Рішення № 14414148, 22.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011 року справа № 5020-113/2011

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99058),

про стягнення 18 799,59 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача Позняков С.О. головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 05.01.2011 (копія довіреності у справі),

Від відповідача ОСОБА_1 ФОП, паспорт НОМЕР_2, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, 13.04.2004.

Сутьспору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 9513,63 грн. відшкодування за фактичне користування обєктом та зобовязання відповідача звільнити (повернути) майно вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 451,30 кв. м, розташовані у цокольному поверсі житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, і передати це майно позивачу.

Ухвалою суду від 15.03.2011 провадження у справі в частині вимог про зобовязання відповідача звільнити (повернути) майно вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 451,30 кв. м, розташовані у цокольному поверсі житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, і передати це майно позивачу, припинено на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Позивач, 14.03.2011, передав через канцелярію суду заяву № 01/05-01/107-юр від 12.03.2011 про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 18799,59 грн. відшкодування за фактичне користування обєктом за період з 01.04.2010 по 10.02.2011.

Ухвалою суду від 15.03.2011 було прийнято збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ФОП ОСОБА_1 у засіданні суду надала відзив від 22.03.2011 на позовну заяву, в якому зі збільшеними позовними вимогами погодилась у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд

В С Т А Н О В И В :

01.04.2010 між сторонами був підписаний договір оренди нерухомого майна № 31-10.

Відповідно до п. 1.1. цього договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець (позивач) зобовязувався передати, а орендар (відповідач) прийняти в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 451,30 кв. м, розташовані у цокольному поверсі житлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі РЕП-9 (надалі - обєкт оренди), вартість якого складає, згідно незалежної оцінки станом на 30.06.2009 387 120 (триста вісімдесят сім тисяч сто двадцять) грн. без ПДВ (Додаток № 1).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата складає 1 986 грн. (одна тисяча девятсот вісімдесят шість грн.) (без ПДВ) за перший місяць оренди (Додаток № 3) та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю (п. 3.3. договору).

Вищевказане майно було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2010 (арк. справи - 13).

Пунктом 7.1. договору визначено, що даний договір діє з моменту підписання та до 03.03.2015.

Частиною другою ст. 793 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Таким чином вищевказаний договір є таким, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки укладений на строк понад 3 роки.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Оскільки договір оренди нерухомого майна № 31-10 від 01.04.2010 був укладений у простій письмовій формі, не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації, його не можна вважати вчиненим.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Проте, майно було передане за актом прийому-передачі орендованого майна від 01.04.2010 та звільнене відповідачем у ході розгляду справи і повернене позивачу за актом прийому-передачі орендованого майна від 11.02.2011.

Таким чином відповідач у період з 01.04.2010 по 10.02.2011 безпідставно користувався комунальним майном.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Право користування річчю є речовим правом, повернення в натурі якого є неможливим, у звязку з чим відшкодуванню підлягає його вартість.

З матеріалів справи судом встановлено, що вартість фактичного користування майном - вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 451,30 кв. м, розташованими у цокольному поверсі житлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, - за період з 01.04.2010 по 10.02.2011 склала 18799,59 грн.

Розрахунок вартості фактичного користування майном, здійснений позивачем, судом перевірений.

Контррозрахунку на цей розрахунок відповідачем суду надано не було.

Збільшені позовні вимоги у вищевказаному відзиві від 22.03.2011 на позовну заяву відповідачем визнані у повному обсязі.

Таким чином збільшені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки ухвалою суду від 15.03.2011 про припинення провадження у справі в частині вимог про зобовязання відповідача звільнити (повернути) майно вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 451,30 кв. м, розташовані у цокольному поверсі житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2, і передати це майно позивачу, питання розподілу судових витрат не вирішувалось, у звязку з чим судові витрати у вказаній частині підлягають також покладенню на відповідача.

Суд ухвалою від 15.03.2011 зобовязував позивача доплатити державне мито за збільшення розміру позовних вимог. Проте, державне мито доплачене позивачем не було.

З урахуванням викладеного, державне мито у сумі 85,00 грн. за збільшення розміру позовних вимог, підлягає стягненню з позивача у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача та відповідача про складення повного рішення 28.03.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99058, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у ВТБ Банк в м. Севастополі, МФО 321767, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) 18 799,59 грн. відшкодування за фактичне користування обєктом, перерахувавши:

- до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400 97% у розмірі 18235,72 грн.;

- до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 31516933700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 3% у сумі 563,87 грн.

3). Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99058, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 у ВТБ Банк в м. Севастополі, МФО 321767, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509) 188,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4). Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598) 85,00 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 28.03.2011.