Рішення № 14411215, 10.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. Справа № 5010/350/2011-6/4

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І. , при секретарі судового засідання Строїч П. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості у розмірі 413 318 грн. 00 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: підприємець ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 від15.08.98)

від відповідача: представник Яремин І.І., (довіреність № 02-5/4 від 04.01.11)

ВСТАНОВИВ:

заявлено позов про стягнення заборгованості заборгованості в розмірі 413318 грн. за постачання продукції.

Позов мотивовано тим, що на підставі укладених між сторонами договорів №№11,12,13,14 на постачання продукції від 04.01.11 згідно специфікації на протязі січня 2011року позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 413318грн.

В порушення умов договорів(п.5.1) відповідач не здійснив оплату поставленої продукції у визначений термін - 7календарних днів з дня отримання товару, що унеможливлює виконання позивачем зобов"язань за договорами щодо наступних поставок продукції через відсутність обігових коштів та, відповідно неможливості проведення розрахунків з виробника товарів.

Як зазначено в позові, відповідач наявності заборгованості не заперечує з огляду на підписаний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Позивач заявлені вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не подав, в судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, надавши їм правову оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено ряд договорів поставки продукції №№11,12,13,14 від 04.01.11 за яким постачальник зобов"язується відпускати продукцію, а покупець- приймати та оплачувати за фактично отриману продукцію відповідно до специфікації доданої до договорів та на умовах, встановлених договороами (п.1.1 Договору). Розділом 3 Договорів передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними у специфікації до договору.

В розділі 5 (п.5.1) Договорів сторони визначилися щодо порядку оплати поставленого товару, зокрема розрахунок за кожну отриману партію товару здійснюється покупцем за умови отримання від постачальника належно оформленої товарно-транспортної накладної шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7-ми днів з дня отримання товару. Днем отримання товару(дата поставки) вважається день передачі та приймання покупцем товару(п.5.2).

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, що підтверджено підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, на протязі січня 2011року постачальником поставлено покупцю товару на загальну суму 413318грн.

У відповідності до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічне визначення містить норма ст.265 Господарського кодексу України.

В силу дії ст.629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказане вище свідчить про те, що між сторонами за договорами №11,12,13,14 від 04.01.11 відбулися господарські відносини з приводу купівлі-продажу , за якими сторони набули ряд зобов"язань, зокрема щодо поставки товару та сплати його вартості.

Однак, як свідчать обставини справи, покупець взятих на себе зобов"язань щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк не виконав.

В зв"язку з чим, позивач 17.02.11 звернувся до відповідача з письмовою претензією №02 про необхідність сплати боргу в сумі 413318грн.

Відповідачем подано суду лист про розгляд претензії від 01.03.11 302-5/582 в кому останній зазначає, що вимоги по заборгованості в сумі 413318грн. вимзнає в повному обсязі.

Про факт визнання боргу також свідчить поданий в матеріали справи засвідчений підписами та печатками сторін акт звірки розрахунків від 02.02.11.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу дії ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 цього ж Кодексу, якщо у зобов"язанні встановлений строк ( термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ч.2 ст.34 ГПК України).

Як свідчать обставини справи ,та не заперечується відповідачем, останнім зобов"язання по оплаті поставленого товару у визначений договорами строк не виконано.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення, згідно ст.49 ГПК України, слід відшкодувати з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст.33, ч.2 ст.34, ст.ст.49, ст. 82, 83-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано-Франківськ, 76000 ( код ЄДРПОУ 02143465, р/р 35414012000770, р/р 35416009000770, р/р 35417008000770 в ГУДКУ в м.Івано-Франківську, МФО 836014) на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ ОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) заборгованість в сумі 413318грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4133грн.18коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю. І.

Повне рішення складено 14.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Сивак І. М. 14.03.11