Рішення № 14411684, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/2428.02.11 за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»

про          стягнення боргу в розмірі 8468,90 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: Лосєвичева Ю.В. –представник за довіреністю

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»про стягнення заборгованості в розмірі 8468,90 грн., з яких 8203,68 грн. –сума основного боргу, 167,22 грн. –пеня, 65,63 грн. –інфляційні втрати, 32,37 грн. –3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву від 28.02.2011 вих.№ 28/02/11 про зменшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої ТОВ «Бренд Гіфтс»просить суд, у зв’язку з перерахуванням відповідачем на розрахунковий рахунок позивача основної суми боргу в розмірі 8203,68 грн., стягнути з ТОВ «Штраус Україна»суму боргу в розмірі 265,22 грн., з яких 167,22 грн. –пеня, 65,63 грн. –інфляційні втрати, 32,37 грн. –3 % річних, а також 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 17.02.2011 р. надав платіжне доручення від 22.02.2011 р. № 000000771 про доплату державного мита за подання позову в розмірі 17,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви від 28.02.2011 вих.№ 28/02/11 про зменшення та уточнення позовних вимог.

Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 28.02.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2010 р. між ТОВ «Штраус Україна»(покупець) та ТОВ «Бренд Гіфтс»(постачальник) було укладено договір № 12БД (далі –договір), відповідно до умов якого (з урахуванням додатку № 1 від 05.11.2010 р. до цього договору) позивач був зобов’язаний поставити відповідачу товар - флеш накопичувачі BG01509 4 Гб у кількості 150 шт. на загальну суму 20509,20 грн., а відповідач відповідно –сплатити узгоджену ціну товару у порядку, передбаченому в п. 2.2. договору, а саме оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника наступним чином: 60 % вартості товару покупець сплачує протягом 3 робочих днів з дати підписання договору та отримання рахунку-фактури від постачальника, 40 % вартості товару покупець сплачує протягом 3 робочих днів після отримання товару та підписання видаткових накладних.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання, згідно ст. 610 ЦК, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

05.11.2010 р. позивачем відповідачу відповідно до умов договору був виписаний рахунок-фактура № 311-11 на загальну суму 20509,20 грн., 60 відсотків від якої (12305,52 грн.) було оплачено відповідачем 11.11.2010 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки від 11.11.2010 р.

Згідно видаткової накладної від 02.12.2010 р. № РН-0000105 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20509,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання по договору у вигляді оплати 40 % вартості товару протягом 3 робочих днів після отримання товару та підписання видаткових накладних не виконав в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 8203,68 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Після порушення провадження у даній справі ТОВ «Бренд Гіфтс»здійснило проплату 40 % вартості товару протягом у розмірі 8203,68 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 23.02.2011 р., у зв’язку з чим позивачем було зменшено позовні вимоги на вказану суму.

Згідно п. 6.1., 6.4. договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору; у випадку прострочення платежів по цьому договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості договору за кожний день прострочення.

Згідно ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Відповідно до статті 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 167,22 грн. пені, 65,63 грн. інфляційних втрат, 32,37 грн. 3 % річних обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»(03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-Б, код 31513464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код 35830049) 167,22 грн. (сто шістдесят сім грн. 22 коп.) пені, 65,63 грн. (шістдесят п’ять грн. 63 коп.) інфляційних втрат, 32,37 грн. (тридцять дві грн. 37 коп.) 3 % річних, 102,00 грн. (сто дві грн.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                               С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.03.2011