Рішення № 14411068, 28.02.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 р. Справа № 18/54-22/54-16/3-16/14-26/63

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобрин О. М., судді Фанди О. М., судді Булки В. І.,

при секретарі судового засідання Каркузаєвій Н. Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

вул. Яремчука, 2, с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська

область, 77422

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс"

вул. Промислова, 11, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська

область, 77300

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача: Івано-Франківська міська рада

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Управління розквартирування і капітального будівництва

Головного управління внутрішніх військ МВС України

вул. Народного ополчення, 9а, м. Київ, 03151

2. Головне фінансове управління Івано-Франківської обласної

державної адміністрації

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

3. Головне управління регіонального розвитку та будівництва

Івано-Франківської обласної державної адміністрації

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

4. Головне управління внутрішніх військ Міністерства

внутрішніх справ України

вул. Народного ополчення, 9а, м. Київ, 03151

5. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-фізичні особи:

1. ОСОБА_1., АДРЕСА_1 Тисменицький район, Івано-

Франківська область,77461

2. ОСОБА_2., АДРЕСА_2, м. Івано-Франківськ, 76000

3. ОСОБА_3., АДРЕСА_3, м. Івано-Франківськ, 76000

4. ОСОБА_4., АДРЕСА_4 м. Івано-Франківськ, 76000

5. ОСОБА_5, с. Задарів, Монастирийський район, Тернопільська область,

48340

6. ОСОБА_6., с. Маринопіль, Галицький район, Івано-Франківська

область, 77181

7. ОСОБА_7., АДРЕСА_5 м. Івано-Франківськ, 76000

8. ОСОБА_8, АДРЕСА_6, Львівська

область, 80400

9. ОСОБА_9, АДРЕСА_7 м. Івано-Франківськ, 76000

10.ОСОБА_10., АДРЕСА_8 м. Івано-Франківськ, 76000

11.ОСОБА_11., АДРЕСА_9 м.Івано-Франківськ, 76000

про визнання права на отримання квартир за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02 та передачі квартир в будинку АДРЕСА_10

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансКомСервіс"

вул. Промислова, 11, м. Калуш, Калуський район,

Івано-Франківська область, 77300

до: Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

вул. Яремчука, 2, с. Ямниця, Тисменицький район,

Івано-Франківська область, 77422

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

про визнання договору на дольову участь в будівництві житла від 25.02.02, що укладений ТзОВ "ТрансКомСервіс" та ВАТ "Івано-Франківськцемент"- недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: Гайдей В.В. - представник, (довіреність №01/851 від 26.07.10); Воробець В. Я. - представник, (довіреність №01/119 від 01.02.11);

від відповідача: Мар'єнко Н.С. - представник, (довіреність №5 від 17.01.11);

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Боднаренко О.В. - майор юстиції, (довіреність №3/7-116 від 24.12.10); Штефарук Є.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт, (довіреність №83/0303-20/46 від 12.01.11); Жирун Р.М. - юрисконсульт, (довіреність №1401/01-04 від 04.10.10); Буджак В.М. - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, (довіреність 1673/01-17/64в від 29.09.10);

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-фізичні особи: ОСОБА_2., (паспорт серія НОМЕР_1 від 30.03.96); ОСОБА_8, (паспорт серія НОМЕР_2 від 07.07.98); Винничук В.Я. - представник Поліщука С.П., (довіреність №551 від 02.03.09); ОСОБА_11, (паспорт серія НОМЕР_3 від 27.11.09);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Івано-Франківська міська рада представники не з'явилися;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-фізичні особи: ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9, ОСОБА_10. представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ: ВАТ “Івано-Франківськцемент” заявлено позов до ТзОВ “ТрансКомСервіс” про визнання права на отримання квартир №4-19,52,56 за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02. Позовну заяву було подано до господарського суду Івано-Франківської області 28.07.08. Відповідачем було заявлено зустрічний позов про визнання договору на дольову участь житла від 25.02.02 недійсним. В процесі розгляду справи до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом було залучено осіб, з якими відповідач також уклав договори про дольову участь у будівництві на квартири, що є предметом спору, а саме - Управління розквартирування і капітального будівництва Головного управління внутрішніх військ МВС України, Головне фінансове управління Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та фізичних осіб, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.09 первісний позов було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.3 а.с.230-232). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.09 дане рішення було залишено без змін (т.4 а.с.162-172). Постановою Вищого господарського суду від 18.11.09 рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд (т.4 а.с 198-201).

