Рішення № 14414211, 21.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р. Справа № 5023/770/11

вх. № 770/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Асряна А.Б. (посв. № 194 від 29.09.2008 р.)

1.позивача - Сосіної І.О. (дов. № 5363/01-17/03-16 від 03.12.2010 р.)

2.позивача - не з'явився

відповідача - Слінько Г.М. (дов. № б/н від 18.03.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків в інтересах держави

в особі 1. Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків та 2. Васищевської селищної ради Харківського району, Харківської області

до Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків

про стягнення шкоди, заподіяної засміченням земельної ділянки у розмірі 705,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області та Васищевської селищної ради Харківського району звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" шкоду заподіяну внаслідок засмічення земельної ділянки, порушення земельного законодавства та законодавства про відходи у розмірі 705,40 грн.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

Представник першого позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник другого позивача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Щодо причини своєї неявки суд не попередив.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення прокурора, представників першого позивача та відповідача всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18 травня 2010 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києва та Севастополі, в рамках розгляду звернення гр. Одокієнка P.O. від 30.04.2010 року № 395, здійснено обстеження території Васищевського лісництва, яке є структурним підрозділом ДП «Жовтневе лісове господарство».

За результатами даного обстеження Державною екологічною інспекцію в Харківській області, яка проводилась у присутності: провідного інженера з ОЗЛ ДП «Жовтневе лісове господарство» Селютіна П.В. та начальника ПУЖКХ Васіщевської сільської ради Байдака О.Д., було складено акт обстеження (дотримання вимог природоохоронного законодавства) № 06-29/70 від 18 травня 2010 року та акт обстеження засміченої земельної ділянки від 18 травня 2010 № 06-29/70-1 засм.

Відповідно до вищезазначених актів на території Васищевського лісництва виявлено смітник. Морфологічний склад смітника - побутові відходи. Площа засмічення становить 74 м.кв., об'єм відходів до 10 м.куб.

В зв'язку з виявленими порушенням посадовими особами державної екологічної інспекції в Харківській області було з урахуванням норм передбачених «Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 p., розраховано суму спричиненої шкоди та складено претензію № 146 від 22.07.2010 щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі в розмірі 705,40 грн., яку 26.07.2010 року, було направлено на адресу ДП "Жовтневе лісове господарство" (згідно, повідомлення про вручення поштового відправлення № 6107700349803), вимоги даної претензії не було виконано відповідачем у добровільному порядку.

Відповідно до п. 3 "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 p., - "Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди."

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" - "Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевим радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей".

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи» забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України - у постійне користування ліси на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним та комунальним лісогосподарським підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. У зв'язку з наведеним вище, право постійного користування лісами виникає тільки після набуття права на постійне користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, тобто ДП "Жовтневе лісове господарство", як землекористувач повинно додержуватися не тільки вимог Лісового кодексу України, а й земельного законодавства України.

Статтею 14 Конституції визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України - "землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля".

Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" - власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібнолистям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Згідно ст. 41 Закону України "Про охорону земель" - при веденні лісового господарства лісокористувачі, незалежно від форм власності і господарювання, забезпечують збереження та підвищення родючості ґрунтів, їх належний екологічний стан відповідно до вимог законодавства України.

Згідно ст. 56 Закону України "Про охорону земель" - юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє виних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Відповідно до ст. 211 Земельного Кодексу України - "Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами".

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України "Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини".

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", - „Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів."

Згідно ст. 69 даного Закону "Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів."

Згідно п 1.6 Роз’яснень Вищого Господарського суду України – “Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п. „3” ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, п. 5.9. „Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України 19.12.2006 року № 548, до повноважень Держекоінспекції, як спеціально уповноваженого органу державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, належить „подання позовів про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач, Державна екологічна інспекція в Харківській області, вважає що відповідачем, Державним підприємством "Жовтневе лісове господарство" неналежним чином не виконувались обов'язки щодо забезпечення захисту земель, запобігання негативного і еколого небезпечного впливу на земельні ділянки і забезпечення належного контролю за використанням та охороною земель, внаслідок чого було допущено засмічення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що в свою чергу призвело до погіршення екологічного стану ґрунтів.

Суд доходить до висновку про те, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідачем не доведено суду відсутності своєї вини у завданні шкоди з його боку, а докази останнього не спростовують доказів позивача по справі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 17 Лісового кодексу України, ст.ст. 96, 187, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 35, 41, 56 Закону України "Про охорону земель", ст. 33 Закону України "Про відходи", ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 55, ч. 4,5 ст. 68, ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 14 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (61017, м. Харків, Ленінський район, вул. Серіківська, 36) на користь держави в особі Васищевської селищної ради Харківського району Харківської області на р/р 33114331700436, ВДК у Харківському районі, м. Харків, код ОКПО 24134461, банк одержувача ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 “грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”, шкоду заподіяну внаслідок засмічення земельної ділянки, порушення земельного законодавства та законодавства про відходи у розмірі 705,40 грн.

Стягнути з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (61017, м. Харків, Ленінський район, вул. Серіківська, 36) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) – 102,00 грн. державного мита.

Стягнути з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (61017, м. Харків, Ленінський район, вул. Серіківська, 36) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 24 березня 2011 року

по справі № 5023/770/11.