Рішення № 14412256, 03.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/368-40/6303.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1"

простягнення 128 520,30 грн. та розірвання договору № 20/5 від 20.05.03 Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Пастушенко О.І. - довіреність від 26.04.2010 року;

від відповідача: Шишкарьов В.С. - керівник.

В судовому засіданні 03.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" про стягнення 128 520,30 грн. та розірвання договору № 20/5 від 20.05.2003 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення умов Договору № 20/5 від 20.05.2003 року не виконав взяті на себе зобов’язання по проектуванню виробу “Пробка горілчана” та проектуванню та виготовленню шести прес-форм на виріб “Пробка горілчана”, у зв’язку з чим просить стягнути передплату по Договору в сумі 112803,00 грн. та збитки в розмірі 15717,30 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.04.10 у справі № 41/368 позовні вимоги задовольнити частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" 112803 грн 00 коп. – коштів, 15717 грн 30 коп. – збитків, 1 285 грн 20 коп. державного мита та 59 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В цій частині прийнято нове рішення. Позовні вимоги про розірвання договору № 20/5 від 20.05.2003 року задоволено. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" 85 грн 00 коп. державного мита та 59 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.11 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.10 у справі № 41/368 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 41/368 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 27.01.2011 року суддею Пукшин Л.Г було прийнято справу № 41/368 до провадження та присвоєно справі № 41/368-40/63, призначено справу до розгляду на 15.02.11.

В судове засідання 15.02.11 представники сторін з’явились, відповідач надав заяву про застосування строків позовної давності.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.02.11.

22.02.11 через загальний відділ діловодства позивач надав пояснення по справі в яких заперечує проти пропуску строку позовної давності, оскільки відповідач до цього не виконав своїх зобов’язань за договором, а строк дії договору встановлено –до повного виконання взаємних зобов’язань сторонами. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо якості виробів та пресформ, пропонував розірвати договір та відшкодувати збитки, надсилав повідомлення про розірвання договору, що в свою чергу призупиняє термін позовної давності.

У судове засідання 24.02.11 представники сторін з’явились, представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав, просив відмовити в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечував, просив застосувати строки позовної давності.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 03.03.11.

01.03.11 через загальний відділ діловодства позивач надав доповнення по справі, що залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.03.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

20 травня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (замовник) був укладений договір № 20/5, відповідно до пункту 1.1 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання по виконанню робіт з проектування виробу “Пробка горілчана”, проектуванню та виготовленню шести прес–форм на виріб “Пробка горілчана”.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору виконавець проектує виріб, проектує та виготовляє прес–форми, направляє замовнику конструкторську документацію та прес–форми в строки у відповідності зі Специфікацією 1 Додатку 1 цього Договору. Конструктивні зміни, необхідність в яких виникає за ініціативою замовника після початку виготовлення форм, ведуть тільки тоді до збільшення вартості та/або до збільшення строку виготовлення, якщо додаткові витрати, що виникли у виконавця у зв’язку з їхнім виготовленням, будуть доведені та якщо ці додаткові витрати з боку замовника будуть письмово підтверджені.

Згідно з пунктом 3.2 Договору кількість виробів постачається у відповідності зі Специфікацією 1 Додатку 1 даного Договору та в строки у відповідності з п.2.2 цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що якість деталей виробу повинна відповідати узгодженим еталонним зразкам або технічній документації.

В розділі 4 Договору сторони визначили базисні умови поставки, а саме: виконавець поставляє виріб на склад замовника (умови поставки – самовивіз). Строки поставок та узгоджень: поставка конструкторської документації та прес–форм замовнику здійснюється згідно Специфікації 1 Додатку 1 даного Договору. Зміна строків можлива лише тільки за письмовою згодою.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціни зазначаються в гривнях України та наведені в Специфікації 1 Додатку 1 даного Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору загальна вартість Договору складає 178005,00 грн, крім того, ПДВ 35601 грн., всього – 213606, 00 грн.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що розрахунок за продукцію між замовником та виконавцем здійснюється поетапно:

1-й етап здійснюється у формі попередньої оплати в розмірі 10 % від загальної вартості робіт згідно Договору за проектування креслення виробу “Дозатор” та проектування прес–форм;

2-й етап здійснюється у формі попередньої оплати в розмірі 40% від загальної вартості робіт згідно Договору за виготовлення оздоблення, з остаточним розрахунком після приймання його замовником та підписанням акту приймання–передачі робіт.

Згідно з пунктом 7.3 Договору випробування при прийманні виробів здійснюється на обладнанні виконавця. Після випробувань складається акт приймання–передачі робіт. У випадку вмотивованої відмови від приймання прес–форм сторони зобов’язані в 5-денний термін скласти двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, із зазначенням строків виконання.

