Рішення № 14414240, 24.03.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2011 Справа № 5024/299/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек", м. Харків,

до приватного малого підприємства "Генезіс", м. Херсон,

про стягнення 543019 грн. 23 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: на засідання суду не прибув,

від відповідача: на засідання суду не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з приватного малого підприємства "Генезіс" (відповідач) 452511 грн. 14 коп. заборгованості за отриманий товар та 90508 грн. 09 коп. штрафу, відповідно до умов договору поставки № 722 від 16.05.2008 р. та додаткових угод до договору від 01.07.2008 р. та від 30.12.2008 р.

Позивач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2011 р. розгляд справи відкладався в зв’язку із неявкою представника відповідача та ненадання ним витребуваних документів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

16 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (постачальник) та приватним малим підприємством "Генезіс" (покупець) був укладений договір № 722, згідно з яким постачальник зобов'язується передати (постачати) у власність товар в асортименті та кількості, зазначених в накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Предметом договору поставки є наступний товар: лікарські засоби; предмети медичного призначення; інші продовольчі та непродовольчі товари, в т. ч. біодобавки (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору (п. 3.3. в редакції додаткової угоди від 30.12.2008 р.). Розрахунки за товар здійснюється відповідно до сум, які зазначені у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупець зазначає у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не зазначена покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата видаткової накладної. (п. 3.5 в редакції додаткової угоди від 30.12.2008 р.). Оплата поставлених товарів здійснюється покупцем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в п. 3.5 договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок постачальника (п. 3.6). Покупець при проведені оплати за поставлений товар зазначає номер договору та накладної, згідно яких проводиться оплата. При наявності заборгованості покупця за отриманий товар за декількома накладними, оплата зараховується в рахунок погашення заборгованості за товар отриманий раніше незалежно від призначення платежу (п. 3.7. Договору).

Згідно п. 5.7 в редакції додаткової угоди до договору від 30.12.2008 р., товар вважається переданим у власність покупця по кількості та асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом проставлення печатки юридичної особи на видатковій накладній постачальника.

Відповідальність покупця у випадку прострочення платежу більше ніж на 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання встановлена в п. 7.2. Договору як сплата постачальнику штрафу в розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу, а також суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4 та діє до 31.12.2010 року, а щодо зобов'язань за договором - до повного його виконання (п. 1.5 додаткової угоди від 30.12.2008 р.). Сторони домовилися про збільшення спеціального строку позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) та встановили строк 3 роки (п. 10.6 договору).

Відповідно до умов договору про поставку товару, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, передавши у період з 05.08.2009 року по 18.08.2010 року товар на загальну суму 456666 грн. 14 коп. Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних, скріплених печаткою підприємства, та, відповідно, зобов’язаний був протягом 30 календарних днів (п. 3.3) розрахуватись в повному обсязі. Однак, за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 4155 грн. 00 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (ІІ том а.с. 38); платіжними дорученнями № 764 та № 765 від 30.08.2010 р. (ІІ том а.с. 59-60). Позивачем сплачена сума в розмірі 4125 грн. 69 коп. зарахована в погашення заборгованості за накладними: № ХА-0089459/2 від 05.08.2009 р.; № ХА-0089469/1 від 05.08.2009 р. та № ХА-0089469/2 від 05.08.2009 р., згідно з п. 3.7 договору. Таким чином, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача за поставлений товар складає 452511 грн. 14 коп., що підтверджено видатковими накладними (І том а.с. 25-150, ІІ том а.с. 1-37), розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (І том а.с. 13-15).

Позовні вимоги про стягнення з приватного малого підприємства "Генезіс" 452511 грн. 14 коп. заборгованості та 90508 грн. 09 коп. штрафу за договором поставки №722 від 16.05.2008 р. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленої продукції виконано не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки медичних препаратів складає 452511 грн. 14 коп.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 452511 грн. 14 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 90508 грн. 09 коп. штрафу за прострочення платежу.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено право сторін за умови якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, встановлювати договором розмір штрафних санкцій у певній, визначеній грошовій сумі.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що при простроченні платежу більше ніж на 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості отриманого товару, за яким допущена прострочка платежу.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань у строки, передбачені домовленістю сторін, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов’язання з оплати поставленого товару та, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє ці вимоги у заявленій сумі - 90508 грн. 09 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" щодо стягнення з приватного малого підприємства "Генезіс" 452511 грн. 14 коп. боргу та 90508 грн. 09 коп. штрафу підлягають задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати державного мита, в розмірі 5430 грн. 19 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного малого підприємства "Генезіс", ідентифікаційний код - 21281138, адреса: буд. 47, вул. Жовтневої Революції, м. Херсон, п/рахунок - № 26006870939071 у Одеській обл. філії ПАТ "УСБ" м. Одеса, МФО - 328016 на користь приватного підприємства "Фіто-Лек", ідентифікаційний код - 21194014, адреса: кв. 47, буд. 48, проспект Гагаріна, м. Харків, п/рахунок - № 26005020014232 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО - 321767, 452511 грн. 14 коп. основного боргу, 90508 грн. 09 коп. штрафу, 5430 грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 28.03.2011 р.