Рішення № 14414020, 14.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р.Справа № 27/17-182-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Учитель М.С. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 42 117,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог (вх. ГСОО №7600/2011 від 14.03.2011р.), в звязку із зміною найменування позивача на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, просить суд розірвати договір оренди нежилого приміщення №7/002 від 28.12.2007р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 40778,39 грн., пені 1339,41 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

Як встановлено матеріалами справи, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, згідно до положення „Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради”, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. за №384-VІ та зареєстрованого за №15561050004007861, є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, що підтверджує наявність правових підстав Департаменту комунальної власності Одеської міської ради для звернення з відповідним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на положення ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також на порушення відповідачем положень спірного договору, а саме, щодо своєчасної сплати Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендної плати за користування переданим в оренду приміщенням.

У судовому засіданні 14.03.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, виданий станом на 09.02.2011 року.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за истечением срока хранения”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28 грудня 2007р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №7/002, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (далі за текстом обєкт оренди).

Відповідно до п. 2.1. договору, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України 04.10.1996 року з наступними змінами та доповненнями, та протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладення договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси від 28.12.2007р.

Умовами п. 2.2 договору встановлено обовязок орендаря, сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місять 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати Одеської міської ради. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно умов п. 2.4 договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюються у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Згідно до умов п. 3.3 договору, орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обовязків, передбачених цим договором, у тому числі невикористання орендованих приміщень та несплати орендної плати протягом 3-х місяців поспіль.

У п. 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Положеннями п. 5.3 договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення платежу, орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення обєкта оренди. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору

Відповідно до умов п. 7.8 договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На виконання умов договору оренди нежилого приміщення №7/002 позивач передав, а орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняв нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, на підставі наказу начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради від 28.12.2007р. за №1071, згідно акту приймання-передачі приміщення від 28.12.2007р. При передачі приміщення комісією встановлено, що приміщення потребує ремонту.

Термін дії договору оренди відповідно до п. 1.3 був встановлений до 27.12.2008 року. Між тим, як зазначає позивач, на підставі ч. 2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, а також враховуючи, що жодною із сторін не було вчинено дій, направлених на припинення правовідносин, договір був автоматично пролонгований кожного року на той самий строк.

Згідно наданого позивачем розрахунку, в порушення вимог зазначеного договору Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендна плата сплачувалась не своєчасно та не в повному обсязі, крім того, починаючи з грудня 2008 року відповідач зовсім перестав сплачувати орендну плату, в звязку з чим у відповідача рахується заборгованість з орендної станом на 27.12.2010р. у розмірі 40778,39 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України, звернулось на адресу орендаря з повідомленням від 29.04.2010р. за №01-15/407, в якому відмовилося від договору та просило здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та підписати акт приймання-передачі, а також просило оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 40778,39 грн. та пеню в сумі 1339,41 грн, між тим, зазначених доказів позивачем до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги, що зазначене повідомлення повернулося із відміткою „за закінченням терміну зберігання”, тобто не було отримано орендарем, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №7/002 від 28.12.2007р., виселення та стягнення заборгованості по орендній платі та пені у судовому порядку.

На виконання вимог суду 08.02.2011 року співробітниками Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було складено та підписано акт обстеження нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з якого вбачається, що приміщення на момент обстеження закрито.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Частиною 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі, зокрема, невиконання сторонами своїх зобовязань.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В абзаці другому пункту 13 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000р. №02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” зазначено, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду держаного та комунального майна”.

У відповідності до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Перевіривши наявні у матеріалах справи докази, а саме розрахунок заборгованості по орендній платі на 27.12.2010р. (а.с. 14), суд встановив факт неналежного виконання договірних зобовязань відповідачем, зокрема, в частині внесення орендної плати, тому вважає вимоги позивача про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 орендної плати у розмірі 40778,39 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи умови договору оренди приміщення, положення якого передбачають обовязок орендаря сплачувати орендну плату не пізніше 15-го числа поточного місяця, суд вважає неналежне виконання даних положень істотним порушенням умов діючого договору.

Приймаючи до уваги, невнесення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 орендної плати понад 3-х місяців поспіль, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору суд вважає вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про розірвання договору законними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобовязання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.19 цього ж Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Положеннями ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1339,41 грн. за договором, встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно визначив розмір подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, крім того пеня нарахована позивачем з порушення вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (більш ніж 182 дні), в звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1339,41 грн. підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищезазначене, суд зробив власний розрахунок пені та встановив, що загальна сума пені за договором оренди нежилого приміщення №7/002 від 28.12.2007р., яка підлягає стягненню з відповідача становить 1314,03 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 40778,39 грн., пені у сумі 1314,03 грн., розірвання договору оренди нежилого приміщення №7/002 від 28.12.2007р. та виселення відповідача з займаного приміщення.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оренди нежилого приміщення №7/002 від 28.12.2007р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1).

3.Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 72,7м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595)

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ідентифікаційний код 26302595) 40778/сорок тисяч сімсот сімдесят вісім/грн. 39 коп. заборгованості з орендної плати, 1314/одна тисяча триста чотирнадцять/грн. 03 коп. пені, 420/чотириста двадцять/грн. 92 коп. витрат на оплату державного мита та 235/двісті тридцять пять/грн. 76. коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 21.03.2011р.