Рішення № 14414245, 24.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2011 Справа № 5024/362/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фірми "ТЕС"

до Комунального підприємства "Азовкомунсервіс"

про стягнення 15272 грн. 45 коп.

за участю представників:

позивача - не прибув

відповідача - не прибув

Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 12865 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 1146 грн. 50 коп. штрафу, 400 грн. 54 коп. пені, 599 грн. 25 коп. 20% річних та 261 грн. 16 коп. інфляційних втрат.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду про порушення справи (а.с. 24), але відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

У зв'язку з цим справа, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

в с т а н о в и в:

Між сторонами був укладений Договір №12 від 25 жовтня 2010 року поставки нафтопродуктів (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність покупця світлі нафтопродукти, а відповідач - прийняти нафтопродукти та своєчасно оплачувати його у відповідності з умовами даного договору.

Згідно видаткової накладної №РТ-0012950 від 01 листопада 2010 року позивач передав відповідачу нафтопродукти вартістю 11465 грн. Факт отримання відповідачем нафтопродуктів також підтверджується Довіреністю №51/1 від 01.11.2010 року.

Відповідно до пункту 3.1. Договору умови поставки - відстрочка платежу за поставлений товар. Покупець зобов'язується оплатити відвантажені в його адресу нафтопродукти протягом 7-ми календарних днів з моменту виписки постачальником видаткової накладної на товар.

Відповідачем вартість отриманих від позивача нафтопродуктів не сплачена, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 11465 грн.

Позивач посилаючись на пункт 3.2. Договору, яким передбачено, що в разі якщо покупець (відповідач у справі) не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих нафтопродуктів у вказані в п. 3.1. даного договору строки, постачальник (позивач у справі) залишає за собою право відкоригувати вартість відвантажених нафтопродуктів по ціні, що діє на момент оплати (в разі збільшення ціни), просить стягнути з відповідача вартість поставлених за видатковою накладною №РТ-0012950 від 01 листопада 2010 року нафтопродуктів за ціною, що діяла на 31.01.2011 року, в сумі 12865 грн.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Змін до Договору щодо збільшення ціни поставлених нафтопродуктів сторонами не вносилось.

При цьому суд не приймає посилання позивача на коригування ціни поставлених нафтопродуктів, оскільки сторонами в Договорі не визначено порядку корегування ціни, а саме не зазначено на підставі яких документів має корегуватись вартість поставлених нафтопродуктів. Також слід, зазначити, що фактична сплата відповідачем нафтопродуктів не здійснювалась. У зв'язку з цим суд не приймає як доказ збільшення ціни поставленого товару прейскурант цін паливно-мастильних матеріалів на 31.01.2011 року.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 11465 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. Договору сторонами передбачено збільшення процентів річних що підлягають до сплати у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України до 20%.

За здійсненим судом розрахунком сума інфляційних втрат та 20% річних за прострочення сплати позивачу заборгованості, що підлягає до стягнення в розмірі 11465 грн., за період з 09 листопада 2010 року (01.11.2010 р. + 7 днів) по 31.01.2011 року (в межах періоду розрахунку здійсненого позивачем) становить 239 грн. 39 коп. і 527 грн. 70 коп. відповідно.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (далі –Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 5.4. Договору сторонами було обумовлено, що у разі несвоєчасної оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Пунктом 5.3. Договору встановили, що в разі не виконання або не належного виконання прийнятих на себе зобов'язань винна сторона виплачує другій стороні штраф в розмірі 10% від суми порушених зобов'язнь.

Отже, нарахований позивачем штраф в сумі 1146, 50 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 11465 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 1146 грн. 50 коп. штрафу, 527 грн. 70 коп. 20% річних та 239 грн. 39 коп. інфляційних втрат. Решта позовних вимог заявлені безпідставно у зв'язку з чим в їх задоволенні має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Азовкомунсервіс" (вул. Гоголя, 196, м. Генічеськ Херсонської області, код ЄДРПОУ 32368086, р/р 26002301002881 ВТВ БВ №10021/0148, МФО 352457) на користь Фірми "Тес" (вул. Героїв Аджимушкая, 5, кв. 11, м. Сімферополь, АР Крим, код ЄДРПОУ 16512506, р/р 26008256286001 КРУ ЗАІ КБ "ПриватБанк", МФО 384436) - 11465 грн. заборгованості за поставлені нафтопродукти, 1146 грн. 50 коп. штрафу, 527 грн. 70 коп. 20% річних, 239 грн. 39 коп. інфляційних втрат, 133 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 207 грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копії даного рішення надіслати сторонам у справі.

Суддя Л.І. Александрова