Рішення № 14409414, 21.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11 Справа № 11/7/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський Краситель”, м. Рубіжне Луганської області

до Комунального підприємства “Рубіжанське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 27 597 грн. 11 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Ткачук О.В., дов. № 217-3012 від 30.12.2010.;

від відповідача –Шпілєвий С.Є., дов. № 20/181 від 14.02.2011;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 158 від 01.04.2004 в сумі 23875 грн. 75 коп., пені у розмірі 1918 грн. 89 коп., збитків, заподіяних інфляцією, у розмірі 1360 грн. 93 коп. та 3 % річних в сумі 441 грн. 54 коп.

Позивачем суду надані письмові заперечення від 21.03.2011 на позовну заву, в яких відповідач послався на сплив позовної давності за заявленою позивачем вимогою. За доводами позивача право вимагати оплати використаної електричної енергії виникло у позивача з лютого 2008 року і на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності сплив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

Між позивачем як Основним споживачем та відповідачем як Субспоживачем 01.04.2004 укладений договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 158 (а.с. 8 - 24) (далі за текстом –договір), за умовами пункту 1 якого позивач зобов’язався забезпечити передачу електричної енергії у межах величин, дозволених відповідачеві для використання, а відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати використання електричної мережі, отримані послуги, у тому числі послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Як встановлено пунктом 4.1 договору, плата за використання електричних мереж основного споживача вноситься Субспоживачем на підставі рахунку, отриманого від Основного споживача, період для оплати отриманого рахунку складає 5 діб.

Порядок обліку електричної енергії та розрахунків за договором встановлений розділом 7 договору.

Станом на 31.01.2008 сторонами у справі складений та підписаний Акт приймання-передачі енергоресурсів за січень 2008 року (а.с. 27).

Позивачем відповідачеві на підставі вказаного вище акту приймання-передачі виставлений рахунок № РК 0759 від 31.05.2010 на суму 23875 грн. 75 коп. (а.с. 28). Вказаний рахунок –фактуру відповідачем отримано 15.06.2010, що останнім не спростовується, та повернуто позивачеві разом з листом № 05/806 від 16.06.2010 без відповідної оплати.

Повернення позивачеві рахунку –фактури відповідач мотивував фактом розірвання укладеного сторонами договору з лютого 2008 року, а також тим, що у бухгалтерському обліку підприємства не було проведено відповідну податкову накладну.

Контррозрахунок заборгованості відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Внаслідок несплати відповідачем виставленого на його адресу рахунку-фактури позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення з відповідача заборгованість за договором у розмірі 23875 грн. 75 коп.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню внаслідок прострочення строків оплати рахунку –фактури за період з 20.06.2010 по 20.11.2010 у загальному розмірі 1918 грн. 89 коп. ( виходячи з умов пункту 8.2 укладеного сторонами договору) згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 31), а також інфляційні нарахування на суму заборгованості за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року включно у розмірі 1360 грн. 93 коп. (а.с. 32), 3% річних за період з 20.06.2010 по 01.02.2010 у розмірі 441 грн. 54 коп. (а.с. 33).

Встановивши фактичні обставини справи, всебічно та повно оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з пунктом 6.4 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (у редакції Постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005) (далі за текстом –Правила) плата за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг зараховується на поточний рахунок постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або електропередавальної організації у відповідності до умов укладеного договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов укладеного сторонами у справі договору у січні 2008 року (послуги з відшкодування перетоків реактивної електричної енергії, втрат електричної енергії та безпосередньо використання електричних мереж) на загальну суму 23875 грн. 75 коп.

Вартість наданих позивачем у вказаному періоді послуг відповідачем у повному обсязі не сплачена.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача 23875 грн. 75 коп. заборгованості за надані послуги є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності для звернення з вказаними позовними вимогами суд вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, обумовлені договором послуги були надані позивачем відповідачеві у січні 2008 року. При цьому умови укладеного сторонами у справі договору не містять терміну або строку, протягом або після настання яких позивачем повинен бути виставлений відповідний рахунок. Право на виставлення рахунку відповідно до умов пункту 4.1 договору правомірно використане позивачем 31.05.2010.

З урахуванням зазначеного у позові періоду надання обумовленої договором послуги (січень 2008 року) трирічний строк з моменту її надання спливає у лютому 2011 року. З урахуванням умов пункту 4.1 договору щодо 5-денного строку для здійснення оплати та того, що позовну заяву позивачем подано 05.02.2011 (згідно з відбитком поштового штемпелю на поштовому конверті), за будь-яких умов позивачем трирічний строк позовної давності не був пропущений.

За таких обставин доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи та судом до уваги не приймаються.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених вище приписів цивільного законодавства позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму заборгованості за період з серпня 2010 року по грудень 2010 року включно у розмірі 1360 грн. 93 коп. (розрахунок - а.с. 32), 3% річних за період з 20.06.2010 по 01.02.2010 у розмірі 441 грн. 54 коп. (розрахунок - а.с. 33).

Вказані нарахування здійсненні позивачем обґрунтовано, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, а тому вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок суми пені також є обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи та приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому вимога про її стягнення за період з 20.06.2010 по 20.11.2010 у загальному розмірі 1918 грн. 89 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами та підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням судових витрат у справі на відповідача згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»Рубіжанської міської ради, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, буд. 49, код 32026192, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанський Краситель», Луганська область, м. Рубіжне, пл. Хіміків, буд. 2, код 32803997, заборгованість у розмірі 23875 грн. 75 коп., пеню у розмірі 1918 грн. 89 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1360 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 441 грн. 54 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 275 грн. 97 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 21.03.2011 за присутності представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення –28.03.2011.