Постанова № 14414764, 01.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011                                                                                           № 8/97

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко А.І.

суддів:           Отрюх Б.В.

          Михальська Ю.Б.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача : Душин Андрій Володимирович – адвокат.

від відповідача: представник не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Аграрій"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010

у справі № 8/97 (Оленич Т.Г. .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Салті-Брок-2000"

до                                                   Дочірнє підприємство "Аграрій"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 169218,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до відповідача про стягнення 169218, 00 грн. боргу по оплаті послуг складу тимчасового зберігання, наданих на підставі договору № 14/СЗГ від 01.04.2010р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010р. у справі №8/97 позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 103482 грн. боргу, 1034,82 грн. державного мита та 144,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДП „Аграрій” в доход державного бюджету 500 грн. штрафу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості в розмірі 65736, 00 грн. та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що лише 16.08.2010р. позивачем було отримано від відповідача підписані останнім примірники актів здачі-прийняття робіт на суму 65736, 00 грн., які двічі направлялись позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням 22.06.2010р. та 20.07.2010р. Позивач зазначає, що факт надання відповідачу послуг, зафіксованих у даних актах, в обсягах та за ціною, що в них вказані, є підтвердженими належним чином. Позивач вважає, що дані письмові докази підлягають прийняттю судом апеляційної інстанції в порядку ст.. 101 ГПК України, оскільки вони не були надані суду першої інстанції з причин, які не залежали від позивача.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати повністю та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та чинному законодавству, а також на порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що загальна сума наданих послуг не відповідає дійсності, оскільки відповідач не підписував акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р, № 1-00001403 від 08.06.2010р, № 1-00001464 від 14.06.2010, № 1-00001587 від 22.06.2010р., а отже, зазначені в актах послуги, позивачем не надавались.

На думку апелянта посилання позивача на гарантійний лист ДП «Аграрій», в якому останній підтвердив надання послуг по даних накладних не відповідає дійсності, оскільки гарантійний лист не є документом, який підтверджує надання послуг.

Крім того, відповідач зазначає, що у договорі про надання послуг складу тимчасового зберігання № 14/СТЗ строк оплати не встановлений, а тому відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України обов»язок щодо оплати вартості наданих послуг не настав, оскільки на адресу відповідача не надходило вимоги про оплату.

Також відповідач посилається на те, що місцевим судом в порушення норм процесуального права було розглянуто справу у відсутності повноважного представника відповідача, оскільки не отримував ухвалу про призначення справи до розгляду та був позбавлений права на захист своїх інтересів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. № 8/97 вищезазначене рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. № 8/97 скасовано, справу направлено на перегляд до Київського апеляційного господарського суду.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушенням ст. 101 ГПК України, не взято до уваги та не надано оцінки поданим позивачем актам здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010, №1-00001464 від 14.06.2010, № 1-00000634 від 14.06.10 та №1-00001587 від 22.06.2010, долучених до апеляційної скарги, підписаних та скріплених печаткою відповідача, які були отримані позивачем лише 16.08.10, тобто, після прийняття рішення місцевим господарським судом із зазначенням причин, з яких він не міг надати вказані докази суду першої інстанції.

Ухвлою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2011р. було порушено апеляційне провадження у справі № 8/97, справу призначено до розгляду.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотнім повідомлення про врученням рекомендованого поштового відправлення № 10545566 від 27.01.2011р., про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

01.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Салті-Брок-2000” (виконавець за умовами договору) та Дочірнім підприємством “Аграрій” (замовник за умовами договору) було укладено договір про надання послуг складу тимчасового зберігання №14/СТЗ. за умовами якого замовник розміщує товари на склад виконавця, що знаходиться за адресою: м. Ніжин, Борзнянський шлях, 57 Г, умови постачання –СІР–по правилах Інкотермс-2000, а виконавець приймає товар на зберігання під митним контролем та надає замовникові прості складські послуги.

Відповідно до розділу 2 укладеного договору замовник зобов’язався надати виконавцеві належними чином оформлені в митному відношенні товарно-транспортні документи, рахунки, і у разі потреби –дозвіл на ввезення (вивіз) товару до (з) України; компенсувати всі понесені виконавцем витрати, пов’язані з виконанням даного договору, своєчасно і належним чином здійснити розрахунок з виконавцем за надані послуги і виконану роботу.