Під час розгляду справи позивачем було змінено предмет позову просить визнати за ним право на отримання квартир №4-19,52,56 в будинку АДРЕСА_10 в м.Івано-Франківську на підставі договору про дольову участь у будівництві житла від 25.02.02. та присудити до виконання обов'язку в натурі ТзОВ “ТрансКомСервіс” передати вказані квартири позивачу. До участі у справі також було залучено фізичних осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.10 було задоволено первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.6 а.с.150-153). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.10 дане рішення залишено без змін (т.6 а.с.217-224). Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.10 рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, а справу повторно направлено на новий розгляд (т.7 а.с.41-45).

Таким чином, господарським судом Івано-Франківської області розглядались позовні вимоги ВАТ “Івано-Франківськцемент” про визнання права на отримання квартир №4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,52,56 в будинку АДРЕСА_10 в місті Івано-Франківську на підставі договору про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02 та присудження до виконання обов'язку в натурі, а саме: ТзОВ “ТрансКомСервіс” передати вказані квартири ВАТ “Івано-Франківськцемент”, а також зустрічні позовні вимоги ТзОВ “ТрансКомСервіс” до ВАТ “Івано-Франківськцемент” про визнання недійсним договору на дольову участь житла від 25.02.02.

Ухвалою суду від 30.12.10 розгляд справи було призначено на 20.01.11. В зв'язку із необхідністю витребування доказів та подання нових доказів особами, що беруть участь у справі, розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою суду від 16.02.11 до участі у справі було залучено ОСОБА_11 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та пояснив, що 25.02.02 між ним та відповідачем було укладено договір про дольову участь у будівництві житла, відповідно до якого позивач передав відповідачу незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_11, а відповідач зобов'язувався завершити будівництво даного будинку та передати у власність позивача квартири, вказані у договорі. 31.07.02 між тими ж сторонами було підписано новий договір стосовно того ж об'єкта незавершеного будівництва, що містив змінені умови щодо вартості і кількості житла, яке підлягає передачі. Однак рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.07, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.08, договір від 31.07.02 був визнаний неукладеним. Зважаючи на такі обставини, позивач вказує на необхідність виконання умов договору про дольову участь від 25.02.02. Для підтвердження факту виконання умов договору зі своєї сторони позивач посилається на акт прийому-передачі від 31.07.02, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_11. Оскільки відповідач відмовився виконати передбачені договором від 25.02.02 зобов'язання щодо передачі квартир, змушений звернутись за захистом порушеного права до суду. При цьому позивач вказує на те, що будівництво житлового будинку завершилось в 2009, про що відповідачу видано свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації від 21.04.09 та об'єкту присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_10, а також на те, що відповідно до довідки Івано-Франківського ОБТІ від 15.02.11 право власності на квартири, що є предметом спору, не зареєстровано. Тобто, як вважає позивач, немає перешкод для виконання зобов'язань відповідача в натурі щодо передачі вказаних квартир.

Для додаткового підтвердження належності незавершеного будівництва Івано-Франківському цементно-шиферному комбінату, що було перетворено в процесі реогранізації у ВАТ “Івано-Франківськцемент” позивачем подано копії бухгалтерських документів розшифровки незакінченого будівництва Івано-Франківського ЦШК на 1 січня 1995 року та звіт про введення в дію об'єктів, основних фондів і використання капітальних вкладень за 1994 рік. Для додаткового підтвердження переходу прав на об'єкт незавершеного будівництва до ВАТ “Івано-Франківськцемент” позивачем подано розшифровку незакінченого будівництва ВАТ “Івано-Франківськцемент” на 01.01.2000, звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 1999 рік, звіт про введення в дію об'єктів, основних фондів та інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) за 1999 р., звіт про стан будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення за 2002 р. та звіт про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт за 2002 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи на відсутність у позивача дозвільних документів на ведення будівництва, неоформлення права власності позивача на даний об'єкт. При цьому представник відповідача заявив, що будівництво житлового будинку АДРЕСА_10 проводилось відповідачем повністю самостійно на підставі отриманого у встановленому законодавством порядку дозволу на будівництво та договору оренди земельної ділянки. Також відповідач заперечував щодо передачі квартир №4-19,52,56 позивачу посилаючись на те, що ним вказані квартири уже передані іншим особам, які беруть участь у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Також як на підставу неможливості передачі квартир позивачу представник відповідача відзначив те, що будинок АДРЕСА_10 уже передано на баланс ПП “ЖЕО Пасічна”, а також те, що відповідач є тільки підрядником, а не замовником будівництва житлового будинку АДРЕСА_10. Відповідач вказує на пропуск позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Треті особи без самостійних вимог дали пояснення щодо підстав їх претензій на отримання спірних квартир, посилаючись на угоди про участь у будівництві, укладені ними з відповідачем. Представником третіх осіб на стороні відповідача 1 і 4 подано письмові пояснення, в яких зокрема вказує на те, що замовником будівництва виступило саме Головне управління внутрішніх військ УМВС, свої зобов'язання виконало повністю та отримало житло згідно актів приймання-передачі №14 та 15 від 14.05.09. В зв'язку з цим вважає, що спірні квартири не можна вважати вільними, а тому вони не підлягають передачі позивачу. При цьому посилається на ч.2 ст.620 ЦКУ, відповідно до якої кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі якщо ця річ вже передана третій особі у власність або у користування. Вважає, що така передача відбулась, оскільки житло було оплачено з державного бюджету, а органи державної влади видали свідоцтво про відповідність збудованого об'єкта проектній документації.

Підтримуючи зустрічний позов, відповідач пояснив, що договір про дольову участь від 25.02.02 підписаний не уповноваженою особою, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.48,63 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору. Так, договір від 25.02.02 був підписаний Салигою О.В., який був обраний директором підприємства тільки 12.06.02, а тому на час підписання договору на мав повноважень на представництво відповідача. За таких обставин відповідач стверджує, що його волевиявлення для укладення даного договору було відсутнє.

ВАТ “Івано-Франківськцемент” зустрічний позов не визнало, вказуючи на виконання договору, прийняття, утримання та добудову незавершеного будівництва відповідно до умов вказаного договору, що свідчить про схвалення угоди. При цьому представник ВАТ “Івано-Франківськцемент” послався на ст. 63 ЦК УРСР, відповідно до норм якої наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

За ініціативою суду з метою повного та всебічного вивчення обставин справи особами, що беруть участь у справі, а саме представниками позивача, відповідача та третіх осіб, було проведено обстеження квартир №4-19,52,56 будинку АДРЕСА_10 в м.Івано-Франківську, про що складено відповідний акт від 11.02.11, який долучений до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та інших осіб, що брали участь у розгляді справи, оцінивши докази у відповідності до ст.43 ГПК, суд встановив наступне.

Між Колективним підприємством “ТрансКомСервіс” як виконавцем та ВАТ “Івано-Франківськцемент” як дольовиком 25 лютого 2002 року було укладено договір про дольову участь у будівництві житла. У відповідності до п.1.1. Договору дольовик передає виконавцю незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_11, загальною вартістю на момент укладення договору 1186000 грн., а виконавець зобов'язується завершити будівництво даного будинку та передати у власність дольовика в строки, передбачені в договорі, 2-х та 3-х кімнатні квартири в І та ІІ пускових комплексах на 2,3,4,5 поверхах (т.1 а.с.17). Відповідність вказаних квартир номерам квартир, які вказані у позовних вимогах, підтверджується Івано-Франківською філією НДІ “ДІПРОМІСТО”, яке виступало розробником проекту (лист від 18.07.08, т.1 а.с.51) та наданими ним копіями поверхових планів (т.1 а.с.31-50).

Товариство з обмеженою відповідальністю “ТранКомСервіс” утворене внаслідок реорганізації колективного підприємства “ТранКомСервіс” і є його правонаступноком , що підтверджується статутом ТзОВ “ТранКомСервіс” (т.1 а.с.144-156).

Відкрите акціонерне товариство “Івано-Франківськцемент” утворено внаслідок перетворення колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” і є його правонаступником, що підтверджується витягом з протоколу №2 конференції трудового колективу від 13.11.98 (т.7 а.с.11), витягом з протоколу установчих зборів від 05.01.99 (т.7 а.с.16), статутом ВАТ “Івано-Франківськцемент” (т.7 а.с.17-29), витягом з ЄДР (т.5 а.с.121-124).

