Рішення № 14414630, 22.03.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р.Справа № 11/5025/164/11 За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Колибаївка Камянець-Подільського району

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Камянець-Подільський комбікормовий завод”, с. Гуменці Камянець-Подільського району

про стягнення суми 183789,36 грн. з якої 156685,00 грн. основного боргу, 20369,05 грн. заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції, 6735,31 грн. 3% річних

Суддя Радченя Д. І.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2по довіреності б/н. від 18.06.2010 р.;

ОСОБА_1 фізична особа-підприємець

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Суть спору: Позивач - фізична особа підприємець ОСОБА_1, с. Колибаївка Камянець-Подільського району, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю „Камянець-Подільський комбікормовий завод”, с. Гуменці Камянець-Подільського району 183789,36 грн. заборгованості, яка, як вказує позивач, виникла відповідно до договору про уступку вимоги від 19.03.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав повністю та наполягав на його задоволені, мотивуючи тим, що позов заявлений обґрунтовано та підтверджений наявними в матеріалах справах доказами.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи рекомендованим листом, проте письмового відзиву на позов не подав, представника в судове засідання не направив, причини неявки та невиконання вимог суду не повідомив.

Представник третьої особи в засідання суду також не зявився, проте у письмовому поясненні від 22.03.2011р. зазначив про те, що на момент укладення між ПП ОСОБА_1 та ПП „ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги, заборгованість ТзОВ „Камянець-Подільський

комбікормовий завод” перед ПП „ОСОБА_3 становила 156685,00грн., що підтверджується первинною документацією та наявними в справі актами звірки.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, село Колибаївка Камянець-Подільського району, як субєкт підприємницької діяльності фізична особа зареєстрована Камянець-Подільською районною державною адміністрацією 07.09.2009р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2

20.03.2009р. між ПП „ОСОБА_3 (постачальник) та ТзОВ „Камянець-Подільський комбікормовий завод” (покупець) було укладено договір поставки №22, відповідно до умов якого постачальник зобовязувався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар (макуху соняшникову, пшеницю, кукурудзу) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.

Відповідно до п. 7.1. оплата за даним договором здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару на протязі 14 банківських днів з дати поставки.

Пунктом 8.1. даного договору сторони передбачили, що в разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до п. 7.1. договору більше на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від вартості частини товару, що був поставлений , але не оплачений.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання. (п. 11.1.)

Позивач та Відповідач досягли згоди з усіх істотних умов Договору, що підтверджено підписами сторін на договорі.

Відповідно до специфікації №1 та №2 до договору поставки №22 від 20.03.2009р. сторони узгодили кількість, ціну, загальну вартість та дату поставки товару.

На виконання умов даного договору, постачальником на адресу покупця було поставлено товар на суму 691685,60грн., згідно накладної (із відміткою про отримання товару відповідачем) № 2 від 24.03.2009р. на суму 59299,00грн., №3 від 27.03.2009р. на суму 22401,00грн., №4 від 30.03.2009р. на суму 35853,00грн., №5 від 03.04.2009р. на суму 126388,00грн., №6 від 06.04.2009р. на суму 40451,00грн., №7 від 21.04.2009р. на суму 63004,26грн., №8 від 27.04.2009р. на суму 34713,00грн., №9 від 29.04.2009р. на суму 35340,00грн., №10 від 05.05.2009р. на суму 357936,00грн., а також № 30 від 10.08.2009р. на суму 34385,00грн., №31 від 14.08.2009р. на суму 29716,00грн., № 32 від 18.08.2009р. на суму 35976,00грн., № 33 від 26.08.2009р. на суму 42288,00грн., № 34 від 31.08.2009р. на суму 25851,60грн., № 36 від 10.09.2009р. на суму 70224,00грн., згідно довіреності №415/1 від 10.08.2009р.

Відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар на суму 535000,00грн., залишок несплаченої заборгованості на день подання позову до суду становить 156685,00грн.