                    Виконавець взяв на себе зобов’язання приймати товар замовника в асортименті, кількості місць, вказаних в товарно-траспортних документах та розмістити товар на складі в робочий час; здійснювати необхідні навантажувально-розвантажувальні роботи; забезпечити умови зберігання товару, що виключає пошкодження, порушення упаковки.

Відповідно до розділу 4 договору сторонами встановлено порядок взаєморозрахунків, згідно якого замовник сплачує виконавцеві винагороду за надані послуги згідно цього договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розмір винагороди визначається за тарифом, затвердженим виконавцем. Якщо вантаж забирається зі складу повністю –остаточний розрахунок проводиться в день відвантаження останньої партії товару. При тривалому зберіганні розрахунки проводяться щотижня згідно рахунків.

          Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки поєднує в собі елементи договору про надання послуг та договору зберігання, що не суперечить ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

В підтвердження виконання взятих на себе зобов’язань по договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки:

№1-00000966 від 22.04.2010р., №1-00000973 від 23.04.2010р., №1-00001030 від 26.04.2010р., №1-00001001 від 27.04.2010р., №1-00001021 від 29.04.2010р., №1-00001022 від 29.04.2010р., №1-00001072 від 30.04.2010р., №1-00001073 від 30.04.2010р., №1-00001109 від 01.05.2010р., №1-00001110 від 06.05.2010р., №1-00001114 від 10.05.2010р., №1-00001140 від 11.05.2010р., №1-00001141 від 11.05.2010р., №1-00001142 від 11.05.2010р., №1-00001143 від 11.05.2010р., №1-00001209 від 17.05.2010р., №1-00001297 від 21.05.2010р., №1-00001298 від 21.05.2010р., №1-00001364 від 31.05.2010р., №1-00001365 від 31.05.2010р., №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 22.06.2010р. згідно яких відповідачу було надано позивачем послуг складу тимчасового зберігання на загальну суму 214416грн.40коп.

Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної оплати наданих позивачем послуг складу тимчасового зберігання, оплатив частково надані позивачем послуги. За розрахунком позивача заборгованість відповідача за послуги складу тимчасового зберігання, надані на підставі договору №14/СТЗ від 01.04.2010р., складає 169218грн.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий суд дійшов висновку, що аналіз вищенаведених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчить, що всі акти підписані відповідачем та скріплені його печаткою, крім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р.на суму 3456,00 грн., №1-00001403 від 08.06.2010р. на суму 23904,00 грн.,, №1-00001464 від 14.06.2010р. на суму 17928,00 грн., №1-00001587 від 14.06.2010р. на суму 23904 грн., а всього 65736 грн.

          При цьому місцевий суд дійшов правильного висновку, що з гарантійного зобов’язання №б/н від 07.06.2010р. вбачається, що відповідач визнав наявність заборгованості за послуги складу тимчасового зберігання, в обсязі та на суму, визначених в акті-здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р., на оплату яких виставлений позивачем рахунок №1-00000582 від 31.05.2010р., та гарантував погашення заборгованість за отримані по цьому акту послуги в термін до 14.06.2010р. Тобто місцевий суд дійшов висновку, позивачем були фактично надані, а відповідачем прийняті послуги, визначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001365 від 31.05.2010р., у зв»язку з чим позов задоволено в частині стягнення 103482, 00 грн. боргу.

В іншій частині позову було відмовлено, оскільки місцевий суд дійшов висновку, що докази надання послуг складу тимчасового зберігання, визначених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010, №1-00001464 від 14.06.2010, №1-00001587 від 22.06.2010, в матеріалах справи відсутні, оскільки із вказаних документів неможливо встановити надання –отримання сторонами послуг складу тимчасового зберігання, саме в обсязі та вартістю, зазначених у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00001403 від 08.06.2010р., №1-00001464 від 14.06.2010р., №1-00001587 від 14.06.2010р.

Як вбачається з копій разових перепусток для в»їзду на територію ВМК ТОВ «Салті-Брок-2000» та актів про розміщення товарів і транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на СТЗ 102000000136В, на територію позивача в період з 22.04.2010р. по 08.05.2010р. прибуло 30 автомобілів з вантажами для відповідача, який згідно умов договору було передано на зберігання до складу тимчасового зберігання.

