Рішення № 14411953, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/528.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг» доТовариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «Софія-А» простягнення 58855,32 грн. СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –не з’явився; від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «Софія-А»(далі –відповідач) заборгованості за поставлену паперову продукцію за договором №82049-9 від 20.04.2009, укладеного між позивачем та відповідачем (далі –Договір) у сумі 43145,86 грн., пені у сумі 3274,45 грн., штрафу у сумі 6314,59 грн., а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) інфляційних втрат у сумі 4653,50 грн. та 3% річних у сумі 1466,92 грн. (всього 58855,32 грн.).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору.

Відповідач проти задоволення позову заперечував у повному обсязі та надав заперечення до позовної заяви. Свої заперечення він мотивував тим, що у нього відсутня заборгованість за Договором, оскільки позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати продукції у розмірі 43145,89 грн., здійснення яких підтверджується платіжними дорученнями №608 від 13.07.2009, №640 від 28.07.2009, №950 від 01.10.2009, № 1105 від 04.11.2009, №1191 від 25.11.2009, № 1219 від 01.12.2009, №1235 від 04.12.2009, №2941 від 27.01.2011. А отже позивачем також неправомірно нараховано відповідачу штрафні санкції.

09.02.2011 позивач повідомив, що 27.01.2011 (після порушення провадження у справі) відповідачем було перераховано на рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості 15862,35 грн., а отже між сторонами зник спір щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 15862,35 грн. Кошти в розмірі 27283,54 грн. за вказаними відповідачем платіжними дорученнями були отримані позивачем, однак останні не можуть вважатися належним виконанням Договору, оскільки призначення платежу в них зазначене інше ніж оплата отриманої продукції за Договором.

16.02.2011 позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 7946,40 грн., з яких 1624,23 грн. –інфляційних втрат, 456,49 грн. –3% річних, 3586,24 грн. –штрафу та 2279,44 грн. пені за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої паперової продукції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідач заперечив щодо нарахованих позивачем сум з підстав визначених у заперечення до позовної заяви від 21.02.2011 №21/02-11.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши оригінали наданих документів та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2009 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено договір №82049 (далі –Договір), відповідно до якого Продавець зобов’язався поставляти, а Покупець - приймати та оплачувати паперову продукцію в асортименті за умовами наведеними у Договорі та узгодженими сторонами.

Відповідно до п. 2.2. Договору погодження умов постачання певної партії Товару здійснюється відповідно до статті 181 ГК України та статей 641, 642 ЦК України наступним чином:

а) на підставі переговорів представників сторін та усної заявки Покупця Продавець забезпечує поставку попередньо погодженої партії Товару Покупцю. Факт поставки Товару Покупцю вважається пропозицією (офертою) Продавця щодо погодження кількості, номенклатури, вартості та умов сплати Товару відповідно до товаротранспортної накладної та/або рахунку;

б) у разі фактичного прийняття Покупцем відповідної партії Товару на запропонованих Продавцем умовах щодо кількості, номенклатури, вартості та умов оплати Товару, вказані умови поставки вважаються узгодженими сторонами, а Договір - укладеним в частині постачання відповідної партії Товару на відповідних умовах;

в) у разі відмови Покупця від укладення Договору в частині постачання відповідної партії Товару на запропонованих Продавцем умовах Покупець зобов'язаний прийняти поставлений Товар на безоплатне відповідальне зберігання або передати його перевізнику для повернення Продавцеві. Про неприйняття Товару Покупець зобов'язаний повідомити Продавця не пізніше наступного робочого дня.

На виконання умов Договору позивачем у період з 20.05.2009 до 25.11.2010 було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1067857,46 грн., що підтверджується наданими суду накладними та товарно-транспортними накладними.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата виконується шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця 100% суми, зазначеної в рахунках та/або накладних до договору в термін згідно виставлених рахунків. Можливе здійснення оплати векселем.

Всупереч договірним умова відповідач здійснив розрахунок за поставлену продукцію з простроченням встановлених термінів (строків).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію за наступними накладними в наступні строки:

Номер накладноїДата поставкиГраничний строк виконання зобов’язання

82049-9/141285954р04.09.200907.09.2009

82049-9/141286553р11.09.200914.09.2009

82049-9/141289446р08.10.200909.10.2009

82049-9/141289784р12.10.200913.10.2009

82049-9/141289897р13.10.200914.10.2009

82049-9/444445362р23.10.200926.10.2009

82049-9/444452441р05.01.201011.01.2010

82049-9/444452477р05.10.201015.01.2010

82049-9/444452970р14.01.201020.01.2010

82049-9/59573р19.01.201022.01.2010

82049-9/89429р21.01.201011.02.2010

82049-9/91108р10.02.201011.02.2010

82049-9/98594р28.04.201029.04.2010

82049-9/99477р07.05.201011.05.2010

82049-9/100433р18.05.201019.05.2010

82049-9/102184р04.06.201007.06.2010

82049-9/103110р14.06.201015.06.2010

82049-9/103960р23.06.201028.06.2010

82049-9/105201р07.07.201008.07.2010

82049-9/105782р13.07.201020.07.2010 Проте, відповідач у встановлений строк свого зобов’язання щодо оплати поставленого товару не виконав належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення терміну оплати за Договором Покупець сплачує:

- штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за період прострочення;

- штрафну неустойку у вигляду штрафу в розмірі 10% від простроченої до сплати більш ніж на 30 днів суми.

Користуючись своїм правом позивач просить стягнути з відповідача штраф за прострочення оплати за поставлену продукцію за накладною 82049-9/105782р від 13.07.2010, що перевищило 30 днів у розмірі 3586,24 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахованою позивачем сумою штрафу та вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню. Заперечення відповідача щодо застосування подвійної санкції не відповідає дійсності, оскільки штраф стягується не за саме прострочення, а за прострочення понад 30 днів.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2279,44 грн.

Перевіривши розрахунок, суд не погоджується з наданим розрахунком з наступних підстав. При визначенні дати початку перебігу строку прострочення оплати позивачем помилково при розрахунку банківських днів протягом, яких у відповідач має оплатити поставлену продукцію не враховано вихідні та святкові дні які є календарними та не є банківськими днями.

Суд також не погоджується з визначенням дат початку перебігу прострочення наданих відповідачем, оскільки останній плутає поняття «банківський день» та «календарний день».

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Договором не визначено іншого порядку нарахування штрафних санкцій. Таким чином, нараховуючи пеню за прострочення оплати за накладною 82049-9/105782р від 13.07.2010 позивач помилково нараховує її більше ніж за 6 місяців.

Таким чином, розрахунок пені здійснюється за наступною формулою:

«Сума простроченого платежу»* «подвійну ставку НБУ»/ 365 * «кількість днів прострочення»

Номер накладної

Граничний строк виконання зобов’язанняСума прострочен-ного платежу (грн.)період нарахування пеніКількість днів простро-чення 2 ставка НБУ

Пеня (грн.)

здо 82049-9/91108р від 10.02.201011.02.201015106,7414.02.201001.03.20101520,50%127,26 82049-9/98594р від 28.04.201029.04.201030535,329.04.201030.04.2010120,50%17,15 82049-9/99477р від 07.05.201011.05.20104624,311.05.201017.05.2010620,50%15,58 82049-9/100433р від 18.05.201019.05.20104601,4719.05.201003.06.20101520,50%38,77

82049-9/102184р від 04.06.201007.06.20104219,607.06.201014.06.2010719%15,38

82049-9/103110р від 14.06.201015.06.201010648,9115.06.201022.06.2010719%38,80

82049-9/103960р від 23.06.201028.06.201013728,3528.06.201007.07.2010919%64,32

82049-9/105201р від 07.07.201008.07.20109693,9708.07.201013.07.2010517%22,58

82049-9/105782р від 13.07.2010

20.07.2010

35862,3520.07.201010.08.20102117%350,76

35862,3510.08.201010.09.20103115,50%472,11

25862,3510.09.201022.09.20101215,50%131,79

20862,3502.09.201004.11.20106315,50%558,14

15862,3504.11.201020.01.20117715,50%518,68

Всього2371,32 Таким чином, позовні вимог, щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 2279,44 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 459,49 грн.

Перевіривши розрахунок, суд не погоджується з наданим розрахунком з підстав невірного визначення позивачем дат початку перебігу прострочення та вважає зазначені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 437,35 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1624,23 грн. Розрахунок інфляційних втрат здійснено Позивачем з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ». Таким чином, позовні вимоги в даній частині суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «Софія-А»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-Б, ідентифікаційний код 23506239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісопторг»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 42/8, ідентифікаційний код 31543614) штрафні санкції за договором №82049-9 від 20.04.2009 у сумі 7927 (сім тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 26 коп., з яких 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 23 коп. –інфляційні втрати, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 35 коп. –3% річних, 3586 (три тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 24 коп. –штраф та 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев’ять) грн. 44 коп. –пеня за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої паперової продукції, а також 79 (сімдесят дев’ять) грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 30 (тридцять) грн. 68 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б. Рішення підписано 28.02.2011