Пунктом 8.1 Договору сторони узгодили, що виконавець гарантує відповідність прес – форм вимогам ДСТУ 27358-87 при дотриманні умов експлуатації, зберігання та транспортування.

Якщо в процесі гарантійного строку будуть виявленні дефекти в деталях форм, то виконавець зобов’язується за вимогою замовника без додаткової оплати доопрацювати дефектні деталі протягом 30 днів після надходження рекламації або поставити натомість якісні. (п. 8.4 Договору)

Згідно з пунктом 12.2 Договору строк дії даного Договору –грудень 2003 року.

Додатковою угодою від 14.11.03 р. до Договору № 20/5 від 20.05.03 р. пункт 5.2 Договору було викладено в наступній редакції: “Загальна вартість Договору складає 130977,50 грн., крім того, ПДВ –26195,50 грн., всього –157173,00 грн.”.

Пунктом 1.2 Додаткової угоди від 14.11.2003 року пункт 12.2 викладено в наступній редакції: “Строк дії даного Договору –до повного виконання взаємних зобов’язань сторонами”.

Додатковою угодою від 12.01.04 року сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець зобов’язується виготовити вставки прес-форми „Кришка дозатора”, початок робіт за цією угодою –12 січня 2004 року, кінець робіт – 09 лютого 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.

Додатковою угодою від 15.05.04 року сторони узгодили, що замовник доручає, а виконавець проектує та виготовляє додатковий комплект деталей для зміни функціональної роботи „Перфоратора” спрямованих на прорізку двох пробок, початок робіт –19 травня 2004 року, кінець робіт –15 липня 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.

Крім того, в подальшому сторони неодноразово корегували вимоги до виробу та завдання на проектування, виготовлення та випробування прес - форм, шляхом укладення Додаткових угод до Договору № 20/5 від 20.05.2003 року.

16.10.2008 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про розірвання укладеного між сторонами Договору № 20/5 від 20.05.2003 року, стягнення з відповідача 112803,00 грн – попередньої оплати, 15717,30 грн. –збитків та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 20/5 від 20.05.2003 року, не виконав протягом встановленого строку визначені умовами Договору роботи та не повернув сплачені позивачем за виконання робіт кошти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору від 20.05.03 № 20/05, суд дійшов висновку, що даний договір належить до договорів підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 112803,00 грн., що засвідчується банківськими виписками від 29.05.2003 року на суму 21360,60 грн., від 12.08.2003 року на суму 85442,40 грн. та від 22.11.2005 року на суму 6000,00 грн. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 28.03.2003 року по 09.10.2008 року, що підтверджується банківськими виписками віл 29.05.03 на суму 21360,60 грн., від 12.08.03 на суму 85442,40 грн., від 22.11.05 на суму 6000,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач роботи по проектуванню виробу “Пробка горілчана”, проектуванню та виготовленню прес–форм на виріб “Пробка горілчана”, які б відповідали вимогам технічного завдання та наданими позивачем зразкам належним чином не виконав.

Відповідно до п. 2.3. ДСТУ 27358-87 (копія в справі) відповідність кожної прес-форми даному стандарту здійснюється шляхом дослідження відформованих на них деталях.

В матеріалах справи наявні листи Київського науково–дослідного інституту судових експертиз, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), ДП "Укрметртестстандарт", Харківського науково–дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса та Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів, в яких повідомляється про відсутність фахівців, які можуть провести експертизу або дослідження прес-форм та зразків пробки горілчаної.

29.01.2010 року Господарський суд м. Києва направив запит до Акціонерного товариства “Росса”, з проханням провести дослідження та встановити чи відповідають надані відповідачем зразки виробу “Пробка горілчана” ДСТУ, технічним умовам, Договору та Додатковим угодам до Договору.

На запит суду 26.02.2010 року Акціонерне товариство “Росса” надало акт тестування наданих судом зразків пробки за підписом інженера по якості, яким встановлено, що надані зразки містять недоліки, які унеможливлюють їх функціональне використання.

Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України „Про судову експертизу” для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Відповідно до п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 11.11.1998 № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" за приписами частини другої статті 9 і частини четвертої статті 7 Закону для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов'язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи.

Враховуючи викладене, суд приймає в якості належного та допустимого доказу по справі Акт тестування наданих судом зразків пробки від 20.01.10 за підписом інженера по якості АТ „Росса” Маценко М.А.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач свої зобов’язання по Договору належним чином не виконав, оскільки виготовлені за допомогою виконаних відповідачем прес-форм пробки горілчані містять недоліки, які унеможливлюють їх використання.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивач направив лист № 29 від 16.06.2007 року, у якому просив повернути передплату в сумі 112 803,00 грн та відшкодувати збитки у відповідності до п. 10.1 Договору, що засвідчується фіскальним чеком № 3356 від 18.06.2007 року.