Відповідно до абз. 2 розділу 3 договору розмір винагороди виконавцю визначається за тарифом, затвердженим виконавцем.

Згідно затверджених позивачем наказом № 2 від 11.01.2010р. тарифів на послуги вантажного митного комплексу, які діють з 01.02.2010р., вартість послуг із зберігання товару на СТЗ складає 35 грн. /м.кв добу або 0,1% від вартості вантажу, але не менше 69 грн. /добу.

Позивач суду пояснив, що і спірні акти здачі прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 65736грн. і ті акти. Які були належним чином підписані сторонами, фактично оформлялися на одні й ті самі вантажі, що, відповідно, займали одну й ту ж площу, але за різні періоди зберігання.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги зі зберігання одних і тих же вантажів лише за певні періоди, зокрема, періоди включені до підписаних сторонами та скріплених печатками актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), але відмовив у стягненні заборгованості за зберігання тих же самих вантажів у періоди, що увійшли до актів, від підписання яких відповідач необґрунтовано відмовлявся.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням від 22.06.2010р. (до звернення позивачем з позовом до суду), який отриманий відповідачем 29.06.2010р. та 20.07.2010р. ( після звернення до суду з позовом) направлялись спірні акти та рахунки № 1-00001403 від 08.06.10р. на суму 23904, 00 грн.( рах.№1-00000609 від 08.06.2010р.), № 1-00001464 від 14.06.10р. на суму 17928, 00 грн. (рах. № 1- 00000634 від 14.06.2010р.) та № 1-00001587 від 14.06.10р. на суму 23904, 00 грн. ( рах. № 1-00000693 від 22.06.2010р.), а всього на суму 65736, 00 грн.

Відповідачем вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (послуг) були підписані, скріплені печаткою та направлені на адресу позивача, однак отримані останнім 16.08.2010р.

Відповідно до ст. 101 ГПУ України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справ. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин що не залежали від нього.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що оскільки копії підписаних відповідачем примірників зазначених актів були отримані після винесення рішення по суті спору, докази підписання зазначених актів з об»єктивних причин не могли бути надані позивачем в судове засідання в місцевому суді, колегія приходить до висновку, що дані письмові докази підлягають прийняттю в порядку ст. 101 ГПК України.

Згідно ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 169218, 00 грн. боргу по оплаті послуг складу тимчасового зберігання, наданих на підставі договору № 14/СЗГ від 01.04.2010р. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, протягом розгляду справи у місцевому суді відповідача тричі було зобов»язано судом надати відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують викладені у ньому обставини, а також тричі зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків, представити суду належним чином оформлений акт звірки, ініціативу проведення якої покладено на відповідача. Відповідач, в свою чергу вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав та не вчинив дій, направлених на проведення звірки взаєморозрахунків, про поважність причин неможливості виконання вимог місцевий суд не повідомив. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у зв»язку з невиконанням вимог суду без поважних причин в порядку п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України з нього має бути стягнуто штраф у розмірі 500грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, суду не надано доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення заборгованості перед позивачем.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Салті-Брок-2000» підлягає задоволенню, у зв»язку з чим рішення місцевого суду підлягає зміні. Апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Аграрій» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аграрій» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Салті-Брок-2000»

задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2010р. по справі № 8/97 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Аграрій” (вул. Центральна, 10, смт. Носівка, Чернігівська область ідентифікаційний код 32995702, р/р №26006102397 в АТ „Райффазен Банк Аваль”, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Салті-Брок-2000”(14017, вул. Жабинського, 9, к. 16, м. Чернігів ідентифікаційний код 30647619, р/р №26001004462 в ПАТ „Полікомбанк” м. Чернігів, МФО 353100) 169218, 00 грн. боргу, 1692 грн.18коп. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 328, 68 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Аграрій”, вул. Центральна, 10, смт. Носівка, Чернігівська область (ідентифікаційний код 32995702, р/р №26006102397 в АТ „Райффазен Банк Аваль”, МФО 380805) в доход державного бюджету (рах.№31118106700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, отримувач –Державний бюджет м.Чернігова, код ЄДРПОУ –22825965, код платежу –21081100) 500грн. штрафу.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Справу № 8/97 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Тищенко А.І.

Судді                                                                                          Отрюх Б.В.

                                                                                          Михальська Ю.Б.

09.03.11 (відправлено)