Рішення № 14411596, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/2724.02.11 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛОТ"

до Відкрите акціонерне товариство Трест "Київміськбуд - 6"

про стягнення заборгованості за договором - 140 104,16 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Блудиліна М.Є., Захаров П.С. - представники за довіреністю б/н від 26.08.10 р.

від відповідача: Саченок В.О. - представники за довіреністю б/н від 29.09.10 р.

У судовому засіданні 24.02.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “МЛОТ” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-6”про стягнення основного боргу в сумі 52421,48 грн., 85182,68 грн. пені, 2500,00 грн. витрат на правову допомогу, судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 27.04.2007 року сторони уклали договір поставки № К-09/3, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передавати у визначені договором порядку та строки товар, а покупець (відповідач) зобов’язується приймати та оплачувати товар.

Згідно п. 5.1. загальна орієнтовна сума даного договору становить 200000 грн.. Остаточна сума договору визначається відповідно до укладених специфікацій на підставі загальної суми всіх оформлених сторонами накладних на поставку товару, які стають невід’ємною частиною договору.

У відповідності до п.5.5 оплата за отриманий покупцем товар здійснюється за кожну окрему партію товару на безготівковий рахунок постачальника протягом 21 банківського дня після отримання товарів, по домовленості обох сторін.

На виконання умов договору поставки від 27.04.07 № К-09/3 позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 87 760,00 грн, про що сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні.

Проте відповідачем в порушення умов договору в належні строки і в повному обсязі не сплатив за поставлений товар, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість сумі 52 421,48 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 85 182,68 грн, а також витрати на правову допомогу за договором від 19.08.10 в сумі 2 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.10 р. було порушено провадження у справі № 40/27 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.01.11.

У судове засідання 25.01.2011 року представники сторін з’явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 29.12.2010 року виконали.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, виходячи з наступного. Відповідач стверджує, що всі позовні вимоги позивача ґрунтуються на рахунках-фактурах № 37, 41, 42, 51 та видаткових накладних, в яких відсутні будь-які посилання на договір поставки № К- 09/3. Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не надано підтвердження укладення правочину між позивачем та відповідачем щодо товарів, які є предметом позову, який би було підписано уповноваженою особою відповідача та скріплено її печаткою, як це вимагає ст. 207 ЦК України. Відповідач зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо стягнення неустойки, а також, що у позивача відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 08.02.2011 у зв’язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

У судове засідання 08.02.11 представники сторін з’явились, представник позивача подав заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд відмовив в задоволенні клопотання представників позивача про забезпечення позову виходячи з наступного.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов’язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами.

Представник відповідача надав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що у видатковій накладній № 47 від 30.05.08 зазначено конкретний товар загальною кількістю 15,4 куб.м., в той час як відповідно до довіреності НБК № 457752 від 30.05.08 представник відповідача був уповноважений на отримання пиломатеріалів кількістю 21 куб.м. Крім того, довіреність НБК № 457815 від 11.06.08 не містить конкретного переліку ТМЦ, а зазначено лише «пиломатеріали 19 куб.м.», що не відповідає переліку ТМЦ, зазначених у видаткових накладних № 51 та № 52 від 11.06.08. Видаткова накладна № 62 від 07.07.08 на яку посилається позивач, взагалі не підписана представником відповідача.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.02.2011 у зв’язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

У судове засідання 17.02.11 представники сторін з’явились, надали докази для залучення до матеріалів справи.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 24.02.11.

У судове засідання 24.02.11 представники сторін з’явились, надали додаткові докази по справі. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № К-09/3 від 27.04.2007 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується передавати у визначеному договором порядку та строки товар на умовах згідно з п.п. 1.3, та 3.1 договору у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов’язується приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п.1.2, 1.3 договору найменування товару, асортимент, кількість, вартість товару, відображаються в специфікаціях (додатках), які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п.3.1 договору поставка здійснюється постачальником на умовах франко-склад покупця, відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, що пов’язані з внутрішнім характером поставки та вимогами чинного законодавства.

Передача кожної партії товару оформляється накладними (п.3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що кількість та обсяг поставок товару, їх регулярність визначаються виключно покупцем з урахуванням його потреб.

Відповідно до п. 3.6 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання представником покупця видаткової накладної, яка передається одночасно з партією товару. Товар приймається представником покупця, повноваження якого підтверджуються дорученням відповідно до Інструкції Держарбітражу П-6 і П-7.

Згідно з п. 3.7 договору при передачі партії товару постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат якості, санітарно-епідеміологічний сертифікат та інші документи за вимогою покупця.