Відповідно до пунктів 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 договору виконавець зобов'язаний закінчити будівництво власними силами або з залученням субпідрядних організацій, забезпечити введення в експлуатацію збудованого житлового будинку, передати у власність дольовика квартири передбачені п.1.1. Цього Договору до 31.12.2003 (т.1 а.с.18). Вказані квартири передаються виконавцем після закінчення будівництва з розрахунку вартості 1 м кв. загальної площі 890 грн.

На виконання п.1.1. Договору ВАТ “Івано-Франківськцемент” передав, а КП “ТранКомСервіс” прийняв незавершене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_11, вартістю 988333 без ПДВ (1186000 грн. з ПДВ). Акт підписаний 31.07.2002 представниками обох сторін, затверджений керівниками підприємств та скріплений печатками (т.1 а.с.22).

Матеріалами справи підтверджується факт проведення будівництва та належності об'єкта незавершеного будівництва КП “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” та ВАТ “Івано-Франківськцемент” як його правонаступнику, зокрема наступним.

Виконком Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів дозволив управлінню капітального будівництва Івано-Франківського міськвиконкому проведення проектно-вишукувальних робіт на земельних ділянках птахофабрики “Авангард” для проектування нового житлового району №4 по вул.Хіміків (лист від 03.07.1989, т.4 а.с.92). Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 21.11.1990 №358 було дозволено УКБ міськвиконкому проектування житлового мікрорайону в північному районі міста (т.4 а.с.94). На замовлення УКБ міськвиконкому було виготовлено архітектурно-планувальне завдання на розробку проекту житлового будинку №21 по генплану з вбудованими об'єктами побуту в мікрорайоні №4 по вул.Хіміків (т.4 а.с.95-101). Івано-Франківською філією НДІ “ДІПРОМІСТО” було виготовлено робочий проект житлового будинку №21 по генплану з вбудованими об'єктами побуту в мікрорайоні №4 по вул.Хіміків на замовлення УКБ міськвиконкому в 1992 році (т.4 а.с.98). 27 жовтня 1993 року між виконкомом Івано-Франківської міської ради народних депутатів та Івано-Франківським цементно-шиферним комбінатом було укладено договір про соціально-економічні відносини, відповідно до п.1.1 якого виконком зобов'язувався виділити забудівнику земельну ділянку в розмірі 0,8 га для будівництва 135квартирного житлового будинку №21 з вбудовано-прибудованими об'єктами побуту по вул.Тролейбусній в м-ні №4 Північного району (т.4 а.с.99,100). Забудівник Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат отримав від УКБ міськвиконкому проектно-кошторисну документацію на будівництво даного будинку та розпочав будівництво. Виконком Івано-Франківської міської ради всупереч взятим на себе зобов'язанням згідно пунктів 2.2.1 та 2.2.2 договору не надав дозвіл на будівництво житлового будинку та не здійснив відвід земельної ділянки із причин, які на даний час неможливо встановити.

Як підтверджується листом Івано-Франківської філії НДІ “ДІПРОМІСТО” (т.6 а.с.87,88), інститутом було розроблено робочий проект №3838-91 на житловий будинок №21 з вбудованими об'єктами побуту в мікрорайоні №4 “Пасічна” в 1992 році на замовлення Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату. В 1994 р. на його ж замовлення виконано перше коригування проекту, а в 1996 році виконано ще 2 коригування. Будівництво першої черги розпочате в травні 1995 року підрядником ВАТ “Житлобуд” та припинено в січні 1998 року. На замовлення ТзОВ “ТрансКомСервіс” було виконано третє коригування проекту в 2003 році. ТзОВ “ТрансКомСервіс” розпочато будівельно-монтажні роботи на цьому ж об'єкті в 2005 році.

Відповідно до листа ВАТ “Житлобуд” (т.6 а.с.86) ним здійснювались роботи по спорудженню багатоквартирного житлового будинку в м.Івано-Франківську по АДРЕСА_11 на замовлення Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату з травня 1995 року по січень 1998 року. За цей період було збудовано 4 поверхи на секціях в осях 4-5 та незавершено кладку стін 1-го поверху в осях 5-6.

