Рішення № 14412839, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/342-27/37414.02.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до          Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»

про                     стягнення 33 716, 78 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:           Михайлівський І.В. –представник за довіреністю від 12.04.2010 року;

від відповідача: Вишепольська Є.О. –представник за довіреністю від 16.07.2010 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»про стягнення 33 716, 78 грн. за договором фінансового лізингу № 23/08/06-1 від 23.08.2006 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІБІАЙ Лізинг», яке змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», було укладено договір фінансового лізингу № 23/08/06-1. На виконання умов договору позивачем було передано в користування відповідачу майно, що є предметом договору фінансового лізингу та сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна в користування за договором № 23/08/06-1 від 23.08.2006 року щодо автотранспортного засобу марки КамАЗ, модель 5460-006, державний номер АА 1245 ВХ, номер кузова ХТС 54600061121346.

Відповідно до п. 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та п. 3.4.1.-3.4.5. договору.

Відповідач частково здійснював сплату лізингових платежів внаслідок чого за період з січня 2009 року по квітень 2009 року виникла заборгованість у сумі 21657,24 грн.

Крім того, згідно п. 8.2.1. лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (Додаток № 3 до цього договору). Проте з 2 кварталу 2008 р. по 1 квартал 2009 р. звіт в установленій формі відповідач позивачеві не надавав. Керуючись п. 11.2.3. договору позивач нарахував відповідачеві штраф у сумі 10320,00 грн.

Також позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 123,89 грн., збитки понесені у зв'язку із знеціненням грошових коштів в розмірі 623,76 грн. та пеню у сумі 991, 89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) від 01.06.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.07.2009 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 21657, 24 грн., пеню у розмірі 991, 89 грн., 3% річних у сумі 123, 89 грн., збитки від інфляції у розмірі 623, 76 грн. та штраф у сумі 10320, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Київська будівельна компанія «Київбудком»звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою відповідно до якої просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року у зв’язку із тим, що воно прийнято з порушеннями матеріального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 року касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року у справі № 33/342 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищезазначена постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на той факт, що при розрахунку лізингових платежів за спірний період позивачем наведена сума платежу (So), яка не відповідає графіку сплати лізингових платежів, який є невід’ємною частиною договору, а саме додатком 1 від 23.08.2006 року до договору № 23/08/06-1 фінансового лізингу від 23.08.2006 року. Крім того, суди попередніх інстанцій не з’ясували чи довідки про нарахування лізингових платежів складені саме за спірним договором, оскільки з довідок, які лягли в обґрунтування позовних вимог вбачається, що останні видані за договором № 23/08/06-4 від 23.08.2006 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року справу № 33/342 прийнято до свого провадження, присвоєно № 33/342-27/374 та призначено до розгляду на 23.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 23.11.2010 року оголошено перерву до 07.12.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2010 року подав витребувані ухвалою суду письмові пояснення та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 07.12.2010 року оголошено перерву до 14.12.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.12.2010 року заявив про невідповідність п. 3.4.1 договору фінансового лізингу № 23/08/06-1 від 23.08.2006 року нормам закону та просив визнати його недійсним на підставі. ст. 83 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні 14.12.2010 року оголошено перерву до 18.01.2011 року.

У зв’язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 18.01.2011 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011 року розгляд справи № 33/342-27/374 призначено до розгляду на 01.02.2011 року.

У судовому засіданні 01.02.2011 року оголошено перерву до 08.02.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 08.02.2011 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.02.2011 року заперечував проти позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року відкладено розгляд справи до 14.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.02.2011 року подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 4 045, 94 грн. основної суми заборгованості, 1015, 03 грн. –пені, 126, 78 грн. –3 % річних, 626, 29 грн. збитків від інфляції та 10320, 00 грн. штрафу.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.02.2011 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

23.08.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІБІАЙ Лізинг», яке змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(надалі - лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком»(надалі – лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 23/08/06-1 (надалі –договір).

Відповідно до п.1.1. договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток № 2 до договору), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

Згідно пункту 4.3 договору приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

На виконання зазначеного пункту договору позивачем було передано в користування відповідачу майно, що є предметом договору фінансового лізингу. Сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна в користування за договором № 23/08/06-1 від 23.08.2006 року автотранспортного засобу марки КамАЗ, модель 5460-006, державний номер АА 1245 ВХ, номер кузова ХТС 54600061121346.

Згідно частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Часина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3.1. договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю всі платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.5 договору.

У п.3.4.1 договору № 23/08/06-4 сторони погодили умову про те, що відповідач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу); сума Sn, що підлягає сплаті на користь позивача на дату фактичного виконання плетежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином: Sn = (Sо * Кn) : Ко, де Sо - сума платежу у відповідності з графіком сплати лізингових платежів; Кn - курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу згідно із графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), збільшений на 1,5%; Ко - курс гривні до долару США, за яким Акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (далі - Банк), по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг; сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США визначається за даними банку, оформленими ним відповідною довідкою; лізингодавець письмово інформує лізингоодержувача про такий курс протягом 3-х робочих днів з моменту фактичного проведення банком продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання від банку вищевказаної довідки.