25.02.2010р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків за період: 2009 рік, згідно якого підтвердили заборгованість в сумі 156685,00грн.

19.03.2010р. між Приватним підприємством „ОСОБА_3 (первісний кредитор) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) було підписано договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №22 від 22.03.2009р. , укладений між первісним кредитором та ТзОВ „Камянець-Подільський комбікормовий завод”.

Згідно п. 3.2. договору від 19.03.2010р. первісний кредитор зобовязувався сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 08.04.2010р. шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.

06.12.2010р. ПП „ОСОБА_3 надіслало на адресу відповідача ТзОВ „Камянець-Подільський комбікормовий завод” повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні.

Позивачем 23.12.2010р. направлено на адресу відповідача лист-претензію на суму 156685,00грн., відповідь на яку позивач не отримав, заборгованість не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем зобовязань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 183789,36грн., з якої 156685,00 грн. основного боргу, 20369,05 грн. заборгованості з урахуванням встановлено індексу інфляції та 6735,31 грн. 3% річних (за період прострочення з 10.08.2009р. по 14.01.2011р.) згідно поданого розрахунку.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обовязків сторін є укладення між ними договору. В силу зобовязання боржник зобовязаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, тобто сплати боргу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Розглядом матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини характерні для договору поставки. Про вказане свідчить наявність в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних сторонами, в яких сторони погодили асортимент, кількість та вартість товару.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП „ОСОБА_3 (постачальник) та ТзОВ „Камянець-Подільський комбікормовий завод” (покупець) було укладено договір поставки №22 від 20.03.2009р.відповідно до умов якого постачальник зобовязувався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити на умовах цього договору товар (макуху соняшникову, пшеницю, кукурудзу) із кількісними та якісними показниками, що визначаються умовами цього договору.

При цьому, ПП „ОСОБА_3 виконало зобовязання по договору поставки, поставивши відповідачу товар на суму 691685,60грн. згідно наявних в матеріалах справи накладних із відміткою про отримання товару відповідачем.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару із врахуванням умов, викладених у договорі, виконав частково, залишок несплаченої заборгованості станом на день подання позову до суду становить 156685,00грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що між Приватним підприємством „ОСОБА_3 (первісний кредитор) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) було підписано договір про відступлення права вимоги від 19.03.2010р., відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №22 від 22.03.2009р. , укладений між первісним кредитором та ТзОВ „Камянець-Подільський комбікормовий завод”.

Відповідно до п. 1.1. ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 цього ж кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору про відступлення права вимоги від 19.03.2010р. вбачається, що новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобовязань за основним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини , а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .

Позивачем правомірно проведено розрахунок та заявлено до стягнення інфляційних витрат у сумі 20369,05 грн. та 3% річних у сумі 6735,31 грн. (за період прострочення з 10.08.2009р. по 14.01.2011р.) згідно поданого розрахунку.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Колибаївка Камянець-Подільського району до Товариства з обмеженою відповідальністю „Камянець-Подільський комбікормовий завод”, с. Гуменці Камянець-Подільського району про стягнення суми 183789,36 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Камянець-Подільський комбікормовий завод”, с. Гуменці Камянець-Подільського району вул. Вербецьке шосе, 1 (р/р 260090100811 в ТОВ КБ „Фінансова ініціатива” м. Київ, МФО 380054 код. ЄДРПОУ 34422333) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, НОМЕР_3 (р/р НОМЕР_4 в АТ „ОТП Банк” в м. Києві МФО 300528 іден. № НОМЕР_1) 156685,00грн. (сто пятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят пять гривень 00 коп.) основного боргу, 20369,05 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят девять гривень 05 коп.) інфляційних, 6735,31 грн. (шість тисяч сімсот тридцять пять гривень 31 коп.) 3% річних, 1837,89грн. ( одна тисяча вісімсот тридцять сім гривень 89 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя Д.І. Радченя

Повне рішення складено: 23.03.2011р.

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2 позивачу,

3- відповідачу.