Рішення № 14412153, 17.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/717.02.11

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП1 КМБ-1»про стягнення 28900,35 грн. за участю представників позивача –Крот І.В., довіреність №б/н від 30.11.2010, відповідача –не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 19714,98 грн. основного боргу, 2356,99 грн. пені, 5522,17 грн. інфляційних втрат, 1306,21 3% річних, а загалом 28900,35 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати поставленого товару за договором про виготовлення та поставку товару № 32 від 03.02.2005 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.01.2011 року.

У судовому засіданні 17.02.2011 року представник позивача надав письмові пояснення у справі.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2011 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»(замовник) укладено договір про виготовлення та поставку товару, за умовами якого виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа виконавця, далі товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов’язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Договір набуває чинності х моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2005 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами (п. 9.1 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору замовник зобов’язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 даного договору.

На виконання умов договору позивач виготовив та поставив відповідачу товар на суму 21744,36 грн., що підтверджується копіями накладних №106997 від 01.09.2008 року на суму 6 395,40 грн., №109329 від 20.09.2008 року на суму 15348,96 грн.

Проте, відповідач за отриманий на суму 21744,36 грн. товар розрахувався частково, і має заборгованість перед позивачем у сумі 19714,98 грн., що підтверджується укладеним сторонами договором про врегулювання порядку погашення заборгованості від 31.01.2011 року та актом узгодження за період з 01.01.2010 по 31.01.2011.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з виготовлення та поставки товару, а відповідач не виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 19714,98 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 19714,98 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума інфляційної складової боргу та 3% річних за спірним договором складає відповідно 5982,32 грн. та 1382,59 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 5522,17 грн. інфляційної складової боргу та 1306,21 грн. 3% річних.

Таким чином, позов в частині стягнення 5522,17 грн. інфляційної складової боргу та 1306,21 грн. 3% річних у зв’язку простроченням виконання зобов’язання з оплати поставленого товару за спірним договором на підставі ст. 625 ЦК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 8.2 договору за прострочення платежу замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Загальна сума пені за договором складає 2566,20 грн., яку нараховано судом відповідно до вимог закону та умов договору.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2356,99 грн. пені.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 2356,99 грн. у зв’язку простроченням виконання зобов’язання з оплати поставленого товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 289,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд.21, корп. 8, код 32346942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»(04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 8, код 04012164) 19 714 (дев’ятнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 98 коп. основного боргу, 5 522 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 1306 (одну тисячу триста шість) грн. 21 коп. 3 % річних, 2 356 (дві тисячі триста п’ятдесят шість) грн. 99 коп. пені, 289 (двісті вісімдесят дев’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна