бути оскарженим, крім того дане рішення у цій справі має преюдиціальне значення для сужів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Визнано неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік", який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення, тому позов підлягає частковому задоволенню за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ст. 73 Закону України „Про Конституційний Суд України", якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти

Кабінету Міністрів України, праві акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до ст. 58 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України з 1 квітня 2008 року прожитковий мінімум на одну дитину віком до 6 років встановлений 538 гривень, з 1 липня 2008 року -540 гривень і з 1 жовтня 2008 року - 557 гривень.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку допомоги протиправною та стягнути на користь позивача з відповідача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи із слідуючого розрахунку

З урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років в цей період, сума заборгованості становить з 1 червня 2008 року по 1 липня 2008 року - 538 гр., з 1 липня 2008 року по 1 жовтня 2008 року 540 гр. х 3 = 1620 гр., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року 557 гр. х 3 = 1671 гр. Постільки позивачці відповідачем за цей період було виплачено по 144, 10 гр. х 7 = 1008, 70 гр., то з врахуванням проведеної виплати на її користь необхідно стягнути 538 гр. + 1620 гр. + 1671 гр.= 3 829 - 1008, 70 гр. - 2820, 30 гр.

Відповідно до ст. 94 ч.3 КАС України в разі, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачка просила стягнути з відповідача 5186 грн. 98 коп., позов же задоволено на суму 2 820, 30 гр., що становить 54 % від заявленої суми. Судові витрати вона понесла в розмірі 201, 86 грн. (51, 86 грн. судового збору + 150 грн. витрат на правову допомогу), тому з відповідача на її користь необхідно стягнути 110 гривен, а всього на користь позивачки підлягає стягненню 2930, 3 грн (2 820, 3 + 110).

Керуючись Законом України „Про державну соціальну допомогу сімям з дітьми", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 / рп, ст. ст. 89, 94, 99, 100, 158-163 КСА України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації щодо виплати ОСОБА_2 коштів в меншому розмірі ніж передбачено законом за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації р/р 35417002000684 код 03193666, МФО 821018 ГУ ДКУ в Київській області та м. Києві на користь ОСОБА_2 1986 року народження, жительки АДРЕСА_1 2 820 (дві тисячі вісімсот двадцять) гривень заборгованості по недоплаченій щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 110 (сто десять) гривні судових витрат, а всього 2 930, 30 (дві тисячі дев»ятсот тридцять) гривень 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.