Рішення № 14412306, 10.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/4010.02.11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС ЛТД"

про стягнення 26000, 00 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 26000, 00 грн., що становить заборгованість за договором б/н від 15.06.2009 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором б/н від15.06.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/40, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.02.2011 р., зобовязано сторін виконати певні дії.

В судове засідання призначене на 10.02.11 р. зявився представник позивача, надав суду документи на виконання вимог ухвали, надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача з його правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

В звязку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

15.06.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМС ЛТД" (надалі замовник) був укладений договір б/н від 15.06.2009 р. (надалі договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до положень договору виконавець перевіряє внутрішні документи замовника щодо їх відповідності вимогам чинного законодавства, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів, розробляє зміни до установчих документів, бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу з організації контролю за виконанням цих договорів, здійснює абонентське обслуговування, надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника, приймає участь у переговорах інформує Замовника про зміни в законодавстві, організує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності, регулярно здійснює особистий прийом працівників замовника та консультує їх з правових питань, виконує іншу правову роботу за дорученням замовника.

Умовами договору визначено, що вартість послуг складає 26000, 00 грн. без ПДВ (п.3.1. договору)

Проте, в порушення положень договору, відповідач не розрахувався за надані послуги, а саме не перерахував на користь позивача 26000, 00 грн., про що свідчить банківська виписка по рахунку № 26002005001365. 980 за період з 0101.10 р. по 21.12.2010 р.

Згідно з п. 4.2. договору, робота за цим договором закривається після ії виконання актом виконаних робіт.

31.12.2009 р. сторони склали акт виконаних робіт про підтвердження надання юридичних послуг виконавцем та погодили, що разом загальна вартість робіт, яка підлягає оплаті складає 26000, 00 грн.

Проте, відповідачем повністю не були виконані зобовязання за договором, а саме не було перераховано позивачу вищезазначеної суми грошових коштів.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору б/н від 15.06.2009 р. щодо повернення грошових коштів не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобовязання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 11988, 80 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 3.2. договору, оплата проводиться у розмірі 50 % - на протязі 3-х календарних днів після підписання Договору авансовим платежем на розрахунковий рахунок Виконавця, а повний розрахунок Замовник зобов'язується сплатити після підписання акту виконаних робіт підписаного обома сторонами, протягом 3-х календарних днів після підписання акту.

Згідно з п. 4.1. договору, сторони погодили, що договір набирає чинності з 15.06.2009 р. по 31.12.2009 р.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 01.01.2010 р. про сплату заборгованості за надані послуги, завірена належним чином копія якої містяться в матеріалах справи.

Листом від 01.02.2010 р. відповідач визнав заборгованість та зобовязався повністю ії погасити на протязі 3 банківських днів.

Станом на день подання позову та розгляду справи відповідач не розрахувався з позивачем, суму боргу визнав, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 31.12.2009 р. та листом відповідача від 01.02.2010 р.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 26000, 00 грн. за договором документально підтверджується, а тому підлягає стягненню.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 901 ЦК України, ст. 181, 193, 199 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМС ЛТД" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 42, ідентифікаційний код 32154106) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02002, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп., 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяКатрич В.С. Дата підписання рішення 28.02.2011 року