Листом від 24.07.08 № 07241 позивач направив відповідачеві повідомлення про розірвання договору з вимогою відшкодування понесених витрат, що підтверджується фіскальним чеком від 25.07.08 № 5051 та описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно зі статтею 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України установлено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Суд зазначає, що умовами договору № 20/5 від 20.05.03 передбачена можливість розірвання договору за згодою обох сторін (п.11.1 договору). Пунктом 11.2 договору встановлено можливість розірвання договору за умови повного розрахунку сторонами за своїми зобов’язаннями.

Таким чином, умовами договору № 20/5 від 20.05.03 не передбачено право сторони розривати договір в односторонньому порядку у випадку невиконання іншою стороною зобов’язань за договором.

При цьому, встановивши невиконання відповідачем умов Договору, що полягає у не переданні результатів робіт, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання Договору в судовому порядку, в порядку передбаченому ст. 651 ЦК України та застосуванню наслідків, що обумовлені статтею 653 ЦК України.

Отже позовні вимоги про розірвання Договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказів виконання робіт відповідачем не надано, попередня оплата в розмірі 112 803,00 грн, яка була сплачені позивачем по Договору № 20/5 від 20.05.2003 року перебуває у відповідача без достатньої правової підстави, а отже підлягає стягненню на користь позивача.

Стосовно строку позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 112 803,00 грн за договором № 20/5 від 20.05.2003 р., суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

Відповідно до норм ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків по договору № 20/5 від 20.05.03 підписаний та скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 09.10.08 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" перед позивачем складала 112 803,00 грн. Підписання відповідачем вказаного акта звірки свідчить про визнання позивачем свого боргу в сумі 112 803,00 грн, що є підставою для переривання перебігу позовної давності. Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 16.10.08, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 112 803,00 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення збитків в розмірі 157 17,30 грн (10% загальної вартості Договору) за прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10.1 Договору у випадку, якщо строки поставки, які зазначені в п.2.2 Договору, не дотримані виконавцем, сторони передбачили відшкодування збитків за кожний повний тиждень прострочення в розмірі 1% від загальної вартості Договору, але не більше 10% від загальної вартості Договору.

В той же час в п. 10.3 договору встановлено, що зазначені в п. 10.1. та 10.2 договору розміри неустойки не підлягають зміні в арбітражному порядку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд зазначає, що пунктом 10.1 Договору сторони погодили розмір неустойки, як спосіб забезпечення своєчасного виконання відповідачем свого зобов’язання за Договором, а не розмір збитків, які можуть бути завдані позивачу.

Специфікацією 1 Додатку 1 до Договору № 20/5 від 20.05.2003 року визначено, що строк виконання робіт складає 4 місяці.

В подальшому, Додатковими угодами до Договору строки неодноразово змінювались.

Останньою Додатковою угодою від 15 травня 2004 року сторони узгодили, що початок робіт – 19 травня 2004 року, кінець робіт – 15 липня 2004 року, решта вимог у відповідності до Договору №20/5 від 20.05.2003 року.

Додатковою угодою від 14 листопада 2003 року до Договору № 20/5 від 20 травня 2003 року пункт 5.2 Договору виклали в наступній редакції: “Загальна вартість Договору складає 130977,50 грн., крім того, ПДВ 26195,50 грн., всього – 157173,00 грн.”.

Отже, з урахуванням змінених строків виконання робіт встановлених Додатковою угодою від 15 травня 2004 року, прострочення відповідача настало з 16.07.2004 року.

Таким чином, вимоги про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем робіт за договором підряду № 20/5 від 20.05.03 мали бути пред’явлені до 17.07.2005р.

Відповідно до п.1 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування позовної давності та наслідків її спливу.

Позовна давність, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦКУ застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦКУ).

Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 15 717,30 грн., сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог у цій частині, суд, керуючись ст. 267 ЦК України, відмовляє у позовних вимогах.

Крім того, суд зазначає, що оскільки позивач не звертався з заявою про поновлення строку позовної давності, а матеріалами справи не підтверджено, наявність обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, то підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 242 грн. 17 коп., на відповідача –1128 грн. 03 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 24,78 грн., на відповідача –93,22 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 20/5 від 20.05.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче товариство “Енерго-Сервіс-1” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сайленс”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче товариство "Енерго-Сервіс-1" (01014, м. Київ, Печерський р-н, вул. Бастіонна, 15, код ЄДРПОУ 24094649) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленс" (04074, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Автозаводська, 18, код ЄДРПОУ 22954177) 112803 (сто дванадцять тисяч вісімсот три) грн 00 коп. попередньої оплати, 1 128 (одну тисячу сто двадцять вісім) грн 03 коп. державного мита та 93 (дев’яноста три) грн 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 03.03.2011р.