Рішення № 14412241, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/20911.02.11 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп"

До           Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж"

Про                    стягнення 60 529,56 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Нішта В.В. (Дов.)

Від відповідача:          Конопліцький В.О. (Дов.)

У судовому засіданні 11.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" про стягнення 60529,56 грн. (50283,36 грн. основного боргу, 10246,20 грн. пені) заборгованості за договором № 34 від 06.10.2009р., 605,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо оплати обладнання відповідно до договору № 34 від 06.10.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2010р. порушено провадження у справі № 57/209 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2010р.

21.12.2010р. в судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, в зв’язку з частковою оплатою боргу, просив стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" 38329,56 грн. (28083,36 грн. основного боргу, 10246,20 грн. пені) заборгованості за договором № 34 від 06.10.2009р.

21.12.2010р. в судовому засіданні представник Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" подав суду відзив на позовну заяву, у якому визнав позовні вимоги частково в розмірі 22684,86 грн. (15902,86 грн. основного боргу, 6782,00 грн. пені). В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12180,14 грн. основного боргу та 3464,20 грн. пені просив відмовити посилаючись на те, що при здійсненні розрахунку суми основного боргу Позивачем не було враховано умови п. 2.4. договору № 34 від 06.10.2009р. щодо зміни курсу євро, а при здійсненні розрахунку пені Позивачем порушено строки позовної давності.

В судовому засіданні 21.12.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерва до 18.01.2011р.

В зв’язку з відпусткою судді Гулевець О.В., розгляд справи № 57/209 призначений на 18.01.2011р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2010р. перенесено на 25.01.2011р.

24.01.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вих. № 774/01 від 20.01.2011р., відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" заборгованість в розмірі 173299,43 грн. (163053,23 грн. основного боргу, 10246,20 грн. пені).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" заперечив проти позовних вимог, викладених в заяві про збільшення, посилаючись на те, що обладнання на суму 135442,42 грн., на яку Позивач просить збільшити позовні вимоги, за договором № 34 від 06.10.2009р. Відповідач не отримував. Як вбачається з накладної № 80357478 від 08.10.2009р. зазначене обладнання було отримане за договором № 43, який в свою чергу ніяким чином не пов’язаний з зобов’язаннями Відповідача за Договором № 34 від 06.10.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві Позивач просив суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором № 34 від 06.10.2009р., а в подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором № 43.

Статтею 22 ГПК України передбачено серед іншого право позивача збільшити розмір позовних вимог, а також змінити підставу або предмет позову.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог розуміється зміна кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Зазначена позиція підтверджена практикою Вищого господарського суду України, зокрема постановою ВГСУ від 16.11.2010р. по справі № 46/141.

Розглянувши заяву про збільшення позовних вимог вих. № 774/01 від 20.01.2011р., суд не приймає її до розгляду, оскільки зазначеною заявою Позивачем заявлено додаткові вимоги, а саме вимоги про стягнення заборгованості за Договором № 43, який не є предметом розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/209.

В судовому засіданні 25.01.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерва до 08.02.2011р.

04.02.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" надійшли додаткові пояснення та заперечення по справі.

08.02.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" підтримав вимоги, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" у судовому засіданні 08.02.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до нього.

В судовому засіданні 08.02.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерва до 11.02.2011р.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2009 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" був укладений договір № 34 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець (Позивач) зобов’язується поставити, а Покупець (Відповідач) оплатити та прийняти обладнання (далі - товар), наведене в додатках до даного Договору, які є невід’ємною частиною даного Договору, на умовах даного Договору.

В Специфікації (Додатку № 1 до Договору) сторони погодили перелік, кількість та вартість товару, який поставляється за даним Договором, а саме:

- паро-конвекційна електрична шафа SelfCooking Center, виробник - Rational, кількість - 1 шт., вартість - 87956,15 грн.;

- льодогенератор, модель - GM1100W, виробник - NTF, кількість - 1 шт., вартість - 33704,14 грн.;

- ємність для зберігання льоду, модель - Т-260, виробник - NTF, кількість - 1 шт., вартість - 5623,14 грн.

Згідно п. 2.1. Договору вартість товару згідно Додатку № 1 на дату підписання Договору складає 127283,36 грн. в т.ч. ПДВ.

На виконання умов Договору № 34 від 06.10.2009р. 08 жовтня 2009 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" поставив Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" товар на загальну суму 127283,43 грн. згідно видаткових накладних № 80357478 та № 80357479 від 08.10.2009р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору Відповідач зобов’язувався здійснити оплату поставленого товару не пізніше 25.02.2010р.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" оплатив поставлений Позивачем товар частково в сумі 99200,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість Відповідача по договору № 34 від 06.10.2009р. складає 28083,43 грн.

У своїх запереченнях на позовну заяву Відповідач стверджує, що фактична вартість поставки за Договором № 34 від 06.10.2009р. була меншою, ніж зазначено в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та складала 121660,29 грн. Зменшення вартості обладнання порівняно із сумою, зазначеною в Специфікації, виникло внаслідок реалізації Позивачем льодогенератора та контейнеру для зберігання льоду за ціною, меншою, ніж вказано в Специфікації. А саме: відповідно до Специфікації вартість льодогенератора - 33704,14 грн., контейнеру для зберігання льоду - 5623,14 грн. Проте, відповідно до накладної № 80357478 від 08.10.2009р. вартість льодогенератора склала 28086,78 грн., а контейнеру для зберігання льоду - 4685,95 грн.

Проте, суд не приймає до уваги зазначені заперечення Відповідача, оскільки, як вбачається з накладної № 80357478 від 08.10.2009р., при визначенні фактичної вартості льодогенератора та контейнеру для зберігання льоду Відповідачем не було враховано суму ПДВ.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару (п. 2.2. Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за поставлений товар розрахувався частково.

Таким чином, стягненню з Відповідача підлягає заборгованість за договором № 34 від 0610.2009р. в розмірі 28083,43 грн., що підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 10246,20 грн. пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку несвоєчасного виконання Покупцем (Відповідачем) зобов’язань щодо оплати, Покупець (Відповідач) зобов’язаний сплатити Продавцю (Позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує проти розміру нарахованої Позивачем пені, посилаючись на те, що при здійсненні її розрахунку Позивачем порушено строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

З позовної заяви вбачається, що Позивачем здійснено розрахунок пені за період з 06.11.2009р. по 01.10.2010р. При цьому, днем звернення Позивача з позовом до суду є 29.11.2010р.

Враховуючи те, що Позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені та Відповідачем у відзиві було заявлено про застосування позовної давності, пеня підлягає перерахунку з 29.11.2009р. відповідно до вимог ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 9264,40 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Енд Беверідж" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 172, оф. 716; ідентифікаційний код 36375961; р/р 26005000415491 в ПАТ "Універсал банк" в м. Києві, МФО 322001; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркс Груп" (юридична адреса: 01004, м. Київ, площа Бессарабська, буд. 7, літера А; фактична адреса: 07403, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 61; ідентифікаційний код 34980420; р/р 26008001806911 в Центральному відділенні КМФ ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 322012) 28083 (двадцять вісім тисяч вісімдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 9264 (дев’ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 40 коп. пені, 373 (триста сімдесят три) грн. 48 коп. державного мита та 145 (сто сорок п’ять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 17.02.2011р.