Постанова № 14414786, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011                                                                                           № 10/232-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Маляренка А.В.

суддів:           Дикунська С.Я.

          Зеленін В.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача -Клещеногов В.В. (дов. № 934 від 19.10.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду Київськї області від 14.12.2010

у справі № 10/232-10 (Привалов А. І. .....)

за позовом                               Спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Фармакер Лтд" у формі ТОВ

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 721405,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 р. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” про стягнення з відповідача 721405,05 грн., з яких 595798,63 грн. основної заборгованості, 61519,76 грн. пені, 45237,40 грн. інфляційних втрат та 18849,26 грн. – 3 % річних.

Оскаржуваним рішенням суду у даній справі позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 595798,63 грн. основної заборгованості, 61519,76 грн. пені, 45237,40 грн. інфляційних втрат та 18849,26 грн. – 3 % річних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” згідно договору купівлі-продажу № 283/1112ю, так як у видаткових накладних відсутнє посилання безпосередньо на договір. Крім того, позивачем належним чином не було доведено взаємозв’язок між договором купівлі-продажу № 283/1112ю та видатковими накладними, тому нараховані позивачем штрафні санкції є безпідставними та необґрунтованими, і не підлягають задоволенню.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд вбачає підстави для часткового скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2007 р. між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу № 283/1112-ю. Відповідно до п.п. 1.1, 2.3 укладеного договору продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує медичну продукцію, згідно замовлення на закупівлю, що додаються, і являються невід’ємною частиною даного договору. Ціна на товар, що поставляється за договором погоджуються сторонами окремо і зазначаються в накладній.

Згідно п. 5.1 договору покупець здійснює розрахунок за першу поставку товару в термін, зазначений в накладній, а за подальші поставки оплата здійснюється не пізніше 60 календарних днів від дати його отримання.

Як передбачено п. 7.2 укладеного договору від 13.09.2007 р. у разі порушення покупцем строків оплати товару, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день затримки від суми не внесеного в строк платежу.

Встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивачем поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № ФР-0000517 від 26.08.2009 р. на суму 32 282 грн., № ФР-0000511 від 25.08.2009 р. – 34 157 грн., № ФР-0000371 від 22.06.2009 р. – 28 491,30 грн., № ФР-0000353 від 15.08.2009 р. – 15 676,50 грн., № ФР-0000439 від 23.07.2009 р. – 35 484 грн., № ФР-0000403 від 03.07.2009 р. – 10 440 грн., № ФР-0000343 від 10.06.2009 р. – 12137,00 грн., № ФР-0000178 від 17.03.2009 р. – 102 895,70 грн., № ФР-0000325 від 28.05.2009 р. – 19 195,40 грн., № ФР-0000316 від 21.05.2009 р. – 5 360,40 грн., № ФР-0000268 від 27.04.2009 р. – 10 415 грн., № ФР-0000251 від 21.04.2009 р. – 46 815 грн., № ФР-0000237 від 14.04.2009 р. – 41 577 грн., № ФР-0000221 від 06.04.2009 р. – 20 740 грн., № ФР-0000200 від 01.04.2009 р. – 43 147,50 грн., № ФР-0000715 від 02.11.2009 р. – 27 912 грн., № ФР-0000681 від 26.10.2009 р. – 84 410,60 грн., № ФР-0000618 від 30.09.2009 р. – 92 428,20 грн., всього на загальну суму 663 564,60 грн.

З матеріалів справи випливає, що відповідач видав довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ААА № 280981 від 27.08.2009 р., серії ААА № 280957 від 28.08.2009 р., серії ААА № 028366 від 24.06.2009 р., серії ЯПС № 500847 від 16.06.2009 р., серії ААА № 028953 від 24.07.2009 р., серії ААА № 028647 від 06.06.2009 р., серії ЯПС № 500881 від 11.06.2009 р., серії ЯПП № 945292 від 18.03.2009 р., серії ЯПС № 500911 від 29.05.2009 р., серії ЯПС № 501900 від 22.05.2009 р., серії ЯПС № 501601 від 28.04.2009 р., серії ЯПС № 501260 від 22.04.2009 р., серії ЯПП № 945967 від 14.04.2009 р., серії ЯПП № 945773 від 01.04.2009 р., серії ААА № 579818 від 03.11.2009 р., серії ААА № 579724 від 26.10.2009 р., серії ААА № 281385 від 30.10.2009 р. на ім’я Малети Сергія Івановича, вказані довіреності додані до матеріалів справи, як докази.

Відповідач лише частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, згідно з видатковими накладними залишок вартості товару у сумі 595 798,63 грн. залишений відповідачем не сплаченим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 137/10 від 20.08.2010 р., в якій просив в строк до 30.08.2010 р. сплатити суму заборгованості у розмірі 595 798,63 грн. та нараховану пеню у розмірі 44 089,12 грн., однак відповідач відповідь на претензію не надав.

Тому, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підлягає задоволенню стягнення з відповідача 595 798,63 грн. основного боргу за укладеним договором купівлі-продажу, оскільки позивач належним чином довів в своїй позовній заяві те, що відповідач не виконав свої зобов’язання та не сплатив коштів за медичну продукцію.

Крім того, позивач просив з відповідача стягнути 61519,76 грн. пені, 45237,40 грн. інфляційних втрат та 18849,26 грн. – 3 % річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами п. 7.2 договору, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день затримки від суми не внесеного в строк платежу.

Розрахунок позивача стосовно нарахування пені, який був прийнятий судом першої інстанції та задоволений в повному обсязі, спростовується доводами відповідача, який посилається на той факт, що нарахування пені необхідно було здійснювати лише за видатковими накладними № ФР-0000618 від 30.09.2009 р. – 92 428,20 грн., № ФР-0000715 від 02.11.2009 р. – 27 912 грн., № ФР-0000681 від 26.10.2009 р. – 84 410,60 грн.

Відповідач вище зазначене підтверджує тим, що для стягнення пені встановлена позовна давність в один рік, крім того, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців, а тому вважає, що строк позовної давності щодо стягнення пені по інших видатковим накладним, які враховував позивач при нарахуванні пені пропущений.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

На підставі вказаних норм права та враховуючи доводи відповідача розрахунок пені позивача є необґрунтованим, тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 20336,69 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність стягнення 3 % річних в сумі 18 849,26 грн. та 45 237,40 грн. інфляційних втрат, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, та розрахунок позивача вказаних сум не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 103 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції, в частині стягнення частини пені, в іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2010 р. по справі № 10/232-10 скасувати в частині стягнення частини пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (08130, Київська область, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 4; код ЄДРПОУ 21643699) на користь Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Фармакер ЛТД” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ( юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 35, кв. 192; фактична адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 9-Б, оф. 6, код ЄДРПОУ 20052987) 20336 (двадцять тисяч триста тридцять шість) грн. 69 коп. пені.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2010 р. по справі № 10/232-10 залишити без змін.

Справу № 10/232-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Маляренко А.В.

Судді                                                                                          Дикунська С.Я.

                                                                                          Зеленін В.О.

18.03.11 (відправлено)