Рішення № 14413776, 16.03.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р. Справа № 5016/5/2011(4/1)

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Титан”,

вул. Дружби народів, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

Відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

АДРЕСА_1, 55000

АДРЕСА_2, 55002

Суддя Т.М.Дубова

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Щербакова А.В. довіреність № 27 від 15.03.11р.

Левицький І.О. довіреність № 2 від 05.01.11р.

Від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ: стягнення боргу в сумі 17801,07 грн., з яких: 14956,83 грн. основного боргу, 97,61 грн. пені, 2746,63 грн. інфляції.

15.03.11р. до господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 17801,07 грн., з яких: 14956,83 грн. - основного боргу, 97,61 грн. - пені та 2746,63 грн. - інфляції за період з січня 2008р. по грудень 2010р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обовязків по сплаті орендних платежів за договором № 28р/07 від 28.09.07р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 526, 611, 625, 762 ЦК України та ст.ст. 193, 224 ГК України.

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що позивач не надав відповідачу жодного рахунку з орендної плати, чим фактично виключив підставу для оплати орендної плати, оскільки іншого порядку внесення орендної плати вказаним договором не передбачено, а тому позивач вважається кредитором, що прострочив, і відповідно до положень ст. 613 ЦК України не має права нараховувати індекс інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Співробітники позивача щоденно обходять територію ринку та стягують орендну плату з орендарів та ринковій збір за кожен окремий день, що підтверджується копіями фіскальних чеків.

Відповідно до п.1.1. договору оренди торгового місця, відповідач займає торгове місце площею 13.5 кв.м, при цьому, п.2.1. встановлює розмір орендної плати, яка складає 18,50 грн. за 1 кв.м. займаної площі на місяць. Таким чином орендна плата складає 13,5*18,5 = 249,75 гривень на місяць. Натомість в своїх розрахунках позивач вказує суми орендної плати на місяць набагато більші, і такі нарахування нічим не обґрунтовані, а також жодних змін до договору оренди торгового місця № 28р/07 від 28.09.2007 року, внесено не було. Крім того, в розрахунку позовних вимог позивач самостійно збільшив для відповідача площу торгового місця з якого вираховується орендна плата з 13,2 кв.м до 15,3 кв.м.

Позивач нарахував пеню з січня 2008 року по грудень 2010 року, тобто за два роки, що суперечить положенням ч. 2 ст. 258 положенням ч. 6 ст. 232 ГК України. А також, вимоги з нарахування пені, не відповідають ст. 530 ЦК України, оскільки строк виконання зобов'язання за договором оренди то 28р/07 від 28.09.2007 року укладеного між сторонами ще не настав.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані в повному обсязі, тому позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

28.09.2007 року сторони уклали договір № 28р/07 оренди торгового місця, загальною площею 13,5 кв.м, для розміщення на ньому торгового павільйону відповідача, розташованого за адресою: АДРЕСА_3

Згідно п. 2.3 визначеного договору оренди торгового місця, відповідач був зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату позивачу, не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним, згідно виставленим рахункам.

Позивач виконав свої зобов'язання по договору оренди торгового місця, надав відповідачу торгівельне місце загальною площею 13,5 кв.м, що не заперечується обома сторонами.

За змістом ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно п.п. 1.1, 2.1 відповідач повинен був сплачувати 18,50 грн. за 1 кв.м.

Отже, згідно договору відповідач повинен був сплачувати орендної плати в сумі 249,75 грн. щомісяця.

Зміни до договору № 28р/07 оренди торгового місця, у тому числі щодо розміру орендної плати, сторонами відповідно до вимог чинного законодавства не вносились.

Належних доказів щодо вручення рахунків відповідачу (арк.спр. 25-34), в яких визначено розмір оренди відповідно до розрахунку боргу, позивачем не надано.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач повинен був сплачувати щомісяця не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним суму 249,75 грн., а з вересня 2007р. по грудень 2010р. всього підлягало сплаті 9990,00 грн.

Проте, відповідачем сплачено 6416,89 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №№ 1111 від 29.09.07р., 1392 від 24.12.07р., 69 від 13.02.08р., 267 від 09.06.08р., 287 від 17.06.08р., 502 від 28.07.08р., квитанціями (арк.спр. 80-81) та реєстром погашення боргу за касовим апаратом (арк.спр.90).

Надані відповідачем інші квитанції (не засвідчені належним чином) не можуть бути прийняті судом до уваги, як доказ оплати орендної плати, оскільки містять відомості про оплату торгового місця, площею 5,67 кв.м, 10,26 кв.м та включають вартість риночного збору.

Ухвалами суду відповідача двічі було зобовязано провести взаємозвірку розрахунків, ініціативу покладено на нього. За результатами звірки скласти акт, в якому зазначити всі суми та дати, номери документів первинного бухгалтерського обліку, щодо нарахування боргу та його часткового (повного) погашення, в тому числі скласти реєстр квитанцій щодо погашення боргу за касовим апаратом. Проте, відповідач належним чином вимоги ухвал суду не виконав.

За таких обставин, борг відповідача складає 3573,11 грн., який підлягає стягненню.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.3. договору оренди торгового місця сторони передбачили, що прострочення оплати торгового місця спричиняє за собою нарахування відповідачу пені в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню в сумі 97,61 грн. та інфляції в сумі 2746,63 грн. за період з січня 2008р. по грудень 2010р.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В той же час, ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами.

Виходячи з цього, пеня, встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання, але за 6 місяців та в межах строку позовної давності 1 рік, встановленого ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки, штрафу, пені. При цьому, згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги (3 роки) вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

За цих обставин, строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову щодо кожного дня окремо.

Враховуючи, що позов предявлено до господарського суду - 29.12.10р., пеню було слід нараховувати з 29.06.10р. по 29.12.10р., що складає суму 223,24 грн.

Оскільки, позивач просив стягнути пеню в сумі 97,61 грн., позовні вимоги відповідно до ст. 22 ГПК не збільшував, позов в цій частині підлягає задоволенню повністю в межах позовних вимог.

Щодо нарахованої інфляції в сумі 2746,63 грн. за період з січня 2008р. по грудень 2010р., то виконавши перерахунок, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково в сумі 292,26 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача прийняті судом до уваги частково.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Титан” (вул. Дружби народів, 4, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, код 31259110) суму 3573,11 грн. (три тисячі пятсот сімдесят три грн. 11 коп.) - боргу, 97,61 грн. (девяносто сім грн. 61 коп.) - пені, 292,26 грн. (двісті девяносто дві грн. 26 коп.) - інфляції, 39,63 грн. (тридцять девять грн. 63 коп.) - держмита та 52,53 грн. (пятдесят дві грн. 53 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 11383,72 грн. боргу, 2454,37 грн. інфляції в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 23.03.2011р.