Рішення № 14413956, 22.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" березня 2011 р.

Справа № 6/17-210-2011

за позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави

в особі Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області

до 1) Кілійської міської ради Одеської області

2) Виробничого кооперативу „Центр”

про визнання недійсним на майбутнє договору сервітутного землекористування.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Є. - посвідчення

від позивача: не з`явився

від відповідача 1): не з`явився

від відповідача 2): не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави, в особі Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради Одеської області (далі –відповідач 1) та Виробничого кооперативу „Центр” (далі –відповідач 2) про визнання недійсним на майбутнє договору сервітутного землекористування № 10 від 10.02.2010 року, укладеного між відповідачами.

Відповідачі відзивів на позов не надали, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

10.02.2011 року між відповідачем 1) (власник) та відповідачем 2) (землекористувач) було укладено Договір сервітутного землекористування № 10 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Кілія, вул. Гагаріна, 57/вул. Кутузова, 25.

В п. 1.1. Договору зазначається, що власник земельної ділянки - Кілійська міська рада, укладаючи цей договір діє на підставі ст.ст. 83, 99 Земельного Кодексу України.

Із змісту Договору випливає, що Кілійська міська рада фактично передає об'єкт Договору - земельну ділянку комунальної власності площею 0,2836 га за адресою: м. Кілія, вул. Гагаріна, 57/вул. Кутузова, 25 у користування ВК „Центр” для розміщення та обслуговування магазину „Універсам” . При цьому вказується, що землекористування є сервітутним.

На думку прокурора Кілійського району Одеської області зазначений договір слід визнати не дійсним з наступних підстав:

Відповідно до п. 1. ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений відносно земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим чином.

Згідно ст. ст. 98, 99 Земельного Кодексу вбачається, що змістом права земельного сервітуту є право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

Статтями 403, 404 ЦК, встановлено, що сервітут визначає об'єм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою) який полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, забезпечені водою, меліорацією та таке подібне.

Тобто, із змісту положень ЦКУ, ЗКУ випливає, що право сервітутного землекористування встановлюється тільки для вищезазначених цілей та є самостійним речовим правом.

Проте, із сукупності прав і обов'язків сторін Договору вбачається, що земельна ділянка не використовується для зазначених цілей сервітутного землекористування, та надана у користування відповідачу 2) для підприємницької діяльності - розміщення та обслуговування магазину.

Із змісту Договору, виходить, що обов'язком Кілійської міської ради є надання у користування і володіння земельної ділянки комунальної власності СПД ВК „Центр” впродовж 3 років і права вимагати від нього плату за це, та відповідного права ВК „Центр” користуватися і володіти земельною ділянкою комунальної власності впродовж 3-х років для проведення підприємницької діяльності і обов'язку вносити плату за це Кілійській міській раді.

Між тим, відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі”, договір, за яким одна сторона зобов'язана за плату передати другій стороні земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, і друга сторона зобов'язана використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, є договором оренди землі.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, оспорюваний Договір по суті є договором оренди земельної ділянки, так як повністю складається тільки з умов договору оренди земельної ділянки.

Відповідно п. 3 ст. 627 ЦК України сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини між собою на власний розсуд. Проте, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано на це, а також у випадку, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи із суті відносин між ними.

Так, згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 125 Земельного Кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає тільки на підставі договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Крім того, згідно зі ст. 15 зазначеного Закону України „Про оренду землі” невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки.

Однак, в порушення наведених вимог не була проведена державна реєстрація зазначеного Договору у встановленому законом порядку та до Договору не додавалися план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проект відведення земельної ділянки.

Крім вказаного, відповідно до ст. 124 Земельного Кодексу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, виключно до повноважень сільської, селищної, міської ради належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Однак, всупереч ст. 12 ЗК України, договір сервітутного землекористування було укладено головою Кілійської міської ради від імені Кілійської міської ради без відповідного рішення Кілійської міської ради про укладання договору сервітутного землекористування з ВК „Центр”.

Крім викладеного, суд зазначає наступне.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Землі державної та комунальної власності надаються громадянам та юридичним особам у відповідності до порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбаченим ст.123 ЗК України.

Згідно порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, надання зазначених земельних ділянок у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі розробленої відповідними юридичними та фізичними особами документації із землеустрою погодженою відповідними службами.

Відповідно, для отримання земельної ділянки у користування потрібно отримати дозвіл на розроблення землевпорядної документації, розробити її, погодити у відповідних службах, затвердити відповідно чинному законодавству та лише після цього укладати договір оренди на земельну ділянку.

Ні конституцією України, ні Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно правовими актами не передбачено встановлення сервітуту для комерційного користування.

Згідно ст.125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивач не надав доказів того, що згідно книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за ВК „Центр” на території Кілійського району не рахуються землі на праві власності та праві користування, право сервітутного користування у ВК „Центр” –взагалі існує..

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є не дотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203 Цивільного Кодексу зміст правочину не може протирічити актам цивільного законодавства та правочин повинен бути направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте, як обґрунтовувалось вище, вказаний договір протирічить вимогам Цивільного Кодексу, Земельного Кодексу, Закону України „Про оренду землі”, регулюючих відносини з оренди землі.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на наведене, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, заявленими у відповідності до чинного законодавства України, а тому договір сервітутного землекористування № 10 від 10.02.2010 року, укладений між Кілійською міською радою Одеської області та Виробничим кооперативом „Центр” слід визнати недійсним на майбутнє з покладенням на відповідачів судових витрат.

Керуючись ст. ст. 49; 82 –84 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір сервітутного землекористування № 10 від 10.02.2010 року, укладений між Кілійською міською радою Одеської області (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код - 26426148) та Виробничим кооперативом „Центр” (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 24, код - 19054731)

3. Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код - 26426148) на користь державного бюджету 42 гривень 50 коп. державного мита на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31114095700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200.

4. Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 57, код - 26426148) на користь державного бюджету 118 гривень судових витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31217259700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050000.

5. Стягнути з Виробничого кооперативу „Центр” (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 24, код 19054731) на користь державного бюджету 42 гривень 50 коп. державного мита на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31114095700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22090200.

6. Стягнути з Виробничого кооперативу „Центр” (68300, м. Кілія, вул. Леніна, 24, код 19054731) на користь державного бюджету 118 гривень судових витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу на користь головного управління Державного казначейства України в Одеській області р/р 31217259700008 в ГДКУ в Одеській області МФО 828011, код платежу за бюджетною класифікацією: 22050000.

Рішення суду набирає законної силив порядку ст..85 ГПК України

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Демешин О.А.