До моменту отримання від банку вищевказаної довідки Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України на укладання цього договору.

Частиною 1 пунктом 3.4.2 договору передбачено, що порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений пунктом 3.4.1. договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений Національним Банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банк, по дорученню лізингодавця, фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг

Як вбачається із матеріалів справи, 16.12.2006 року позивач направив на адресу відповідача довідку про курс продажу валюти, відповідно до якої позивач здійснив продаж коштів у іноземній валюті за курсом 5, 015 грн. за один долар. Вказану довідку відповідач отримав 18.12.2006 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції наявним в матеріалах справи.

Отже, коли Кп, внаслідок коливання курсу гривні до долару США більше, ніж Ко, яке дорівнює курсу гривні до долару США станом на 23.08.2006 року або яке згідно наявної в матеріалах справи довідки банку від 22.11.2006 року становить 5,015 грн., застосовується співвідношення цих показників збільшене на 1,5%, що передбачено пунктом 3.4.1 договору.

В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому пунктом 3.4.1. договору, за умови що розмір Кп, зазначений у пункті 3.4.1. договору прирівнюється до курсу гривні до долару США, за яким Акціонерне Товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк, по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), збільшеному на 1,5 %.

Судом встановлено, що в період з листопада 2006 року по жовтень 2008 року відповідач сплатив лізингові платежі у повному обсязі з урахуванням коливання курсу гривні до долару США.

Однак, за період з листопада 2008 року по березень 2009 року відповідач здійснив оплату лізингових платежів не у повному обсязі, сплативши розмір лізингового платежу зазначеного в графіку сплати лізингових платежів, без урахування коливання курсу гривні до долару США.

Так, розмір лізингового платежу з урахуванням коливання курсу гривні до долару США за листопад 2008 року становить 8238, 50 грн., за грудень 2008 року –9379, 61 грн., за січень 2009 року –9205, 43 грн., за лютий 2009 року –9103, 44 грн. та за березень 2009 року –8922, 48 грн.

Водночас, відповідач сплатив 27.11.2008 року –1690, 00 грн. та 28.11.2008 року –4347, 79 грн. за листопад 2008 року, 29.12.2008 року –5949, 11 грн. за грудень 2008 року, 30.01.2009 року - 5906, 88 грн. за січень 2009 року, 02.03.2009 року –5841, 44 грн., 29.04.2009 року –5725, 32 грн. за березень 2009 року. Крім того, 26.05.2009 року відповідач сплатив 5710, 55 грн. та 26.06.2009 року - 5632, 43 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за період з листопада 2008 року по березень 2009 року складає 4045, 94 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач просить суд визнати недійсним п. 3.4.1 договору, оскільки коригування лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США, збільшують розміри щомісячних платежів по відшкодуванню вартості майна та збільшують його загальну вартість без укладання додаткової угоди та без заключення суб’єкта оціночної діяльності

Суд не погоджується із заперечення відповідача, оскільки при здійсненні коригування лізингових платежів факт зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відсутній, сума відшкодування вартості майна залишається незмінною за весь час дії договору, адже коригування розмірів лізингових платежів згідно з пунктами 3.4.1-3.4.4 договорів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів, а саме –комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, у той час як сума, що відшкодовує частину вартості майна, залишається незмінною.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що п. 3.4.1 договору відповідає нормам закону, а тому, не вбачає підстав для визнання його недійсним.

Крім того, відповідач зазначає, що головною умовою початку перерахунку лізингових платежів, зазначених в графіку сплати лізингових платежів, є підтвердження довідкою банку перевищення фактичного курсу продажу долара США за гривню, за яким банк по дорученню лізингодавця здійснив продаж суми щомісячного валютного кредиту, над курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату укладення договору. Однак, за період дії договору ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»жодного разу не надало ЗАТ «Київська будівельна компанія «Київбудком»довідки банку про те, що розмір Ко перевищує курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення договору.

Проте, як вказувалося вище 16.12.2006 року позивач направив на адресу відповідача довідку про курс продажу валюти, відповідно до якої позивач здійснив продаж коштів у іноземній валюті за курсом 5, 015 грн. за один долар, яка була отримана відповідачем 18.12.2006 року. При цьому, суд зазначає, що умовами договору не передбачено надання позивачем довідки про курс валют кожного місяця перед сплатою лізингових платежів. А отже, за весь період дії договору Ко становила 5, 015 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних доказів, які б підтверджували здійснення повної оплати лізингових платежів не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4 045, 94 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1015, 03 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 11.2.1 договору за порушення обов’язку своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів передбачених договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із графіку сплати лізингових платежів лізингоодержувач повинен здійснювати сплату лізингових платежів до 27 числа кожного місяця включно.