Факт здійснення будівництва вказаного будинку за власні кошти Івано-Франківського цементно-шиферного комбінату та утримання його на балансі правонаступником ВАТ “Івано-Франківськцемент” підтверджується документами бухгалтерської та статистичної звітності, копії яких містяться в матеріалах справи. Зокрема, це є звіти про введення в дію об'єктів, основних фондів і освоєння капітальних вкладень за 1993, 1994, 1995, 1997, 1998 роки та розшифровки незакінченого будівництва по КП “Івано-Франківський ЦШК” станом на 1 січня 1994, 1995, 1997, 1998, 1999 років (т.4 а.с.108-128), а також додаткові документи, подані при новому розгляді справи розшифровка незакінченого будівництва ВАТ “Івано-Франківськцемент” на 01.01.2000, звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) за 1999 рік, звіт про введення в дію об'єктів, основних фондів та інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за 1999 р., звіт про стан будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення за 2002 р. та звіт про реалізацію дозволу на виконання будівельних робіт за 2002 р. (т.7 а.с 139-141).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що КП “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат” за угодою з виконкомом Івано-Франківської міської ради здійснював будівництво житлового будинку АДРЕСА_11 в м.Івано-Франківську і був його власником. При перетворенні колективного підприємства у відкрите акціонерне товариство дане майно перейшло до ВАТ “Івано-Франківськцемент”, оскільки відповідно до п.1.1. Статуту товариство створено на базі майна колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат”. Законодавством України не вимагалося складення окремого документа про передачу прав і обов'язків при здійсненні перетворення (зміні організаційно-правової форми) юридичної особи, оскільки відповідно до п.7 ст.34 ЗУ “Про підприємства в Україні” (чинний на момент перетворення) при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства. Після перетворення позивач продовжував відображати в обліку зазначений об'єкт незавершеного будівництва за результатами 1999, 2000 та 2002 років до передачі об'єкта відповідачу. Тобто, ВАТ “Івано-Франківськцемент” було власником об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_11 в м.Івано-Франківську як правонаступник усіх прав та обов'язків колективного підприємства “Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат”. При цьому, відсутність у позивача документів, що підтверджують право землекористування ділянкою, на якій розміщений вказаний об'єкт, не спростовує факту належності та права власності позивача на цей об'єкт.

Твердження відповідача щодо відсутності права власності позивача на об'єкт в зв'язку із відсутністю державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва як об'єкт нерухомого майна слід вважати помилковим, оскільки на час укладення договору на дольову участь від 25.02.02 та акту приймання-передачі від 31.07.02 відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02, державній реєстрації підлягали тільки завершені будівництвом об'єкти, які введені в експлуатацію.

За встановлених обставин також спростовується твердження відповідача ТзОВ “ТрансКомСервіс” про те, що він не приймав від позивача об'єкт незавершеного будівництва, а здійснював будівництво самостійно. Дане твердження також спростовується і тією обставиною, що надання земельної ділянки в оренду відповідачу здійснювалось під наявним об'єктом незавершеного будівництва та на підставі акту прийому-передачі від 31.07.02. Так, в матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.12.2004 №465, пунктом 2.34 якого ТзОВ “ТрансКомСервіс” надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_11 для будівництва житлового будинку саме на підставі акту передачі незавершеного будівництва житлового будинку від ВАТ “Івано-Франківськцемент” (т.4 а.с 149).

За час судового розгляду даної справи будівництво житлового будинку було завершено і йому присвоєно поштову адресу: вул.Тролейбусна, буд.№22 в м.Івано-Франківську згідно з рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 03.03.2009 №101 п.1.2. (т.5 а.с.112).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що функції замовника будівництва ним було передано Головному управлінню внутрішніх військ МВСУ відповідно до договору №174 від 30.08.05, що останнім підтверджується. Так, відповідно до п.1.1 вказаного договору ТзОВ “ТрансКомСервіс” уступив ГУ ВВ МВСУ права і обов'язки замовника будівництва 140-квартирного будинку, залишився підрядником даного будівництва та інвестором- дольовиком 5000 кв.м житла. Однак, подальших змін щодо замовника будівництва в дозвільну документацію не вносилось, окремого договору підряду між сторонами не підписувалось. В матеріалах справи міститься акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії без зазначення дати, в якому вказано, що дана робоча комісія утворена наказом командувача внутрішніх військ МВС України (т.1 а.с.105), а також акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, в якому також вказано, що замовником будівництва є ГУ ВВ МВСУ. Однак, даний акт залишився не затверджений виконкомом Івано-Франківської міської ради та Івано-Франківською інспекцією ДАБК (т.6 а.с.91-96). На вимогу суду представником ГУ ВВ МВСУ подано ще один акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.04.2006, відповідно до якого замовником будівництва є ТзОВ “ТрансКомСервіс” (т.7 а.с.90-95). На підставі даного акта інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області відповідно до п.14 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений Постановою КМУ від 08.10.08 № 923, було видано Свідоцтво №09.0000031 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 21.04.09. (т.7 а.с. 97). Дане Свідоцтво підтверджує, що замовником та генеральним підрядником будівництва об'єкта житлового будинку №21 (по генплану) є ТзОВ “ТрансКомСервіс”. При цьому суд звернув увагу на те, що в Акті готовності об'єкта до експлуатації було допущено помилку в частині зазначення дати “17 квітня 2006 р.”, натомість повинно бути зазначено “17 квітня 2009 р.”. Підтвердженням факту складення Акта саме 17 квітня 2009 року є те, що комісія, яка підписала цей Акт, була створена наказом інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 3 квітня 2009 р. №45.