Відповідно до п. 4.2.2 договору покупець зобов’язаний оплатити товар згідно рахунку-фактури у строки, що встановлені даним договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що загальна орієнтовна сума даного договору становить 200000,00 грн. Остаточна сума договору визначається відповідно до укладених специфікацій на підставі загальної суми всіх оформлених сторонами накладних на поставку товару, які стають невід’ємною частиною договору.

Згідно з п.5.3 договору в процесі виконання даного договору сторони мають право змінити загальну орієнтовну суму даного договору, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору, яка складає його невід’ємну частину.

Розрахунки за товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі.

У відповідності до п. 5.5 оплата за отриманий покупцем товар здійснюється за кожну окрему партію товару на безготівковий рахунок постачальника протягом 21 банківського дня після отримання товарів, по домовленості обох сторін.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За твердженням позивача, на виконання умов договору поставки від 27.04.07 № К-09/3 позивачем було поставлено відповідачеві протягом травня-липня 2008 товар на суму 71881,48 грн., про що сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні:

-          № 47 від 30.05.08 на суму 21500,00 грн. (рахунок фактура № 37 від 22.05.08 на суму 21500,00 грн),

-          № 48 від 30.05.08 на суму 5160,00 грн. (рахунок-фактура № 38 від 22.05.08 на суму 5160,00 грн.),

-          № 51 від 11.06.08 на суму 11980,80 грн. (рахунок-фактура № 41 від 11.06.08 на суму 11980,80 грн),

-          № 52 від 11.06.08 на суму 18000,00 грн. (рахунок-фактура № 42 від 11.06.08 на суму 18000,00 грн),

-          № 61 від 07.07.08 на суму 14300,00 грн. (рахунок-фактура № 52 від 07.07.08 на суму 14300,00 грн.),

-          № 62 від 07.07.08 на суму 940,68 грн. (рахунок-фактура № 51 від 07.07.08 на суму 940,68 грн).

Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей НБК № 457752 від 30.05.08, НБК № 457815 від 11.06.08, НБК № 457891 від 07.07.08.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 19 460,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

03.11.08 позивач направив відповідачу претензію, в якій запропонував погасити заборгованість по договору поставки від 27.04.07 № К-09/3 в сумі 52 421,48 грн протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

Відповідачем відповідь на претензію не надано, заборгованість не сплачена.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, цією ж статтею встановлено обов’язкові реквізити таких документів. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, видаткові накладні вважаються судом первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення; фіксують факти здійснення господарських операцій.

Здійснивши оцінку наведених доказів, судом встановлено, що інформація, відображена у видатковій накладній № 62 від 07.07.08 на суму 940,68 грн, не дає підстав стверджувати, що товар за вказаною накладною було отримано саме представником відповідача, оскільки накладна з боку відповідача була підписана не тією особою, що вказана у довіреності на отримання матеріальних цінностей НБК № 457891 від 07.07.08.

Оскільки кожна сторона, відповідно до ст. 33 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а господарський суд, відповідно до ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає недоведеним позивачем факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної № 62 від 07.07.08, а значить і факт виникнення заборгованості за поставлений товар на суму 940,68 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 51 480,80 грн (52421,48 грн –940,68 грн) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

Позовна давність, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦКУ застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦКУ).

Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені за порушення строків розрахунків за договором поставки від 27.04.07 № К-09/3 сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог у цій частині, суд, керуючись ст. 267 ЦКУ відмовляє у позовних вимогах в цій частині.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 ГПК України складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить суд стягнути 2500,00 грн. витрат на правову допомогу. За наявними у матеріалах справи доказами (договір про надання правової допомоги від 19.08.10, платіжне доручення № 124 від 30.08.10, акт виконаних робіт №1 від 26.08.10) позивачем на рахунок ПП «Юридична компанія «Профіто»було сплачено 2 500,00 грн за надання юридичної консультації. Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 900,00 грн витрат на правову допомогу.

Витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 877 грн 23 коп., на відповідача –523 грн 81 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 148,68 грн, на відповідача –87,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-6»(01023 м. Київ, вул. Первомайського, 9, код ЄДРПОУ 04012885) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЛОТ» (07800 Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 33512787) суму основної заборгованості в розмірі 51 480 (сто п’ятдесят одна тисяча чотириста вісімдесят) грн 80 коп., витрати на правову допомогу в сумі 900 (дев’ятсот) грн 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 523 (п’ятсот двадцять три) грн 81 коп. та 87 (вісімдесят сім) грн 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 28.02.2011р.