При цьому, відповідно до п. 3.4.3 договору якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Розмір пені становить:

2200, 71 грн. (заборгованість) * 24% * 29 (з 28.11.2008 року по 26.12.2008 року) / 366 = 41, 85 грн.

11580, 32 грн. (заборгованість) * 24% * 2 (з 27.12.2008 року по 28.12.2008 року) / 366 = 15, 19 грн.

5 631, 21 грн. (заборгованість) * 24% * 3 (з 29.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 11, 08 грн.

5 631, 21 грн. (заборгованість) * 24% * 27 (з 01.01.2009 року по 27.01.2009 року) / 365 = 99, 97 грн.

14 836, 64 грн. (заборгованість) * 24% * 2 (з 28.01.2009 року по 29.01.2009 року) / 365 = 19, 51 грн.

8 929, 76 грн. (заборгованість) * 24% * 29 (з 30.01.2009 року по 27.02.2009 року) / 365 = 170, 28 грн.

18 033, 20 грн. (заборгованість) * 24% * 2 (з 28.02.2009 року по 01.03.2009 року) / 365 = 23, 71 грн.

12 191, 76 грн. (заборгованість) * 24% * 26 (з 02.03.2009 року по 27.03.2009 року) / 365 = 208, 43 грн.

21 114, 24 грн. (заборгованість) * 24% * 27 (з 28.03.2009 року по 23.04.2009 року) / 365 = 374, 85 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 964, 87 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 126, 78 грн. та збитки від інфляції у розмірі 626, 29 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

2200, 71 грн. (заборгованість) * 3% * 29 (з 28.11.2008 року по 26.12.2008 року) / 366 = 5, 23 грн.

11580, 32 грн. (заборгованість) * 3% * 2 (з 27.12.2008 року по 28.12.2008 року) / 366 = 1, 90 грн.

5 631, 21 грн. (заборгованість) * 3% * 3 (з 29.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 1, 38 грн.

5 631, 21 грн. (заборгованість) * 3% * 27 (з 01.01.2009 року по 27.01.2009 року) / 365 = 12, 50 грн.

14 836, 64 грн. (заборгованість) * 3% * 2 (з 28.01.2009 року по 29.01.2009 року) / 365 = 2, 44 грн.

8 929, 76 грн. (заборгованість) * 3% * 3 (з 30.01.2009 року по 27.02.2009 року) / 365 = 21, 28 грн.

18 033, 20 грн. (заборгованість) * 3% * 2 (з 28.02.2009 року по 01.03.2009 року) / 365 = 2, 96 грн.

12 191, 76 грн. (заборгованість) * 3% * 26 (з 02.03.2009 року по 27.03.2009 року) / 365 = 26, 05 грн.

21 114, 24 грн. (заборгованість) * 3% * 27 (з 28.03.2009 року по 23.04.2009 року) / 365 = 46, 86 грн.

Отже, загальний розмір 3% річних становить 120, 60 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір збитків від інфляції складає:

2 200, 71 грн. * 102,1% (індекс інфляції за грудень 2008 року) –2 200, 71 грн. = 46, 21 грн.

5 631, 21 грн. * 102,9% (індекс інфляції за січень 2009 року) – 5 631, 21 грн. = 163, 31 грн.

8929, 76 грн. * 101,5% (індекс інфляції за лютий 2009 року) –8 929, 76 грн. = 133, 95 грн.

12 191, 76 грн. * 101,4% (індекс інфляції за березень 2009 року) –12 191, 76 грн. = 170, 68 грн.

Таким чином, збитки від інфляції становлять 514, 15 грн. та підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна у розмірі 10320, 00 грн. за період з 2 кварталу 2008 року по 1 квартал 2009 року.

Відповідно до п. 8.2.1 договору лізингоодержувач зобов’язаний письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до договору).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач надав суду довідки про технічний стан предмету лізингу за період 2 кварталу 2008 року по 1 квартал 2009 року, які наявні в матеріалах справи. Однак, докази направлення на адресу зазначених довідок на адресу позивача суду не надав.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем у період з 2 кварталу 2008 року по 1 квартал 2009 року зобов’язань покладених на нього в п. 8.2.1 договору.

Згідно із п. 11.2.3 договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утриманням його у відповідності до технічних умов, правил тезнічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна вартість майна на момент укладення договору складає 258000, 00 грн.

Отже, розмір штрафу становить 10320, 00 (2580, 00 грн. * 4) та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 806 ЦК України, статтями 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київська будівельна компанія «Київбудком»(01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10; код ЄДРПОУ 24934463), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г; код ЄДРПОУ 33880354) заборгованість у розмірі 4 045 (чотири тисячі сорок п’ять) грн. 94 коп., 3% річних у сумі 120 (сто двадцять) грн. 60 коп., збитки від інфляції у розмірі 514 (п’ятсот чотирнадцять) грн. 15 коп., пеню у сумі 964 (дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 87 коп., штраф у розмірі 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 273 (двісті сімдесят три) грн. 09 коп., та 310 (триста десять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимогах відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 02.03.2011 року