Таким чином, при з'ясуванні дійсних обставин справи судом встановлено особу замовника будівництва, яким є ТзОВ “ТрансКомСервіс”.

Заперечуючи проти позову, відповідач також вказує на те, що будинок АДРЕСА_10 передано на баланс ПП “ЖЕО Пасічна” відповідно до договору про передачу об'єкта завершеного будівництва від 30.07.09 та акту приймання-передачі житлового комплексу від 12.08.09 (т.6 а.с.99-102). Проаналізувавши вказані докази, суд приходить до висновку, що передача будинку на баланс житлово-експлуатаційної організації здійснюється для подальшого експлуатаційного утримання будинку, інженерних мереж, надання комунальних послуг мешканцям будинку і не є підставою для відмови у передачі квартир позивачу.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не може бути взято до уваги, оскільки відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.261 ЦК України. Матеріали справи 3/153, зокрема заява ВАТ “Івано-Франківськцемент” від 23.08.07 про зміну підстав позову, свідчать про те, що позивач вважав, що договір від 25.02.02 був замінений договором №1 від 31.07.02., пунктом 1.6. якого визначено термін передачі житла ІV квартал 2005 року. Саме тому про порушення свого права по договору від 25.02.02. позивач дізнався після винесення рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.08 по справі №3/153, яким договір №1 від 14.12.07 було визнано неукладеним (т.1 а.с.23,24), залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.08 (т.1 а.с25-29). Таким чином, строк позовної давності по первісному позову не пропущено.

Відповідно до ст.509 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Надаючи правову оцінку договору про дольову участь від 25.02.02, що укладений між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання, встановлені умовами договору від 25.02.02, зі сторони ВАТ “Івано-Франківськцемент” виконано повністю, а саме - передано ТзОВ “ТрансКомСервіс” незавершене будівництво за адресою АДРЕСА_11, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.07.2002 та фактичними обставинами справи. ТзОВ “ТрансКомСервіс” зі своєї сторони зобов'язання виконано частково, а саме здійснено добудову об'єкта, введено його в експлуатацію, однак не передано квартири по завершенню будівництва.

Відповідач вважає, що даний договір не підлягає виконанню, оскільки його було укладено поза його волею, не уповноваженою особою, що є підставою для визнання його недійсним, з приводу чого заявлено зустрічний позов. Вказані доводи не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Салига О.В. був призначений директором ТзОВ “ТрансКомСервіс” згідно рішення зборів учасників від 12.06.02 (т.1 а.с.70) і приступив до виконання обов'язків керівника відповідно до наказу №34/1-к від 12.06.02. (т.1 а.с.71). Згідно статуту ТзОВ “ТрансКомСервіс”, затвердженого рішенням зборів учасників №8 від 30.06.2000 управління поточною діяльністю підприємства здійснює директор, до повноважень якого відноситься укладення будь-яких угод від імені підприємства (т.3 а.с.220-225). Тобто, договір про дольову участь, який підписаний від імені ТзОВ “ТрансКомСервіс” Салигою О.В. до офіційного призначення директором, слід вважати таким, що підписаний не уповноваженою особою.

Однак, суд вважає, що затвердження 31.07.02 акту приймання-передачі незавершеного будівництва житлового будинку АДРЕСА_11 в м.Івано-Франківську, Салигою О.В., який на той час володів усіма повноваженнями щодо представництва підприємства відповідно до статуту, використання даного акта як підстави для отримання земельної ділянки в оренду та дозволу на будівництво, проведення добудови вказаного об'єкта, свідчить про те, що договір про дольову участь від 25.02.02 був схвалений уповноваженою особою, що визначає його дійсність з моменту укладення.

