Рішення № 14409805, 11.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2011 р.

Справа № 13/2/5022-197/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Т.Шевченка, 18, м.Київ 1, 01001, в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46000

до Тернопільського обласного військового комісаріату, вул. Січових Стрільців, 2, м.Тернопіль, 46000

про стягнення 3086,23 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача: Олійник Тетяна Петрівна, довіреність серії ВКО №346500 від 14.07.2008 р.

відповідача: Іванюк Дмитро Петрович, довіреність №7/630 від 25.02.2011 р.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", м. Київ, в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Тернопіль, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Тернопільського обласного військового комісаріату, м. Тернопіль, 3086,23 грн. заборгованості, в тому числі: 3025,21 грн. основного боргу за надані послуги, 18,74 грн. пені, 19,75 грн. втрат від інфляції, 22,53 грн. 3% річних.

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи 28.02.2011 року відкладався на 11.03.2001 р. відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України для надання можливості відповідачу забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому суду 28.02.2011 р. відзиві на позов, а також його представник в засіданні, просять в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із несвоєчасним надходженням коштів з Державного бюджету. Щодо нарахування на суму заборгованості пені, інфляції та 3% річних також зазначають, що комісаріат являється бюджетною установою і такі витрати в кошторисі не передбачені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- 24 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Центру електрозв’язку №2 Тернопільської філії ВАТ "Укртелеком", як Підприємством зв’язку, та Тернопільським обласним військовим комісаріатом, як Споживачем, укладено договір №14 про надання послуг електрозв’язку, згідно з умовами якого (п.2.1.1.) позивач взяв на себе зобов'язання забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку Споживачу, а останній, зокрема, зобов’язався вчасно проводити оплату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п.3.2.8.).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною або авансовою з поданням рахунків системою оплати.

Пунктами 4.5., 4.6. договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг. У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг.

Відповідно до п.7.1. договору, останній набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст.ст. 901, 903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

У відповідності до п.5 ч.1 ст.33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як вбачається із наданих позивачем документів, зокрема, картки обліку розрахунків за послуги зв’язку, розрахунку заборгованості, відповідач всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного сторонами договору, належним чином не виконував свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг у строки та порядку, що визначені розділом 4 Договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3025,21 грн. (за період з листопада 2009 року по грудень 2010 року включно), яка станом на дату розгляду справи в суді не погашена (доказів протилежного суду не представлено).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не спростовує наявності заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, остання підлягає до примусового стягнення з відповідача як обґрунтовано заявлена.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків проведення оплати за надані позивачем послуги, суд також визнає обґрунтованим застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 ст.36 Закону України "Про телекомунікації" та умовами договору (п.5.8. договору) у вигляді сплати пені в розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, в сумі 18,74 грн. за період з 21.09.2010 р. по 31.01.2011 р. (згідно поданого розрахунку).

Крім того, статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України).

Відтак, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення 19,75 грн. втрат від інфляції за період з 21.11.2010 р. по 31.12.2010 р. та 22,53 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.09.2010р. по 31.01.2011 р. (згідно поданого розрахунку), правомірними, оскільки ні договором, ні законом не встановлено іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" щодо стягнення з Тернопільського обласного військового комісаріату 3025,21 грн. основного боргу за надані послуги згідно договору № 14 від 24.06.2007 р., 18,74 грн. пені, 19,75 грн. втрат від інфляції та 22,53 грн. 3% річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та не спростовані відповідачем.

Доводи відповідача про те, що: військовий комісаріат є бюджетною установою і фінансове забезпечення заходів, пов’язаних з життєдіяльністю останнього здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, через несвоєчасне надходження яких і виникла заявлена до стягнення сума заборгованості, судом відхиляються, оскільки відповідно до статті 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення названого кодексу. Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України при визначенні відповідальності за укладеними договорами, не виділяють в окрему категорію бюджетні установи і не встановлюють окремі правила чи пільги для них у рамках виконання своїх зобов'язань за договорами.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до вимог ст. ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Тернопільського обласного військового комісаріату, вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль, код 07704709, на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, код 01188052 (п/р № 26038310 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501) –3025 (три тисячі двадцять п’ять) грн. 21 коп. боргу, 18 (вісімнадцять) грн. 74 коп. пені, 19 (дев’ятнадцять) грн. 75 коп. втрат від інфляції, 22 (двадцять дві) грн. 53 коп. три відсотки річних, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя С.Г. Стопник

В судовому засіданні 11.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 15.03.2011р.