Висновки суду ґрунтуються на встановлених обставинах справи та нормах ст. 63 ЦК УРСР, відповідно до яких угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою; наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Висновки суду з даного приводу також не суперечать висновкам Вищого господарського суду України, який у своїй постанові від 17.11.10 не дав жодних зауважень щодо правильності рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним договору про дольову участь від 25.02.02.

Відповідно до ст.4, 151 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, слід вважати, що договір про дольову участь, укладений між сторонами від 25.02.02., відповідає законодавству та підлягає до виконання.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий до виконання сторонами.

Враховуючи обов'язковість умов договору, по завершенні будівництва у відповідача виник обов'язок щодо передачі вказаних у договорі квартир позивачу, що кореспондується із правом позивача на отримання цих квартир.

Вивчивши обставини справи, діючи у відповідності до вищезазначених норм законодавства, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо визнання права позивача на отримання усіх квартир згідно умов договору про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02., а саме квартир №4,5,6,7,8,9,10,11, 12,13,14,15,16,17,18,19,52,56 в будинку АДРЕСА_10 в місті Івано-Франківську. Однак при вирішенні питання про присудження до виконання обов'язку в натурі щодо передачі вказаних квартир суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.620 Цивільного кодексу України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов'язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, кредитор, який першим пред'явив позов.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач щодо усіх квартир, які є предметом спору, уклав договори із третіми особами, які за своєю правовою природою є інвестиційними угодами про участь у будівництві. Зокрема, такими договорами є:

договір №174 від 30.08.2005, укладений з Головним управлінням внутрішніх військ МВСУ (т.3 а.с.7-13);

договір підряду №14-11/05/267 від 11.09.2006, укладений з Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації (т.2 а.с.8-5);

договір №23 від 12.01.2006, укладений з Головним фінансовим управлінням Івано-Франківської облдержадміністрації (т.2 а.с.39-42);

договір №17 від 02.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_1. (т.2 а.с. 117-121);

договір №50 від 22.12.2005, укладений з гр. ОСОБА_2. (т.2 а.с. 122-126);

договір №45 від 19.12.2005, укладений з гр. ОСОБА_3. (т.2 а.с.127-131);

договір №40 від 19.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_4. (т.2 а.с.132-135);

договір №30 від 16.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_5 (т.2 а.с.136-141);

договір №41 від 16.12.2005, укладений з гр.ОСОБА_6. (т.2 а.с.142-146);

договір №36 від 16.12.2005, укладений з ОСОБА_7. з додатком (т.2 а.с.147-152);

договір №57 від 03.01.2006, укладений з ОСОБА_8 (т.2 а.с.153-156).

Квартири, будівництво яких фінансувалось Головним управлінням будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської облдержадміністрації, згідно листа останнього від 11.10.2007 (т.7 а.с.150) були виділені гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 На підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №537від 22.11.2007 п.7.8 та 7.9. (т.3 а.с.92) їм були видані ордери на квартири № 6 та №11 в будинку АДРЕСА_11 в м.Івано-Франківську.

Посилаючись на дійсність вказаних договорів, відповідач вважає спірні квартири такими, що передані у власність третіх осіб, з огляду на що слід застосувати положення ч.2 ст.620 ЦК, відповідно до якої кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Дане твердження відповідача слід вважати помилковим, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст.331 Цивільного кодексу, яка регулює питання набуття права власності на новостворене майно, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до п.1 ч.1 ст.4, ст.5 ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” право власності на нерухоме майно, зокрема квартири, підлягає обов'язковій державній реєстрації. Тобто, законодавець пов'язує момент виникнення права власності на квартири виключно з моментом державної реєстрації права власності на них.

Відповідно до листа Івано-Франківського ОБТІ від 15.02.11, що здійснює повноваження у сфері державної реєстрації речових прав, право власності на квартири №4-19,52,56 в будинку АДРЕСА_10 в м.Івано-Франківську не зареєстровано (т.7 а.с.102).

Таким чином, слід визнати, що дані квартири не є переданими у власність третім особам, офіційно вони вільні, а тому можуть бути передані позивачу як кредитору, зобов'язання на користь якого виникли раніше (з 2002 року) в порівнянні з іншими кредиторами відповідача (з 2005, 2006 років).

Однак, як стало відомо із пояснень третіх осіб, деякі спірні квартири є зайняті громадянами, які фактично в них проживають. На вимогу ухвали суду від 20.01.11 представниками ВАТ “Івано-Франківськцемент”, ТзОВ “ТрансКомСервіс”, Головного управління внутрішніх військ МВСУ, Управління розквартирування та капітального будівництва ГУ ВВ МВСУ, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської облдержадміністрації, Головного фінансового управління Івано-Франківської облдержадміністрації та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 11 лютого 2011 року було проведено обстеження спірних квартир, про що складено акт, який підписаний представниками всіх сторін без застережень та зауважень (т.7 а.с.98-100).

Дослідивши Акт обстеження квартир, вислухавши представників сторін та інших осіб, що беруть участь у справі, судом встановлено, що в квартирах № 5, 6, 11, 13, 14, 15, 17, 19 фактично на постійній основі проживають громадяни, що уклали зазначені вище договори із відповідачем, та ті, що отримали квартири згідно рішення Івано-Франківського міськвиконкому №537від 22.11.2007, а саме: ОСОБА_8 з сім'єю (кв.№5), ОСОБА_10. з сім'єю (кв.№6), ОСОБА_9 з сім'єю (кв.№11), ОСОБА_10 з сім'єю (кв. №13), ОСОБА_2. з сім'єю (кв.№14), ОСОБА_11. з сім'єю (кв.№15), ОСОБА_3. з дочкою (кв.№17), ОСОБА_6. з дітьми (кв.№19).

Беручи до уваги дійсні обставини справи, визнаючи право позивача на отримання усіх спірних квартир, суд вважає за необхідне одночасно вказати, що квартири № 5, 6, 11, 13, 14, 15, 17, 19 в буд.АДРЕСА_10, які зайняті проживаючими в них особами, фактично не можуть бути передані відповідачем позивачу в натурі. Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне зобов'язати відповідача передати позивачу вільні квартири, а саме №4, 7, 8, 9,10, 12, 16, 18, 52, 56 в будинку АДРЕСА_10 в м.Івано-Франківську. При цьому слід відзначити, що позивач, як і треті особи, які не заявляють самостійних вимог, що претендують на отримання квартир, однак не можуть їх отримати в натурі, не позбавлені права та можливості вимагати відшкодування збитків, завданих відповідачем, у встановленому законодавством порядку.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат суд виходив з того, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який несумлінно виконував свої зобов'язання, а тому відповідно до ч.4 ст.49 ГПК судові витрати слід покласти на відповідача ТзОВ “ТрансКомСервіс”. В зв'язку із відмовою у задоволенні зустрічного позову судові витрати слід залишити за позивачем за зустрічним позовом ТзОВ “ТрансКомСервіс”.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.4, 63, 151 Цивільного кодексу УРСР, п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 16,204, 251, 256, 261, 260, 331,509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 82, 83, 84, 85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансКомСервіс” про визнання права на отримання квартир за договором про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02 та передачі квартир в будинку АДРЕСА_10 задовольнити частково.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством “Івано-Франківськцемент” (с.Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, 77422, код ЄДРПОУ 00292988) право на отримання квартир №4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,52,56 в будинку АДРЕСА_10 в місті Івано-Франківську на підставі договору про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02.

Присудити до виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю “ТрансКомСервіс” в натурі, а саме:

Товариству з обмеженою відповідальністю “ТрансКомСервіс” (вул.Промислова, 11, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 22178299) передати Відкритому акціонерному товариству “Івано-Франківськцемент” (с.Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, 77422, код ЄДРПОУ 00292988) квартири №4, 7, 8, 9,10, 12, 16, 18, 52, 56 в будинку АДРЕСА_10 в м.Івано-Франківську.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансКомСервіс” (вул.Промислова, 11, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 22178299) на користь Відкритоого акціонерноого товариства “Івано-Франківськцемент” (с.Ямниця Тисменицького району Івано-Франківської області, 77422, код ЄДРПОУ 00292988) 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень 00 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісмнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ТрансКомСервіс” до Відкритоого акціонерноого товариства “Івано-Франківськцемент” про визнання недійсним договору про дольову участь в будівництві житла від 25.02.02. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддяКобрин О.М.

СуддяФанда О.М.

СуддяБулка В.І.

Повне рішення складено 03.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______